Іменем України
16 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4856/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
11 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Лисичанську), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії УПФУ в м. Лисичанську щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у розмірі 70 відсотків місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-315вих.19 від 22.10.2019 з додатком до довідки №18-316вих-19 від 22.10.2019;
- зобов'язати УПФУ в м. Лисичанську здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у розмірі 70 відсотків місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-315вих.19 від 22.10.2019 з додатком до довідки № 18-316вих-19 від 22.10.2019, без обмеження максимального розміру пенсії.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що у 2014 році позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в розмірі 70 відсотків від суми заробітної плати.
Наказом Генерального прокурора України № 449к від 22.10.2019 позивача звільнено з посади першого заступника прокурора Луганської області та органів прокуратури.
Вказані обставини надали право позивачу звернутися до УПФУ у місті Лисичанську області із заявою щодо перерахунку пенсії у розмірі 70 відсотків від суми заробітної плати, яку вказано у довідці прокуратури Луганської області № 18-315 вих19 від 22.10.2019 з додатком до довідки №18-316вих-19 від 22.10.2019, без обмеження максимального розміру пенсії.
Відповідачем рішенням від 29.10.2019 №855805 повідомлено, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-УП, яка набрала чинності з 15.07.2015, де зазначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України. На даний час цей порядок не прийнятий.
Також відповідачем зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, положення про помічника-консультанта народного депутата України.
З урахуванням викладеного відповідачем відмовлено позивачу в перерахунку пенсії.
Позивач вважає таке рішення неправомірним, таким, що не відповідає вимогам статті 22 Конституції України та іншому чинному законодавству, і суттєво звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод позивача як людини та громадянина України.
Ухвалою суду від 15.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).
28.11.2019 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вх. № 58895/2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 46), в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.
За даними пенсійної справи ОСОБА_1 пенсія за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру" була призначена з 16.09.2014. На дату звернення ОСОБА_1 за перерахунком пенсії з 24.10.2019 по заробітку діє Закон України "Про прокуратуру" за № 1697-УІІ від 14.10.2014. Згідно частини двадцятої статті 86 даного Закону - умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
В статті 86 цього Закону визначено порядок розрахунку заробітку тільки для призначення пенсії. На даний час Кабінетом Міністрів України не було прийнято рішення щодо перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. № 213-VІІ з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, положення про помічника- консультанта народного депутата України.
Тому провести перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки про заробітну плату № 18-315 вих-19 від 22.10.2019 підстав немає.
Враховуючи вимоги законодавства, та надані документи, на підставі частини п'ятої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та даних документів прийняте рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно з Законом України "Про прокуратуру" за заявою від 24.10.2019.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 21-22, 23, 24, 20), працював в органах прокуратури на різних посадах з 1997 року по 22.10.2019, що підтверджується відомостями з трудової книжки НОМЕР_2 (арк.спр. 37-42) та копією наказу Генерального прокурора від 22.10.2019 № 449к (арк.спр. 25).
16.09.2014 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про призначення пенсії за вислугою років (арк. спр. 60).
Відповідно до протоколу УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 11.10.2014 № 5290 позивачу призначено виплату пенсії за вислугу років з 16.09.2014 (арк. спр. 52-53).
24.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Лисичанську із заявою за № 3236 про перерахунок пенсії за вислугу років у зв'язку зі збільшенням заробітної плати, до якої додав довідку прокуратури Луганської області від 22.10.2019 № 18-315 вих-19 з додатком до неї від 22.10.2019 № 18-316вих19 (арк. спр. 126-129).
Так, відповідно до довідки від 22.10.2019 № 18-315вих-19 заробітна плата ОСОБА_1 - першого заступника прокурора Луганської області станом на 22 жовтня 2019 року складається із посадового окладу у розмірі 8870,00 грн, надбавки за вислугу років (40%) у розмірі 3548,00 грн, інших виплат, передбачених системою оплати праці, у сумі 61588,10 грн; всього сума заробітної плати - 74006,10 грн (арк. спр. 127-128).
Рішенням УПФУ в м. Лисичанську від 29.10.2019 № 855805 «Про відмову в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 » враховуючи вимоги законодавства та надані документи, на підставі частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено позивачеві в перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру» за заявою від 24.10.2019 (арк.спр. 142).
Оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що за даними пенсійної справи ОСОБА_1 пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» призначена з 16.09.2014. На дату звернення ОСОБА_1 за перерахунком пенсії з 24.10.2019 по заробітку діє Закон України «Про прокуратуру» за № 1697-VII від 14.10.2014. Згідно частини двадцятої статті 86 даного Закону - умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. В статті 86 цього Закону визначено порядок розрахунку заробітку тільки для призначення пенсії. На даний час Кабінетом Міністрів України не було прийнято рішення щодо перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, положення про помічника-консультанта народного депутата України. Тому провести перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки про заробітну плату від 22.10.2019 № 18-315 вих-19 підстав немає (арк.спр. 142).
Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення пенсії позивачу - 05.09.2005 - визначався статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (надалі - Закон № 1789-XII).
Так, за приписами частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII ( в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Статтею 50-1 Закону № 1789-XII встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
В подальшому до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» вносились зміни, проте такі стосувались порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії.
Суд звертає увагу на те, що норми статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року).
Пунктом 16 розділу III «Прикінцеві положення» цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 28.12.2014 №76-VIII) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 826/8546/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру», зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури (арк.спр. 144-147).
Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 (провадження № К/9901/6145/19) касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 826/8546/18 залишено без змін. Так, Верховний Суд зробив висновок, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VII покладено саме на відповідача, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України (арк.спр. 148-150).
Разом з тим, не зважаючи на наявність судового рішення у справі № 826/8546/18, яке набрало законної сили, умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України станом на теперішній час не визначено, і правова невизначеність для працівників прокуратури триває.
Між тим, з аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія, згідно із Законом України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько - слідчих працівників.
Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак, встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала законної сили 06.09.2017, підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько - слідчим працівникам.
Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки, виданої прокуратурою Луганської області, з огляду на дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», оскільки, у такому разі мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу.
Також суд зазначає, що відповідно до викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Так, Конституційний Суд України сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та проти Греції» та « Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права ( пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі « Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт ( рішення у справі «Копецький проти Словачини»).
У даних правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством, тобто, є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».
У рішенні від 24 квітня 2015 року за заявою № 38667/06 у справі «Будченко проти України» ЄСПЛ наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача, гарантованого Конституцією і Законом України «Про прокуратуру» права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії), на підставі довідок прокуратури Луганської області від 22.10.2019 № 18-315 вих-19 з додатком до неї № 18-316вих19, тому рішення УПФУ в м. Лисичанську від 29.10.2019 № 855805 є протиправним та підлягає скасуванню.
В задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними дій УПФУ в м. Лисичанську слід відмовити, оскільки належним способом захисту порушеного права в цій частині є визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення УПФУ в м. Лисичанську від 29.10.2019 № 855805, і порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем цього рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання УПФУ в м. Лисичанську провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 70% місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області від 22.10.2019 № 18-315 вих19 з додатком до довідки від 22.10.2019 № 18-31вих19 без обмежень її максимального розміру.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Тобто в даному випадку позивач має право на перерахунок пенсії з 01.11.2019, оскільки з заявою звернувся 24.10.2019.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідач як уповноважений орган у оскаржуваному рішенні не надавав оцінки наявності чи відсутності підстав для перерахунку пенсії саме у розмірі 70% місячної (чинної) заробітної плати, для обмеження максимального розміру пенсії, а обмежився виключно констатацією відсутності в позивача взагалі права на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з відсутністю механізму для такого перерахунку, тому в даному випадку суд не наділений повноваженнями самостійно, без надання відповідної оцінки уповноваженим органом, зобов'язувати відповідача здійснити перерахунок пенсії у конкретних відсоткових розмірах до чинної заробітної плати позивача та без обмежень її максимального розміру. Спір саме з цього питання між сторонами відсутній, натомість, наявний спір щодо права позивача на перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі довідки прокуратури Луганської області від 22.10.2019 № 18-315вих19 та додатку до довідки №18-315вих19 і доводам відповідача в цій частині, викладеним в оскаржуваному рішенні, судом надано оцінку вище.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання УПФУ в м. Лисичанську здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 на підставі довідки від 22.102019 № 18-315вих-19 та додатку до довідки від 22.10.2019 № 18-316вих-19, виданих прокуратурою Луганської області, з 01 листопада 2019 року, на підставі заяви від 24 жовтня 2019 року за № 3236.
У задоволенні решти вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 1536,80 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку щодо частково задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 768,40 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, а судовий збір в розмірі 768,40 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. В. Сосюри, 347) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 29.10.2019 № 855805 «Про відмову в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 » на підставі довідки № 18-315 вих-19 та додатку до довідки від 22.10.2019 № 18-316 вих-19, виданих прокуратурою Луганської області.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 на підставі довідки від 22.102019 №№ 18-315вих-19 та додатку до довідки від 22.10.2019 № 18-316 вих-19, виданих прокуратурою Луганської області, з 01 листопада 2019 року, на підставі заяви від 24 жовтня 2019 року за № 3236.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська