16 грудня 2019 року Справа № 280/4342/19 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши матеріали адміністративного позову
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 )
до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-Б, м. Запоріжжя, 69057)
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати спричинену ним шкоду від незаконно перерваної сплати пенсії шляхом відновлення (з перерахунками її розміру згідно чинного законодавства про пенсії) її виплати та сплатити позивачу за рахунок відповідача суму відшкодування шкоди, яка складається з суми невиплаченої пенсії від 07 жовтня 2009р. (з перерахунками її розміру згідно чинного законодавства про пенсії) і по теперішній час а також з інфляційних втрат та втраченої вигоди і моральної шкоди у сумі ціни позову - 1322477,90 грн. згідно наведеного вище розрахунку, які зарезервувати на депозитному рахунку відповідача аж до відкриття мого рахунку у банку.
Ухвалою суду від 10.09.2019 позовну заяву у справі №280/4342/19 залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: уточненої позовної заяви із урахуванням зауважень суду, відповідно до кількості учасників; копії паспорту, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 10373,40 грн.
10.12.2019 на адресу суду надійшов лист з додатками від позивача (вх. №52120) на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто в повному обсязі.
Так, позивач як при поданні до суду позовної заяви та виправленої позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2019 зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
За приписами п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Підставою для не справляння судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди є те, щоб така шкода була наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень або інших порушень прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.
Так, суддя, залишаючи позовну заяву без руху в ухвалі суду звернув увагу позивача на те, що у даному випадку позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в розумінні п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки незаконність рішення, дій, бездіяльності органу державної влади підлягає установленню під час розгляду справи.
Однак, позивач у листі від 05.12.2019 вх.№52120 вказав, що трактування норми (п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір") в ухвалі суду від 10.09.2019 про рішення щодо сплати чи несплати судового збору позивачем - хибне, оскільки бездіяльність відповідача вже визнано незаконною рішенням Конституційного суду України отже, у повторному визнанні бездіяльності відповідача судом за позовом позивача немає потреби.
З цього приводу, суддя зазначає, що рішенням Конституційного Суду від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009, зокрема, вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З аналізу зазначених правових норм, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009, вбачається, що з дня набрання чинності зазначеного рішення Конституційного Суду України виникла підстава для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону № 1058-IV. З цього часу орган Пенсійного фонду України мав відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
При цьому, суддя зазначає, наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності звернення до органів Пенсійного фонду України щодо захисту свого порушеного права.
Тільки після винесення рішення органу Пенсійного фонду України про відмову у поновленні пенсії позивачу між сторонами виникає публічно-правовий спір. Тобто, право позивача на поновлення виплати пенсії було б порушено дією, бездіяльністю чи рішенням відповідача, яке б установлювалось в мажах даної справи.
Тому зауваження позивача про те, що бездіяльність відповідача вже визнано незаконною рішенням Конституційного суду України суддя не бере до уваги оскільки, вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного Суду України.
Разом із цим, суддя вважає за необхідне зазначити, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Обов'язковому з'ясуванню у вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як вже зазначалось, незаконність рішення, дій чи бездіяльність органу державної влади, в даному випадку відповідача, щодо порушення прав, свобод та інтересів позивача, підлягає установленню під час розгляду справи та позивач не зазначив, яке саме рішення чи дії відповідача заподіяли йому шкоду тому, посилання позивача на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», як на підставу для звільнення від сплати судового збору, є помилковим.
З наведеного вище слідує, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунено недоліки позовної заяви.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі, суддя вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст.169, 243, 248 КАС України, суддя,
Позовну ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака