Іменем України
16 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4880/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
13 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Білокуракинське ОУПФУ), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського ОУПФУ від 07.11.2019 №17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював її виховання до шестирічного віку, відповідно до п. 3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Білокуракинське ОУПФУ призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював її виховання до шестирічного віку, відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.10.2019.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має загальний трудовий стаж 35 років. Позивач має сина, ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю І групи «а» безстроково, захворювання сина виникло до 6-ти річного віку.
З моменту народження і по теперішній час позивач постійно проживає разом із своїм хворим сином та здійснює за ним догляд, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Сватівської міської ради №1698/7 від 24.10.2019.
Статтею 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на призначення дострокової пенсії за віком батька дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. При зверненні до відповідача 24.10.2019 за призначенням зазначеної пенсії, позивачу відповідно до рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 07.11.2019 року №17 відмовлено в призначенні пенсії. Відмова мотивована тим, що матері сина - ОСОБА_2 , була призначена пенсія по списку 2 у віці 50 років, тобто до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 15.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).
06.12.2019 за вх. № 60137/2019 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 94-97), в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.
24.10.2019 до Білокуракинського ОУПФУ звернувся ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком як батьку особи з інвалідністю з дитинства відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви надав наступні документи: 1) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (трудову книжку НОМЕР_1 25.06.1978 дати заповнення, військовий квиток НОМЕР_2 від 28.10.1978 року та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця); 2) документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (свідоцтво про народження дитини - інваліда НОМЕР_3 від 14.10.1983 року, висновок ЛКК №2309 від 08.08.2019 року про захворювання дитини - особи з інвалідністю до 6 - річного віку, довідку виконавчого комітету Сватівської міської ради №1698/7 від 24.10.2019 про виховання ОСОБА_1 дитини - особи з інвалідністю з народження); 3) заява матері - ОСОБА_2 про згоду щодо призначення пенсії як батьку особи з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 .
Під час призначення пенсії ОСОБА_1 встановлено, що мати особи з інвалідністю з дитинства - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в управлінні з 27.11.2005 як одержувач пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно особистої заяви, протоколу - подання Сватівської психіатричної лікарні та довідки, уточнюючої особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії (сп.№2) № 39 від 18.01.2005. На дату звернення за пенсією продовжувала працювати в психлікарні. Пенсію призначено при загальному трудовому стажі 38 років 00 міс. 12 днів, в тому числі стажу по сп.2 - 23 р. 01 м. 06 дн. та заробітній платі за період з 01.06.1995 по 31.05.2000 року(60 місяців) та з 01.07.2000 по 31.12.2005.
Отже, оскільки мати особи з інвалідністю з дитинства - ОСОБА_2 використала право на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, передбаченого в статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за віком як батьку особи з інвалідністю з дитинства.
На підставі вищевикладеного, 07.11.2019 рішенням №17 управлінням було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як батьку особи з інвалідністю з дитинства відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо вимоги позивача зобов'язати управління призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком як батькові особи з інвалідністю з дитинства, що здійснював її виховання до шестирічного віку, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.10.2019 відповідач зазначив, що відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом в постанові від 27.02.2018 по справі 361/4899/17 уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не уповноважений втручатися до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень та досліджувати нові документи, які не подавалися пенсійному органу, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на перерахунок пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
На підставі зазначеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорта громадянина України (арк. спр. 8-9), картки фізичної особи-платника податків (арк. спр. 9), має сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ) (арк. спр. 14).
Відповідно до висновку ЛКК № 2309 від 08.08.2019 ОСОБА_3 особа з інвалідністю І «А» групи з дитинства, дана хвороба виникла в дитинстві до 6-ти річного віку (арк. спр. 15).
Згідно з витягом з акту огляду МСЕК № 031528 та виписки із акту огляду МСЕК № 754927 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, є особою з інвалідністю І групи з дитинства безстроково (арк. спр. 17,18).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Сватівської міської ради від 24.10.2019 № 1698/7 ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, за яким постійно опікується з народження (арк. спр. 16).
24.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком достроково як батьку дитини з інвалідністю з дитинства, як такому, що здійснює за ним догляд з дитинства (арк. спр. 99).
До заяви позивачем додано: трудову книжку НОМЕР_1 , видану 25.06.1978, військовий квиток НОМЕР_2 від 28.10.1978 року та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця; свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 14.10.1983 року, висновок ЛКК №2309 від 08.08.2019 року про захворювання дитини з інвалідністю до 6 - річного віку, довідку виконавчого комітету Сватівської міської ради №1698/7 від 24.10.2019 року про виховання ОСОБА_1 дитини - інваліда з народження; заяву матері - ОСОБА_2 , про згоду щодо призначення пенсії як батьку інваліда з дитинства ОСОБА_1 (арк. спр. 100, 101-102, 103, 104-105, 106, 107, 108, 116).
Також під час розгляду заяви про призначення пенсії позивачем додатково надано довідку УСЗН Кремінської РДА від 25.10.2019 № 1218 про те, що ОСОБА_1 на обліку у відділі соціальних допомог та компенсацій УСЗН не перебуває та ніяких допомог не отримує станом на 25.10.2019 (арк.спр. 109); копії витягів з акту огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ № 031528 (арк.спр. 110); виписки із акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 754927 (арк.спр. 111)
Рішенням Білокуракинського ОУПФУ від 07.11.2019 № 17 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком як батьку особи з інвалідністю з дитинства відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» через призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058 матері особи з інвалідністю з дитинства ОСОБА_2 .
В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідач посилався на те, що відповідно до статті 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Під час призначення пенсії ОСОБА_1 встановлено, що мати особи з інвалідністю з дитинства - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в управлінні з 27.11.2005 як одержувач пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно особистої заяви, протоколу - подання Сватівської психіатричної лікарні та довідки, уточнюючої особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії (сп.№2), № 39 від 18.01.2005 на дату звернення за пенсією продовжувала працювати в психлікарні. Отже, оскільки мати особи з інвалідністю з дитинства - ОСОБА_2 використала право на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, передбаченого в статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за віком як батьку інваліду з дитинства (арк. спр. 118-119).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- VI).
За змістом статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
Таким чином, матері надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама чи батько дітей.
При цьому, Закон № 1058-VI не обмежує матір у праві на вибір іншого виду пенсії, а також не передбачає відсутність права батька дитини-інваліда з дитинства на цю дострокову пенсію у разі відмови матері від цієї пенсії на користь іншого виду дострокової пенсії.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону).
Також, відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Постанови № 22-1, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 501/2838/16-а.
Згідно із пунктом 2.18. Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV визначено, що за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
Тобто, даною нормою визначено спеціальне суб'єктивне право батька як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини з інвалідністю, надавши відмову від дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитись в залежність від реалізації матір'ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 12.11.2013 року у справі №21-373а13.
Як вбачається з рішення відповідача від 07.11.2019 № 17, позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв'язку з тим, що мати дитини скористалась правом на вибір виду пенсії, оскільки з 27.11.2005 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.
В даному випадку матері особи з інвалідністю з дитинства - ОСОБА_2 пенсія за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) призначена з 27.11.2005; її загальний страховий стаж на дату призначення пенсії склав 38 років 0 місяців 12 днів, пільговий стаж, який давав право на призначення пенсії за п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 23 роки 1 місяць 6 днів (робота у психлікарні), що підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 (арк.спр. 120-122).
Таким чином, дружина позивача - ОСОБА_2 своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV як мати дитини з інвалідністю не використала, надавши відмову від дострокової пенсії по догляду за дитиною-інвалідом на користь позивача (арк. спр. 19).
З огляду на наведене, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком як батькові дитини з інвалідністю, суд зазначає таке.
Виходячи з вимог пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058, необхідними умовами для призначення дострокової пенсії за віком як батьку дитини з інвалідністю є: досягнення 55-річного віку, наявність трудового стажу не менше 20 років, виховання дитини з інвалідністю до 6-річного віку здійснювалася батьком, та згода матері дитини з інвалідністю на призначення такої пенсії батькові (за її вибором).
Так, відповідно до копії паспорту НОМЕР_5, позивач народився 17.09.1960, тобто станом на день звернення із заявою про призначення пенсії досяг віку 59 років (арк. спр. 8).
У рішенні Білокуракинського ОУПФУ від 07.11.2019 № 17 про відмову в призначенні пенсії встановлено, що відповідно до документів про стаж, наданих позивачем для призначення пенсії, загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 35 років 9 місяців 29 днів (арк. спр. 20).
Висновком ЛКК № 2309 від 08.08.2019 підтверджено, що син позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має інвалідність І групи «А» з дитинства, хвороба виникла до 6 - річного віку (арк. спр. 15).
Довідкою виконавчого комітету Сватівської міської ради № 1698/7 від 24.10.2019 підтверджено, що позивач мешкає разом із сином ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , за яким опікується з народження (арк. спр. 16).
Крім того, в матеріалах пенсійної справи наявна заява мати ОСОБА_3 , в якій остання не заперечує проти призначення ОСОБА_1 - пенсії як батьку дитини з інвалідністю (арк. спр. 19,116).
Суд вважає, що призначення матері дитини з інвалідністю дострокової пенсії за віком на пільгових умовах, з 27.11.2005 не може слугувати перешкодою для призначення батьку цієї дитини дострокової пенсії на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закон №1058-IV, при дотриманні ним умов для призначення такої пенсії, передбачених вказаною нормою.
Як зазначалося вище, своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, мати дитини з інвалідністю не використала, надавши згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові - ОСОБА_1 , батьку дитини з інвалідністю.
Тобто, при звернені до пенсійного органу із заявою про призначення виплати пенсії як батьку дитини з інвалідністю, позивачем дотримано всіх необхідних умов та надано всі необхідні для призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058, тому позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права шляхом звернення з позовною вимогою про зобов'язання Білокуракинського ОУПФУ призначити пенсію.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 27.02.2018 по справі № 361/4899/17 є помилковим, оскільки наявність дискреційних повноважень у пенсійного органу при вирішенні питань про призначення пенсії судом не заперечується, проте в даному випадку відповідачем перевірено дотримання всіх умов для призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказано, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) від 03 травня 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Отже суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо заяви позивача про звернення рішення до негайного виконання в частині виплати пенсії за один місяць, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду у даній справі носить зобов'язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, тому дія пункту 1 частини першої статті 371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог судовий збір належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41246789, місцезнаходження: 92200, Луганська обл., смт. Білокуракине, вул. Історична, 81) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного Пенсійного фонду України Луганської області від 07 листопада 2019 року № 17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював її виховання до шестирічного віку, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював її виховання до шестирічного віку, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 24 жовтня 2019 року, зареєстрованої за № 1303.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного Пенсійного фонду України Луганської області судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя А.Г. Секірська