09 грудня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2959/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
представника позивача - Косун В.А.,
представника відповідача - Полегешко Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) 03.10.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.06.2019 №00002531405, № 00002541405, №00002551405 та №00002561405.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що фактична перевірка господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 була проведена за його відсутності та з порушенням процедури. У зв'язку із наведеним, податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки, є протиправними.
Ухвалою судді від 29.10.2019 представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 13.11.2019 представнику позивача відмолено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, надав відзив на позов та пояснив, що під час перевірки ФОП ОСОБА_1 було встановлено порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Також особою, яка проводила розрахунки, не було надано до перевірки книги обліку розрахункових операцій. Наведене стало підставою для винесення ГУДФС у Чернігівській області спірних податкових повідомлень-рішень.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позовні вимоги ФОП Косуна А. Є . підтримані у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов має бути задоволений, враховуючи таке.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.05.2000 внесено відповідний запис (а.с. 49-50). Згідно витягу основним видом діяльності позивача є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 , з метою здійснення господарської діяльності, на підставі договору оренди об'єкта нерухомості від 24.02.2019, орендує частину нежитлового приміщення, магазин №А-1, загальною площею 30.3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 76-80).
Судом встановлено, що на підставі наказу ГУДФС у Чернігівській області від 27.05.2019 №1100, направлень на проведення перевірки від 28.05.2019 №1298, №1299, відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 працівниками податкового органу була проведена фактична перевірка господарської одиниці (магазин), ФОП ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-15).
За результатами перевірки складено акт від 30.05.2019 №0191/25/07/РРО/2585216871 (а.с. 19-20), у якому зазначено про реалізацію алкогольних напоїв за цінами, нижчими за мінімально встановлені роздрібні ціни, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957. Зокрема, 06.10.2018 о 15:19 год. було реалізовано горілку Немиров особлива 40% 0,7 л. за ціною 118,00 грн. Мінімальна ціна станом на 06.10.2018, згідно вищевказаної постанови, становила 125,16 грн.
Також позивачем здійснено реалізацію алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії, а саме ФОП ОСОБА_1 мав ліцензію на реалізацію алкогольних напоїв серії НОМЕР_1 з строком дії з 11.07.2016 по 10.07.2017, наступна ліцензія серії НОМЕР_2 з строком дії з 01.08.2017 по 31.07.2018 на магазин, що перевірявся. Згідно даних АІС «Податковий блок» підсистеми чеки здійснювалась реалізація алкогольних напоїв: 12.07.2017 об 11:13 згідно чеку 12074 було реалізовано пиво Гараж з лимоном 0,44 л. по ціні 17,00 грн.
Крім того, позивачем здійснено реалізацію тютбнових виробів без придбання відповідної ліцензії, а саме ФОП ОСОБА_1 мав ліцензію на реалізацію тютюнових виробів серії АА201274 з строком дії з 11.07.2016 по 10.07.2017, наступна ліцензія серії НОМЕР_3 з строком дії з 01.08.2017 по 31.07.2018 на магазин, що перевірявся. Згідно даних АІС «Податковий блок» підсистеми чеки здійснювалась реалізація алкогольних напоїв: 11.07.2017 об 08:28 згідно чеку 12059 було реалізовано сигарети ЛМ лофт блу по ціні 25,20 грн.
Також особою, яка проводила розрахунки, не було надано до перевірки книги обліку розрахункових операцій.
У зв'язку із наведеним, перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», статті 44 Податкового кодексу України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
Не погоджуючись із висновками перевірки та вважаючи протиправними дії посадових осіб під час перевірки, ФОП ОСОБА_1 було подано до податкового органу відповідні скарги, які листами від 18.06.2019 №74984/ФОП/25-01-14-0509, від 03.07.2019 №5456/ФОП/25-01-14-05-09 та від 30.07.2019 №36234/6/99-99-14-05-01-15 залишені без задоволення (а.с. 21-23).
На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області винесено ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 21.06.2019:
- №00002531405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн. за порушення п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України (а.с. 24-25);
- № 00002541405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 000,00 грн. за порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (а.с. 26-27);
- №00002551405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17 000,00 грн. за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (а.с. 28-29);
- №00002561405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17 000,00 грн. за порушення ч. 14 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (а.с. 30-31).
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак рішенням від 28.08.2019 за №41499/6/99-99-11-06-01-25 ДФС України залишило його скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 31-34).
У зв'язку із наведеним, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до положень п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Відповідно до положень п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54.3.3).
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій (абз.6 п.58.1 ст.58 ПК України).
Відповідно до положень ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1).
Згідно із пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 Податкового кодексу України визначено порядок проведення фактичної перевірки.
Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.80.2 Податкового кодексу України.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до положень ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1).
Згідно із п.86.5 ст.86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України).
Із системного аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем визначена чітка процедура оформлення результатів перевірок, яка передбачає, що у випадку виявлення уповноваженим контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки поршення суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог законодавства з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатом її проведення складається акт, який повинен бути оформлений відповідно до встановлених чинним законодавством вимог щодо його форми та змісту.
Належним чином оформлений акт фактичної перевірки є документом, який відображає результати проведеної перевірки та підтверджує факт виявлених в ході перевірки порушень. Встановлення за результатом перевірки фактів порушення платником законодавства, що регулює питання проведення розрахунків за товари (послуги), обігу готівки, наявність торгових патентів і ліцензій, підтверджених належним чином оформленим актом перевірки, є передбаченою законом підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов'язань.
За змістом позовної заяви, протиправність оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень позивач аргументує тим, що вони прийняті на підставі неналежним чином оформленого акта перевірки, оскільки на акті відсутні підписи окремих посадових осіб, які фактично проводили перевірку, що свідчить про порушення контролюючим органом належної правової процедури під час оформлення результатів проведеної перевірки.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 29.05.2019 відповідачем було проведено фактичну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатом проведеної перевірки ГУДФС у Чернігівській області складено акт від 30.05.2019 №0991/25/07/РРО/2585216871, у якому зафіксовано виявлені під час перевірки факти порушення позивачем статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», статті 44 Податкового кодексу України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв». На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення від 21.06.2019 про нарахування позивачу грошових зобов'язань.
Проте, як вбачається зі змісту акту перевірки від 30.05.2019, він не підписаний однією з посадових осіб, які зазначені у вступній частині акта як такі, що проводили перевірку, а саме ОСОБА_3 .
У свою чергу, однією з основних вимог до оформлення акта перевірки, визначених законодавцем, зокрема положеннями п.86.5 Податкового кодексу України, є вимога, що акт фактичної перевірки підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку.
Жодних положень, які б передбачали випадки відступлення від виконання цього правила та допускали можливість не підписання посадовими особами контролюючого органу акта перевірки, Податковий кодекс України не містить.
Разом з тим, суд звертає увагу, що акт перевірки - це службовий документ, а отже він повинен відповідати і загальним вимогам до оформлення організаційно-розпорядчих документів, одним із видів яких він є.
Зокрема, відповідно до положень Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55 (далі - ДСТУ 4163-2003), цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій) (п.1.1).
Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів (п.1.2).
Відповідно до п. 4.4 ДСТУ 4163-2003 документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).
Згідно з положеннями п.5.23 ДСТУ 4163-2003 підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.
У разі відсутності посадової особи, підпис якої зазначено в документі, документ підписує особа, яка виконує її обов'язки, або її заступник. У цьому випадку обов'язково зазначають посаду і прізвище особи, яка підписала документ (виправлення вносять рукописним або машинописним способом), наприклад: "Виконувач обов'язків", "Заступник".
Аналогічні за змістом положення щодо підписання посадовими особами організаційно-розпорядчих документів містяться в п.10 гл.7 розд. ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 (далі - Правила №1000/5).
Водночас, згідно із п.5 гл.10 розділу ІІ цих Правил якщо за зміст документа відповідають кілька осіб, то проставляються два або більше підписів. При цьому підписи посадових осіб розміщуються один під одним відповідно до підпорядкованості осіб.
Положеннями п.2 розділу І Правил №1000/5 визначено, що службовий документ - це офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити (абз. 30).
Реквізит службового документа - обов'язковий елемент, зафіксований в документі для його ідентифікації, організації обліку та надання йому юридичної сили (абз. 28).
Відповідно до положень пп.4.1.7 п.4.1 Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» ДСТУ 2732:2004, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 №97 (далі - ДСТУ 2732:2004), підпис (службового документа) - реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиний чи один з реквізитів, що надають документові юридичної сили.
Згідно із п.3.12 ДСТУ 2732:2004 юридична сила (службового документа) - властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.
З аналізу наведених положень вбачається, що акт перевірки, як службовий документ, повинен мати такий обов'язковий реквізит як підписи посадових осіб, відповідальних за його зміст, з наявністю якого законодавець пов'язує набуття цим документом юридичної сили. Відсутність на акті перевірки хоча б одного підпису посадової особи, яка проводила перевірку та відповідальна за його зміст, свідчить про те, що такий акт перевірки є неналежно оформленим, не набуває юридичної сили і відповідно не може бути законною підставою для прийняття контролюючим органом податкових-повідомлень рішень про нарахування платнику податків грошових зобов'язань.
Таким чином, акт перевірки від 30.05.2019 №0191/25/07/РРО/2585216871 за відсутності на ньому підписів окремих посадових осіб, які зазначені у вступній частині акта як такі, що проводили перевірку позивача, є неналежно оформленим, а тому не може вважатись законною підставою для прийняття оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень, прийнятих на його основі.
Також у акті перевірки від 30.05.2019 зазначено номери пломб РРО серії В-1 №499510 та №499511, однак відповідно до довідки про опломбування від 28.03.2019 №118, наявний у позивача реєстратор розрахункових операцій має такі номери: ЕВ 328737 та ЕВ 328738 (а.с. 36).
Відповідно до положень ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб'єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі. При цьому, сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами.
Наведеним вимогам процесуального законодавства неналежним чином оформлений акт перевірки від 30.05.2019 №0191/25/07/РРО/2585216871, як носій доказової інформації про встановлені за результатом перевірки факти порушень вимог податкового законодавства позивачем не відповідає, а тому є недопустимим доказом і братись судом до уваги не може.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 (справа №813/2451/17).
Разом з тим, зважаючи на те, що факт виявлених в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень, допустимими доказами не підтверджено, суд не вбачає за доцільне досліджувати питання щодо обґрунтованості висновків контролюючого органу по суті встановлених порушень, так як встановлення цієї обставини жодного правового значення для вирішення даної справи не має.
Таким чином, суд приходить до висновку, що законних підстав для прийняття оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень від 21.06.2019, за відсутності належно оформленого акта фактичної перевірки, у контролюючого органу не було, а тому такі рішення є протиправними та мають бути скасованими.
Судом у якості свідків були допитані особи, які здійснювали фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (а.с. 123-128), які перебуваючи під присягою та будучи попередженими за дачу завідомо неправдивих свідчень, зазначили, що контрольна закупка була здійснена одним із перевіряючих, а саме ОСОБА_4 . У цей час ОСОБА_3 перебував на вулиці та зайшов до приміщення магазину після проведення розрахунку (а.с. 117), який здійснила ОСОБА_5 Особі, яка фактично здійснила розрахункову операцію, перевіряючими були надані направлення на проведення перевірки, які вона відмовилася підписувати. Щодо відсутності в акті перевірки підпису ОСОБА_3 свідки не змогли надати відповідні пояснення.
Свідки також зазначили, що дізнавшись про їх особи, ОСОБА_5 відмовилась від надання будь-яких пояснень та покинула приміщення магазину, залишивши касовий апарат.
З аналізу наданих свідчень вбачається, що ОСОБА_5 здійснила продаж перевіряючим товару 29.05.2019 о 15:44, роздрукувавши фіскальний чек (а.с. 117), однак надалі, дізнавшись особи покупців, покинула приміщення магазину, відмовившись від співпраці.
Разом з тим, ГУДПС у Чернігівській області на підтвердження своєї позиції надано денний Х-звіт, роздрукований за невідомих обставин (враховуючи надані свідчення) 29.05.2019 о 15:53 (а.с. 117).
Також, як вбачається із акту перевірки, останній містить відмітку про те, що перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена у присутності продавця ОСОБА_5 .
Разом з тим, представник позивача у судовому засіданні заперечував факт перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 . Так, як вбачається із копії трудової книжки серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 з 01.10.2018 прийнята на посаду продавця продовольчих товарів ФОП ОСОБА_6 , який є власником орендованого позивачем приміщення магазину та також здійснює там господарську діяльність.
Відповідно до листа ГУДПС у Чернігівській області від 18.10.2019 №1143/ФОП/25-01-05-05 згідно звітності, що подається ФОП ОСОБА_1 до органів податкової служби, наймані працівники у нього відсутні, повідомлення про прийняття працівника на роботу не подавалися (а.с. 88).
У свою чергу, під час перевірки інспекторами було складено акти відмови ОСОБА_5 від підписання направлень на перевірку та матеріалів перевірки, які зареєстровані 31.05.2019 за №189 і №188, тобто через два дні після проведення перевірки, що є порушенням п.86.5 ст. 86 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні від 20.10.2011 (справа «Рисовський проти України») Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, Суд зазначив, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У рішенні за наслідками розгляду справи «Лелас проти Хорватії» (п.74) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Під час розгляду даної справи судом було встановлено неналежне оформлення відповідачем акта перевірки, що свідчить про порушення контролюючим органом своїх власних процедур, а тому прийняті за таких обставин рішення не можуть вважатись правомірними, інакше це свідчитиме про надання контролюючому органу можливості уникати виконання своїх обов'язків і не сприятиме юридичній визначеності у правовідносинах з платниками податків.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень допустимими доказами не довів, натомість доводи позивача про порушення відповідачем належної правової процедури знайшли своє підтвердження та обґрунтування.
Враховуючи наведене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави та докази для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 21.06.2019 №00002531405, № 00002541405, №00002551405 та №00002561405.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2019 року.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна