про повернення позовної заяви
17 грудня 2019 року м. Київ № 320/6889/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» до Головного управління ДПС у Київській області, Головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про визнання неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та постанови про арешт коштів,
до суду звернулось Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірною та скасувати у повному обсязі вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2019 № Ю-251654-50 У;
- визнати неправомірною та скасувати у повному обсязі постанову Головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про арешт коштів позивача.
Відповідно до приписів частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Цією ж статтею передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином, керівник юридичної особи має право на звернення до суду від її імені лише на підставі документів, що безпосередньо підтверджують його повноваження.
Судом встановлено, що позовну заяву підписано ОСОБА_1. як начальником Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління».
До позовної заяви долучено незасвідчені у передбачений законом спосіб: ксерокопію свідоцтва про державну реєстрацію Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління», ксерокопію Статуту та розпорядження Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 27.11.2018 № 372-К «Про продовження трудового договору на умовах контракту з ОСОБА_1 », які не є доказами на підтвердження повноважень начальника ОСОБА_1. в розумінні вимог процесуального закону та положень Статуту.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Статуту Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління», управління підприємством здійснює його керівник.
Призначення керівника здійснюється міським головою з подальшим укладанням з ним контракту в установленому порядку, відповідно до чинного законодавства України (пункт 6.2 статті 6 Статуту).
Керівник підприємства діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях (пункт 6.3 статті 6 Статуту).
Із представленої суду незасвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії розпорядження Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 27.11.2018 № 372-К «Про продовження трудового договору на умовах контракту з ОСОБА_1 .» не встановлено, що ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління», а також те, що ОСОБА_1 обіймає посаду начальника підприємства станом на день звернення з цим позовом до суду.
Відсутність у матеріалах позову, зокрема, доказів призначення Білоцерківським міським головою ОСОБА_1. на посаду начальника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління», а також відповідного контракту (договору), виключає можливість встановлення повноважень ОСОБА_1. на підписання та подання від імені позивача позовних заяв до суду.
Отже, додані до позовної заяви матеріали не містять доказів, що підтверджують як факт призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» так і доказів перебування на вказаній посаді станом на день подання позову.
Враховуючи викладене суд вважає, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 19.02.2018 в адміністративній справі № 820/4389/17. Суд також виходить з правової позиції, викладеної Верховним Судом за тотожних обставин в ухвалі від 25.05.2018 у справі № 826/4872/16, відповідно до якої звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику.
Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Положеннями пункту 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Представлені суду ксерокопії документів не оформлені у відповідності до вимог пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003.
Водночас судом встановлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів, у тому числі установчих, які жодним чином не засвідчені, що є порушенням вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначення на поданих ксерокопіях документів «згідно з оригіналом» без інших обов'язкових реквізитів, а саме: назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, не вважається належним їх засвідченням.
Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).
Відповідно до частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Беручи до уваги, що до позовної заяви не було надано жодних належних доказів, які підтверджують право законного представника підписувати від імені позивача позовну заяву, а також доказів того, що ОСОБА_1 станом на день звернення з позовом до суду дійсно обіймає посаду начальника підприємства та має право вчиняти юридично значимі дії без будь-яких обмежень, суд дійшов висновку, що позовна заява підписана та подана особою, яка не має права її підписувати, у зв'язку з чим підлягає поверненню.
Крім того, в силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Однак цей адміністративний позов не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини, тощо).
Крім цього, позивачем об'єднано позовні вимоги, що звернуті до податкового органу та до державної виконавчої служби.
Згідно з положеннями частини другої статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Водночас, відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України загальний строк розгляду адміністративної справи за правилами спрощеного провадження не може перевищувати 60днів із дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, враховуючи, що у даній справі позивачем разом з позовними вимогами, які розглядаються в загальному порядку заявлені позовні вимоги, розгляд яких має відбутись у скорочений термін (10 днів), суд також виключає процесуальну можливість їх одночасного розгляду в одному провадженні.
Відтак, позивач має відокремити позовні вимоги, що звернуті до податкового органу та до державного виконавця в окремі адміністративні позови.
В силу вимог частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи, що до позовної заяви не було надано жодних належних доказів, які підтверджують право законного представника підписувати від імені позивача позовну заяву, а також доказів того, що ОСОБА_1 станом на день звернення з цим позовом до суду дійсно обіймає посаду начальника підприємства та має право вчиняти юридично значимі дії без будь-яких обмежень, а також враховуючи порушення позивачем правила об'єднання позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» до Головного управління ДПС у Київській області, Головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про визнання неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та постанови про арешт коштів, - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї документами.
Повернути Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (ЄДРПОУ 13705191) сплачений судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 397 від 26.11.2019.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.