ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
12 грудня 2019 року справа №640/20487/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
до1. Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач 1, МО України),
2. ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач 2, Комісаріат)
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність МО України щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити позивачу одноразову грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України віл 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду протягом одного місяця з часу набрання законної сили судовим рішенням;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відсутності вимоги до Міністерства оборони України щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України віл 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”;
зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат надіслати до Міністерства оборони України письмову вимогу щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України віл 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”;
допустити рішення до негайного виконання;
зобов'язати надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання комісії судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як інвалід ІІІ групи з причин захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Вказує, що всупереч вимогам Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ та “Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” йому не було призначено та виплачено одноразову грошовому допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/20487/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання (суддя Аблов Є.В.).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2019 року та на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва №757 від 28 травня 2019 року адміністративну справу №640/21066/18 розподілено на суддю Кузьменка В.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/20487/18 та ухвалено про подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання
Відповідач 1 подав до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого проти задоволення позову заперечує повністю, оскільки позивачем до заяви не було додано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язано із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відповідач 2 не скористався правом, визначеним статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, та відзив на позовну заяву суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 06 листопада 1986 року по 15 травня 1988 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.
Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 13 вересня 2016 року серії 12 ААА №386402 позивача визнано інвалідом третьої групи, причина інвалідності - “поранення (контузія) пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (ДРА)”.
З наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 30 травня 2016 року №2375 вбачається, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини, лівої ноги (контузія головного мозку в 1987 році) рядового у відставці ОСОБА_1 , 1967 року народження, що підтверджені висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1321/ж від 23 травня 2016 року, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, та пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
У зв'язку з наведеним, 02 червня 2018 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.
Листом від 13 липня 2018 року №ВСЗ/785 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів, а саме: документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
У подальшому, 21 липня 2018 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.
Листом від 03 серпня 2018 року №0290/М-1101/374 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про необхідність надання документів до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у свою чергу повинен підготувати пакет необхідних документів та надіслати його в Департамент фінансів МО України.
Позивач, вважаючи такі дії протиправними, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання відповідно до частини1 статті 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців”.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” частиною дев'ятою статті 16-встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати саме Порядок №975, враховуючи, що із заявою про виплату коштів позивач звернувся у 2018 році, ІІІ групу інвалідності отримав у 2016 році. Крім того, позивач зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги у нього виникло після встановлення ІІІ групи інвалідності відповідно до рішення МСЕК.
Відповідно до пункту 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби закріплене у статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та в Порядку №975.
Пунктом 11 Порядку встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно пункту 13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Суд звертає увагу, що у відповідності до підпункту “г” пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.
Як встановлено судом, на засіданні Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що поранення отримані позивачем визнані такими, що так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що причинно-наслідковий зв'язок між отриманими позивачем пораненнями та наслідками, що настали, підтверджують відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії), а Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 30 травня 2016 року №2375 є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
У свою чергу, саме відповідач, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов'язаний доводити протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2018 року у справі №825/1558/18, касаційне провадження №К/9901/58423/18.
З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи відповідачів в частині не подання до Волинського обласного військового комісаріату копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), оскільки такі твердження не відповідають дійсним обставинами справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що позивач як військовослужбовець отримав поранення під час проходження військової служби, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Як вбачається з матеріалів справи листом від 13 липня 2018 року №ВСЗ/785 відповідачем 2 повідомлено позивача про відмову у направленні документів на комісію Міністерства оборони України у зв'язку з відсутністю повного пакету документів.
Згідно з пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вказаний перелік є вичерпним, та не передбачає надання будь яких інших документів.
Крім того, процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.
Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах Волинський обласний військовий комісаріат діяв протиправно, оскільки не мав права приймати рішення про відсутність підстав для оформлення документів та направлення їх за належністю до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, а повинен був лише здійснити дії щодо підготовки поданих позивачем документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Поряд з цим, на час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги врегульований наказом Міністра оборони України №564 від 26 жовтня 2016 року “Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум” (далі - Положення).
Відповідно до вищевказаного Положення Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.
Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України №290 від 05 травня 1994 року “Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках” (далі по тексту - Постанова №290).
З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана: приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов'язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України; приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об'єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та Постанови №290; приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів; доводити прийняті рішення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; забезпечити роботу зі зверненнями громадян з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.
Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.
Враховуючи викладене та системного аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.
Натомість, відповідно до абзацу п'ятого частин другої розділу ІІ Положення Комісія приймає рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі).
Враховуючи викладене вказану заяву необхідно було скерувати до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для розгляду і прийняття відповідного рішення відповідно до Постанови №290 в якій зазначено, що з метою забезпечення виконання покладених на Комісію завдань вона зобов'язана: приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги. Вказане рішення Комісії відсутнє в матеріалах справи.
Отже заяву щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги необхідно було скерувати до Комісії для прийняття необхідного рішення.
Разом з тим судом встановлено, що Волинський обласний військовий комісаріат в порушення вимог пункту 13 Порядку не подав у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів поданих позивачем, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги разом з необхідним пакетом документів, що свідчить про протиправність дій відповідача 2 в цій частині, а тому суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Волинського обласного військового комісаріату в частині не подання до Міністерства оборони України висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та зобов'язання вчинити такі дії в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Разом з тим, оскільки діючим законодавством України не передбачено повноважень Волинського обласного військового комісаріату щодо направлення письмових вимог призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними бездіяльності комісаріату щодо відсутності вимоги до Міністерства оборони України щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити відповідні дії.
Щодо визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, суд зазначає наступне.
Враховуючи наявність всіх фактичних і правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової допомоги та з метою усунення допущеного порушення прав позивача, яке полягає у фактичній відмові позивачу у призначенні та отриманні одноразової допомоги внаслідок тривалого та безпідставного не реагування на його звернення до суб'єкта прийняття рішень, у чому вбачається протиправна бездіяльність, на переконання суду, єдиним ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”.
Таким чином, відповідачами не доведено правомірності непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової варти працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №635/6759/16-а.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом місяця з дня отримання копії рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки дане рішення вимагає від відповідача вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єктів владних повноважень - відповідачів строк для подання звіту про виконання вказаного рішення у місяць з дня набрання ним законної сили.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині не подання до Міністерства оборони України висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
3. Зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат подати в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, до Міністерства оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині даного рішення.
4. Зобов'язати Міністерство оброни України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової варти працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.
5. Встановити Міністерству оброни України та ІНФОРМАЦІЯ_3 строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення.
6. Попередити Міністерство оброни України та Волинський обласний військовий комісаріат про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 );
Міністерство оборони України (03168, Київ, проспект Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022)
Волинський обласний військовий комісаріат (43008, Луцьк, вул. Теремнівська, 85-а; код ЄДРПОУ 08013516).
Суддя В.А. Кузьменко