про відмову у забезпеченні позову
18 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11471/19
категорія 109010000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської міської ради від 17.09.2019 №1604 "Про впорядкування містобудівної документації м. Житомира".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та призначено підготовче засідання у справі на 03.12.2019.
Розгляд підготовчого засідання, призначеного на 03.12.2019, відкладено на 19.12.2019 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
На адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Житомирської міської ради від 17.09.2019 №1604 "Про впорядкування містобудівної документації м. Житомира";
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання заборони Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради у видачі містобудівних умов та обмежень на нове будівництво до приведення містобудівної документації у відповідність.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини першої статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Разом з тим, суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення позову можливе виключно за наявності вказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За приписами пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Фактичне зупинення дії рішення Житомирської міської ради від 17.09.2019 №1604 "Про впорядкування містобудівної документації м. Житомира", яке є предметом оскарження у даній адміністративній справі, за своїм характером є вирішенням вказаного спору по суті, що не відповідає меті та завданням інституту заходів забезпечення позову.
Правову оцінку рішенню Житомирської міської ради від 17.09.2019 №1604"Про впорядкування містобудівної документації м. Житомира" має бути надано судом під час вирішення спору по суті, а оскільки на момент подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову протиправність цього рішення не встановлена у судовому порядку, відсутні підстави для забезпечення позову з цих мотивів.
Позивачем у заяві про забезпечення позову також зазначено, що на даний час існує реальна загроза будівництва багатоповерхового будинку у подвір'ї, де він проживає, яке було неможливим до прийняття оскаржуваного рішення.
У той же час, надалі по тексту клопотання позивач посилається на те, що дозвіл на виконання будівельних робіт №ЖТ 112183331677 був виданий ОК ЖБК "Шевченка" 29.11.2018, а тому взагалі незрозуміло як це будівництво, дозвіл на яке виданий ще у 2018 році, стосується оскаржуваного рішення
Крім того, обираючи спосіб забезпечення позову шляхом заборони Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради видавати містобудівні умови та обмеження на нове будівництво до приведення містобудівної документації у відповідність, суд вважає, що позивач не співмірює його зі своїми позовними вимогами, оскільки фактично, оскаржуючи рішення відповідача, намагається захистити свої права шляхом недопущення будівництва у місці свого проживання, а відтак заборона Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради взагалі видавати містобудівні умови та обмеження впливає на права інших осіб, які не можуть бути порушені у зв'язку з існуванням цього позову.
Крім того, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник лише вказує на дії, які можуть бути вчинені в майбутньому та які, на його думку, можуть ускладнити виконання рішення суду, однак не наводить жодних фактів того, що відповідач діє умисно недобросовісно.
Згідно з частиною п'ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Виходячи з викладених позивачем обставин та наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Таким чином, зі змісту заяви суд не вбачає належним чином обґрунтованих і підтверджених доказами обставин істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з частиною п'ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсної наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 156, 204, 243, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено: 18.12.2019.
Суддя Н.М. Майстренко