16 грудня 2019 року м. Київ справа № 320/4407/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ПФУ в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення, викладене в листі № 93/Х-04 від 25 червня 2019 р. Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок з 25 квітня 2019 року (з моменту прийняття Рішення №1-р (ІІ)/2019 Конституційним Судом України) та виплачувати позивачу пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, яка має становити 20865 грн (5 х 4173грн.= 20865 грн, де 4173 грн - це мінімальна заробітна плата на 1 січня 2019 року), відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року без обмеження її максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача в подальшому у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру встановленої мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач приймав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС у вересні - 10, 11, 12, 14, 15, 16, 19, 20, 23, 24, 25, 28, 29, 30, всього 14 днів, наказ № 091 від 16 жовтня 1986 р.; у жовтні - 2, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, всього 10 днів, наказ № 267 від 16 грудня 1986 р., в зв'язку з тим, що був призваний на військові збори, як військовослужбовець із запасу. Перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає, що відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, тому звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії.
Стверджує, що відповідачем безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що він брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він не має.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
9 жовтня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що твердження позивача, які викладені у позовній заяві, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
25 листопада 2019 р. до суду від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з поданими клопотаннями про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 25 листопада 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням від 16 травня 2002 р. серії НОМЕР_1 . Згідно з вкладкою № НОМЕР_5 до вказаного посвідчення, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_6, виданим 29 квітня 2002 року р., що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Відповідно до довідки серії КИО- І № 170832 позивачу з 22 квітня 2002 року встановлено другу групу інвалідності з 22 квітня 2002 р. у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою позивач, сержант надстрокової служби - водій Обухівського РВ УКДБ, був залучений до виконання службових обов'язків в зоні аварії Чорнобильської АЕС у 1986 році, а саме: у вересні - 10, 11, 12, 14, 15, 16, 19, 20, 23, 24, 25, 28, 29, 30, всього 14 днів, наказ № 091 від 16 жовтня 1986 р.; у жовтні - 2, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, всього 10 днів, наказ № 267 від 16 грудня 1986 р. Всього в 1986 р. - 24 дня.
12 червня 2019 р. позивач звернувся до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії по інвалідності на підставі положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже проведених виплат, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Листом Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 25 червня 2019 р. № 93/Х-04 позивача повідомлено, що він отримуєте пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, призначену згідно норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ступінь втрати професійної працездатності 70 відсотків, та є інвалідом війни 2 групи.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15 листопада 2017 р. внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, що зазначено у внесеному пункті 9-1 до даного Порядку, проводиться виключно особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Відповідно пункту 7 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набутій практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
За даними військового квитка НОМЕР_3 на строковій військовій службі позивач перебував з 9 листопада 1974 р. по 31 грудня 1976 р. На ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач був в період перебування на військовій службі (надстрокова служба) в органах державної безпеки України з 10 вересня 1986 р. по 12 вересня 1986 р., з 14 вересня 1986 р. по 16 вересня 1986 р., 19 вересня 1986 р., 20 вересня 1986 р., з 23 вересня 1986 р. по 25 вересня 1986 р., з 28 вересня 1986 р. по 30 вересня 1986 р., з 2 жовтня 1986 р. по 4 жовтня 1986 р., 6 жовтня 1986 р., 7 жовтня 1986 р., з 9 жовтня 1986 р. по 13 жовтня 1986 р., з 18 червня 1987 р. по 19 червня 1987 р.
Відповідач вважає, що у позивача відсутні законні підстави для перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 р. № 2148.
Разом з тим, з 1 грудня 2018 року встановлено новий розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, на рівні 1497 грн. 00 коп. Відповідно проведено перерахунок пенсій. Розмір пенсії після проведеного перерахунку з 1 грудня 2018 р. становить 3817 грн. 35 коп., де: 2395 грн. 20 коп. - розмір пенсії (1497 грн. 00 коп. х 160 %); 598 грн. 80 коп. - підвищення інваліду війни 2 групи (1497 грн. 00 коп. х 40%); 379 грн. 60 коп. - додаткова пенсія інваліду 2 групи внаслідок ЧК; 393 грн. 75 коп. - державна адресна допомога; 50 грн. 00 коп. - державна адресна допомога інваліду на проживання. У зв'язку з цим, за наявними в пенсійній справі документами розмір пенсії визначений відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.
У зв'язку з тим, що позивач вважає відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії протиправною, він звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Слід зазначити, що спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно з вимогами ст. 59 Закону № 796-XII (у редакції Закону України від 5 жовтня 2006 р. № 231-V) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії, у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону викладено у новій редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Так, порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону №796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, здійснивши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Дія приписів ст. 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою), поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
З огляду на вказане, таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 травня 2018 р. у справі № 820/1148/18 (№ Пз/9901/33/18), від 21 травня 2018 р. у справі № 816/1159/18 (№ Пз/9901/37/18), від 11 червня 2018 р. у справі № 820/2589/18 (№ Пз/9901/39/18), від 11 червня 2018 р. у справі № 825/1922/18 (№ Пз/9901/41/18) та від 13 червня 2018 р. у справі № 812/1094/18 ( № Пз/9901/43/18).
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що норма, викладена у ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», не розповсюджується на позивача, оскільки він брав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби.
При цьому суд бере до уваги, що відповідність вказаної норми Конституції України було перевірено Конституційним Судом України.
Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнано неконституційним.
Зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Слід врахувати, що в даному рішенні, Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo статус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно з ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 25 квітня 2019 року.
За положеннями ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення встановлено ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Отже, положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну № 796-XII у частині словосполучення "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, з а саме - з 25 квітня 2019р..
Предметом спору у цій справі є дії Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак, такі дії Обухівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області було вчинено та прийнято рішення щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії після прийняття рішення Конституційним Судом України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), а тому, зважаючи на те, що станом на день звернення позивача до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії, пенсійний орган діяв неправомірно, суд вбачає в його діях протиправність, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, у тому числі і щодо строку, з якого позивач просить здійснити перерахунок (з 14 червня 2019 р., а саме: з моменту звернення із заявою до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області).
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що з 1 липня 2019 р. ним було проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до пункту 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а розмір пенсії позивача з 1 липня 2019 р. становить 9290 грн. 85 коп., з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини третьої статті 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Водночас, зі змісту Закону № 796-XII також слідує, що до сфери повноважень Кабінету Міністрів України не віднесено вирішення питань з приводу затвердження умов та порядку призначення і виплати розміру пенсій, запровадженого частиною третьою статті 59 цього Закону у сумі п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки зазначеною нормою розмір пенсії по інвалідності чітко встановлений та право на його визначення в іншому розмірі Кабінету Міністрів України делеговано не було.
Натомість, пунктом 9-1 Порядку № 1210 визначено порядок обрахунку пенсії, передбаченої частиною третьою статті 59 Закону України № 796-XII, зокрема затверджено формулу обрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року для виплати пенсії військовозобов'язаним, призваним на військові збори.
Так, відповідно до вимог пункту 9-1 Порядку № 1210 (в редакції від 1 жовтня 2017 р.) за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:
П=Зс х Кзс х Кв/100%,
де П - розмір пенсії;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;
Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;
Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс=Зп(мін) х 5/Зс1,
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
26 червня 2019 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою пункт 9-1 Порядку №1210 викладено у новій редакції: "За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою".
Суд зазначає, що вказана постанова набрала чинності 1 липня 2019 р.
За змістом формули, наведеної в пункті 9-1 Порядку №1210, Кабінет Міністрів України при обчисленні п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, запровадив застосування таких показників, як: Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках); Зс 1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Унаслідок застосування перелічених показників, запроваджених обумовленим пунктом Порядку № 1210, розмір пенсії є меншим від розміру, визначеного частини статті 59 Закону України № 796-XII, який згідно з положеннями обумовленої норми Закону повинен обрахований з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, статтею 59 Закону № 796-XII не передбачено можливості коригування, визначеного законом розміру пенсії, визначеної з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на показники, запроваджені пунктом 9-1 Порядку № 1210.
Таким чином, положення пункту 9-1 Порядку №1210 щодо порядку обрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за своєю суттю та змістом суперечать частині третій статті 59 Закону №796.
Юридична сила закону, як основного джерела права та його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002 у справі №1-6/2002 (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Вища юридична норма закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з вимогами частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Відповідно до вимог частини другої та третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, за наявності колізії між нормами Закону Украйни № 796-XII та приписами Порядку № 1210 варто виходити з частини 3 статті 7 КАС України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
Так, у роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень нормативного акта, який має вищу юридичну силу, а саме частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, яка передбачає право особи на отримання пенсії саме з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Суд звертає увагу, що положення частини третьої статті 59 Закону №796, на відміну від приписів п. 9-1 Порядку № 1210, не містять будь-яких застережень щодо врахування інших показників при обчисленні пенсії, а тому застосування формули обчислення пенсії згідно з п.9-1 Порядку № 1210 суд вважає неправомірним.
Отже, при здійсненні відповідних нарахувань та виплати пенсії позивачу не підлягає застосуванню формула, визначена пунктом 9-1 Порядку № 1210.
Суд звертає увагу на наступне. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2019 р. складала 4173 грн. 00 коп. Тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2019 р. повинен складати 5 х 4173 грн. 00 коп. = 20865 грн. 00 коп.
Тобто, при здійсненні відповідних розрахунків та виплати пенсії позивачу Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області необхідно враховувати п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме, станом на 25 квітня 2019 р. у розмірі 4173 грн. 00 коп. і шляхом множення цієї суми на 5 слід обчислювати суму для розрахунку пенсії - 20865 грн. 00 коп.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача в подальшому у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру встановленої мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, суд зазначає, що ця вимога заявлена на майбутнє, отже не підлягає задоволенню, оскільки обов'язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення, викладене в листі № 93/Х-04 від 25 червня 2019 р. Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок з 14 червня 2019 року (з моменту звернення до органу ПФУ) та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, яка має становити 20865 грн. (5 х 4173 грн. = 20865 грн., де 4173 грн. - це мінімальна заробітна плата на 1 січня 2019 року), відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року без обмеження її максимальним розміром.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ - 22933548.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду - 16 грудня 2019 року