16 грудня 2019 року м. Київ № 320/5136/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської
області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення; зобов'язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області прийняти рішення та встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.
Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідачем у наданні позивачу статусу інваліда війни, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено наданими відповідачу документами про виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з лютого по березень 1987 року.
Ухвалою суду від 24.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що надані позивачем документи не містять відомостей про залучення позивача до формувань Цивільної оборони, відтак відсутні підстави для встановлення позивачу статусу інваліда війни та видачі йому відповідного посвідчення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 С особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладкою до нього від 18.07.2007 НОМЕР_3.
Відповідно до експертного висновку від 21.06.2007 №533, виписки із акта огляду МСЕК серії КИО-І №285664, виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО-І №285664 позивачу встановлено довічно інвалідність 2 групи в зв'язку із захворюванням, пов'язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до виписки з наказу від 24.02.1987 №143 автобази тресту «Київводбуд» Мінводгоспу України, посвідчення про відрядження від 24.02.1987, шляхового листа №498527, довідки від 23.03.1987 №84, списку осіб автобази, що були залучені на ліквідації аварії на ЧАЕС у 1987 році в складі формувань Цивільної оборони ВАТ «Бориспільська автобаза» (автобаза тресту «Київводбуд»), ОСОБА_1 відряджався в якості водія автоколони в м. Чорнобиль в період з лютого по березень 1987 року.
Листом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області від 20.08.2019 №8895 позивачу повідомлено про відсутність підстав для встановлення йому статусу інваліда війни в зв'язку з відсутністю у наданих документах відомостей про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вважаючи протиправною відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаться Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі по тексту - Закон №3551-ХІІ).
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
За змістом наведеної норми, статус інваліда війни може бути наданий особі, яка визнана інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і залучалась до складу формувань Цивільної оборони.
На підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі в складі формувань Цивільної оборони, встановлення інвалідності, позивачем до позову додано: посвідчення серії НОМЕР_2 С особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладку до нього від 18.07.2007 НОМЕР_3, експертний висновок від 21.06.2007 №533, виписку із акта огляду МСЕК серії КИО-І №285664, виписку з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО- І №285664, виписку з наказу від 24.02.1987 №143 автобази тресту «Київводбуд» Мінводгоспу України, посвідчення про відрядження від 24.02.1987, шляховий лист №498527, довідку від 23.03.1987 №84, список осіб автобази, що були залучені на ліквідації аварії на ЧАЕС у 1987 році в складі формувань Цивільної оборони ВАТ «Бориспільська автобаза» (автобаза тресту «Київводбуд»), з яких вбачається, що позивач відряджався в якості водія автоколони в м. Чорнобиль в період з лютого по березень 1987 року.
На думку суду, додані позивачем письмові докази не доводять участі позивача під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Додані позивачем докази підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме в складі формувань Цивільної оборони, позивачем не надано, про такі докази не зазначено, клопотань з цього приводу не заявлено.
До такого висновку суд дійшов на підставі відповідної практики Верховного Суду, висловленої в постановах, зокрема, від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 21.08.2018 у справі №279/2285/16-а, від 21.08.2018 у справі 676/3457/17, від 25.09.2018 у справі №806/5085/15, від 11.10.2018 у справі №674/1239/17, від 18.10.2018 у справі №753/12234/17, від 27.02.2019 у справі №818/26/18, від 27.02.2019 у справі №149/3307/16-а, від 15.05.2019 у справі №816/851/18, від 18.09.2019 у справі №674/450/17, від 19.09.2019 у справі №756/8323/16-а, від 31.10.2019 у справі №826/5572/17, від 10.10.2019 у справі №826/1427/17, від 13.11. 2019 у справі №674/364/17.
Так, у постанові від 18.10.2018 (справа №753/12234/17) Верховний Суд вказав, що «Положенням про Цивільну оборону СРСР», затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111 та «Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР», затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Для вирішення питання про наявність підстав належності особи, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією таких наслідків, до інвалідів війни, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 (справа №279/12162/15-а) зазначено, що з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-ти кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Зазначена вимога пов'язана з тим, що окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь і інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Встановлення відповідної обставини відносно позивача є вирішальною для надання йому статусу інваліда війни в розумінні пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». За іншого тлумачення наведеної норми вказане положення поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (наприклад, постанова Верховного суду від 13.11. 2019 у справі №674/364/17).
З огляду на здійснену судом оцінку поданих позивачем доказів, враховуючи наведену судову практику, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо його участі в складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно відповідачем правомірно відмовлено позивачу в задоволенні його заяви про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
За висновком суду, зазначення в довідках ВАТ «Бориспільська автобаза» відомостей про залучення позивача до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році в складі формувань транспортної ланки Цивільної оборони, не є достатнім доказом участі позивача у складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки відсутні докази (розпорядчі акти, накази) про безпосереднє залучення/зарахування позивача до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони, які мають відповідну структуру, назву, підпорядкування. Будь-яких відомостей щодо наявності таких доказів позивачем суду не повідомлено, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.
Враховуючи викладене, не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації щодо відмови позивачу у встановленні йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.
Оскільки, в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 03193643, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства Українидо початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 грудня 2019 року.