ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 грудня 2019 року № 753/23569/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Головного територіального управління юстиції в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
До Дарницького районного суду міста Києва звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Головного територіального управління юстиції в м. Києві, у якому просив суд:
- визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Бялого М.Г. щодо накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві неправомірними;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 09.11.2018 винесену по ВП №56776632 у розмірі 10200 грн. в повному обсязі.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.05.2019 адміністративну справу №753/23569/18 за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
За результатом автоматизованого розподілу вказану позовну заяву передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т.П.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено постанову про накладення штрафу від 09.11.2018 №753/16271/17 у ВП №56776632, оскільки виконавчий лист, виданий за результатами розгляду адміністративної справи №753/18426/18 визнано таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач правом надати пояснення по суті спору не скористався.
Ухвала суду з пропозицією надати відзив на позов надсилалась відповідачеві за зареєстрованим місцезнаходженням та була вручена йому 04.11.2019, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за №0315067829396.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.03.2018 у справі № 753/16271/17 задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перерахунку пенсії з 1 січня 2016 року відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової ш, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів від 9 березня 2006 р. № 268» ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) , починаючи з 01 січня 2016 року, стягнувши з відповідача різницю між виплаченими і нарахованими сумами за цей період.
12 липня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист №753/16271/17.
На підставі виконавчого листа від 12.07.2018 №753/16271/17 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження №56776632.
У подальшому, Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва звернулось до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2018 у задоволенні заяви відмовлено.
04 грудня 2018 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2018 скасовано та визнано виконавчий документ - виконавчий лист, виданий 12.07.2018 Дарницьким районним судом у справі № 753/16271/17 таким, що не підлягає виконанню повністю.
Разом з тим, 09.11.2018 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві в особі державного виконавця Бялого Максима Глібовича винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві ВП № 56776632 у розмірі 10 200,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю оскаржуваної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 63 «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Частиною першою статті 75 «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина 2 статті 75 Закону №1404-VIII).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
В силу вимог частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Судом встановлено, що 04.12.2018 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду виконавчий лист, виданий 12.07.2018 Дарницьким районним судом у справі № 753/16271/17 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.
Тобто, постанова про накладення штрафу прийнята у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, який не підлягає виконанню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність факту існування судового рішення, яке необхідно виконати у виконавчому провадженні, виключає можливість стягнення з боржника штрафу за невиконання такого судового рішення.
Беручи до уваги, що постанова про накладення штрафу прийнята в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, який не підлягає виконанню, суд констатує неможливість виконання такої постанови про накладення штрафу, оскільки остання винесена у виконавчому провадженні, відкритому з порушенням норм законодавства, внаслідок чого постанова від 09.11.2018 ВП №56776632 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Одночасно, суд не приймає до уваги доводи позивача про протиправність дій державного виконавця щодо прийняття постанови про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.11.2018 у виконавчому провадженні №56776632, яка прийнята на підставі вказаного вище виконавчого листа від 12.07.2018 у справі № 753/16271/17, оскільки на час прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови про накладення штрафу, виконавчий лист не був визнаний таким, що не підлягає виконанню, та чинним на той час законодавством України державний виконавець не був уповноважений перевіряти достовірність наданих для відкриття виконавчого провадження документів, у зв'язку із чим відповідна вимога позивача задоволена бути не може.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 09.11.2018, винесеної у ВП №56776632 у розмірі 10200 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09.11.2018, винесену державним виконавцем Бялим М.Г. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві у ВП №56776632 у розмірі 10200 грн. в повному обсязі.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Т.П. Балась