про відмову у відкритті провадження у справі
16 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3647/19
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., отримавши позовну заяву настоятеля Свято-Покровської релігійної громади (храму) Української православної церкви с. Годомичі Маневицького району Волинської області ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури,з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,
Настоятель Свято-Покровської релігійної громади (храму) Української православної церкви с. Годомичі Маневицького району Волинської області ОСОБА_1 звернувся із позовом до Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання нечинним та скасування пункту 11 частини першої Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації № 243 від 16 травня 2019 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції»; скасування державної реєстрації Статуту нової редакції Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України с. Годомичі Маневицького району Волинської області, зареєстрованого відповідно до Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації № 243 від 16 травня 2019 року; зобов'язання Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації відновити державну реєстрацію Статуту Свято-Покровської релігійної громади Української православної церкви с. Годомичі Маневицького району Волинської області відповідно до свідоцтва про реєстрацію Статуту релігійної громади № 266 від 24 грудня 1991 року, виданого Волинською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до пункту 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як установлено, 24 грудня 1991 року проведено державну реєстрацію Свято-Покровської громади Української православної церкви, у зв'язку із чим вона набула статусу юридичної особи. Із 25 січня 2017 року ОСОБА_1 прийнятий у клір Волинської єпархії та призначений настоятелем Свято-Покровського храму с. Годомичі Маневицького району Волинської області.
На підставі розпорядження голови Волинської обласної державної реєстрації №243 від 16 травня 2019 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції» суб'єкт державної реєстрації - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії) у червні 2019 року провів реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи в частині зміни найменування юридичної особи, зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміни фізичних осіб або зміни відомостей про них, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.
Таким чином, юридичну особу «Свято-Покровська громада Української православної церкви» перейменовано на релігійну організацію «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України с. Годомичі Маневицького району Волинської області»; ОСОБА_2 визначений як особа, яку обрали (призначили) до органу управління юридичної особи, уповноважена представляти юридичну особуу правовідносинах із третіми особами та має право вчиняти дії юридичної особи без довіреності.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас, відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідач у цій справі є релігійною організацією, і суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» № 987-XII від 23 квітня 1991 року (далі - Закон № 987-ХІІ), у чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).
За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).
Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв'язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.
Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.
За змістом позовної заяви, позивач заявив позовні вимоги про визнання нечинним та скасування пункту 11 частини першої Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації № 243 від 16 травня 2019 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції»; скасування державної реєстрації Статуту нової редакції Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України с. Годомичі Маневицького району Волинської області, зареєстрованого відповідно до Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації № 243 від 16 травня 2019 року; зобов'язання Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації відновити державну реєстрацію Статуту Свято-Покровської релігійної громади Української православної церкви с. Годомичі Маневицького району Волинської області відповідно до свідоцтва про реєстрацію Статуту релігійної громади № 266 від 24 грудня 1991 року, виданого Волинською обласною державною адміністрацією.
У контексті наведеного необхідно зауважити, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи оскаржуване розпорядження та здійснюючі відповідні реєстраційні дії, хоч і мали владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації статуту релігійної громади, змін керівника юридичної особи, складу підписантів, найменування), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами.
Таким чином, позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади. Тобто, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади.
Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що вирішення цього спору має здійснюватись за нормами Цивільного процесуального кодексу України
Вказана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
А тому, з наведених вище мотивів у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом настоятеля Свято-Покровської релігійної громади (храму) Української православної церкви с. Годомичі Маневицького району Волинської області ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури,з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України слід роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства із урахуванням вимог параграфу третього Глави 2 Розділу І Цивільного процесуального кодексу України щодо територіальної юрисдикції (підсудності).
Також роз'яснюємо, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, сплачена сума судового бору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п'ятою, шостою статті 170, статтями 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом настоятеля Свято-Покровської релігійної громади (храму) Української православної церкви с. Годомичі Маневицького району Волинської області ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу що даний спір віднесений до юрисдикції загального суду та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства із урахуванням вимог параграфу третього Глави 2 Розділу І Цивільного процесуального кодексу України щодо територіальної юрисдикції (підсудності); повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович