05 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10271/19
категорія 111030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Попової О. Г.,
секретар судового засідання Бойко Т.О.,
за участю:
представника позивача - Шарого С.В.,
представника відповідача - Домарацької В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 10.05.2019 №0001131202.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до наказу від 20.03.2019 №545 Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" з питань достовірності нарахування від'ємного значення та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2019 року. Результати перевірки викладені в акті №243/06-30-12-02/13560309 від 05.04.2019. За результатами перевірки встановлено порушення Товариством ст.192, ст.198,ст.201, п.200.1, п.200.4 "в" ст.200 Податкового кодексу України. Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення включно з інформацією щодо повного ланцюга постачання комплектуючих та їх закупівлі в іншого постачальника, отриману від ТОВ "Рейнбоу Компонентс". Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України. Скарга була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. Товариство не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 10.05.2019 №0001131202, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує на те, що висновки контролюючого органу щодо нереальності операцій були зроблені без детальної перевірки всіх фактів та документації, наявної у товариства, є необґрунтованими та такими, що не відповідають принципам формування доказової бази органами ДФС.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07 жовтня 2019 року об 11:00.
02 жовтня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління ДФС у Житомирській області, відповідно до змісту якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Екта-Пром" в повному обсязі за безпідставністю. Зазначає, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Екта-Пром” з питань правомірності декларування від'ємного значення та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2019 року. В ході проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ “Екта-Пром” вимог Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., а саме: ст.192, ст.198, ст.201 п.200.1, п.200.4 “в” ст.200 ПК України, чим завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. В результаті встановлених перевіркою порушень, ГУ ДФС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001131202 від 10.05.2019 про завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66790 грн. за січень 2019 року. Вказує на те, що ТОВ "Екта-Пром" не надано достатніх доказів реальності здійсненої операції, а тому формальна наявність у платника первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду, не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку (а.с.119-122).
У зв'язку з перебуванням судді Попової О.Г. у щорічній оплачуваній відпустці відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року №01-58-в судовий розгляд справи відкладено на 16 жовтня 2019 року об 11:00.
В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 16 жовтня 2019 року об 11:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 31 жовтня 2019 року об 11:30.
В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 31 жовтня 2019 року об 11:30, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21 листопада 2019 року о 14:00.
В судовому засіданні, призначеному на 21 листопада 2019 року о 14:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 05 грудня 2019 року о 12:00 для надання додаткових доказів.
05 грудня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення від Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (а.с.150-152).
В судове засідання, призначене на 05 грудня 2019 року о 12:00, з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екта-Пром» з питань правомірності декларування від'ємного значення та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2019 року.
За результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт перевірки № 243/06-30-12-02/13560309 від 05.04.2019 року. Перевіркою встановлено порушення підприємством ст.192, ст.198, ст.201 п.200.1, п.200.4 «в» ст.200 ПК України, чим завищено суму від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Позивачем було оскаржено акт перевірки в адміністративному порядку шляхом подання до контролюючого органу заперечень до акту документальної позапланової виїзної перевірки, включно із інформацією та документами щодо повного ланцюга постачання комплектуючих та про їх закупівлю в іншого постачальника, отриману від ТОВ «Рейнбоу Компонентс». Контролюючий орган, розглянувши заперечення, залишив в силі акт перевірки.
В результаті встановлених перевіркою порушень, ГУ ДФС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001131202 від 10.05.2019 про завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66790 грн. за січень 2019 року.
Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України №35948/6/99-99-11-04-02-25 від 29.07.2019 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись із діями відповідача, вважаючи, що висновки контролюючого органу про наявність порушень є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на відповідність ч.2ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16,07.1999 року № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі - Закон № 996).
Відповідно до ст. 1 цього Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі ст. 1 Закону № 996, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, достовірні первинні документи, визначення та загальний порядок складання яких наведено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
За змістом ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Складені платником податку розрахунки коригування доподаткових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Норма пункту 192.1цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.
Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника - оператора телекомунікацій у разі відмови абонента від передплачених, але не отриманих телекомунікаційних послуг дозволяється при перерахуванні частини суми передоплати телекомунікаційних послуг у якості благодійної пожертви при виконанні благодійного телекомунікаційного повідомлення за дорученням абонента.
Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).
За правилами п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової деклараці;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пп. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В ході проведення перевірки встановлено, що за період з 01.10.2018 року по 31.01.2019 року ТОВ «Екта-Пром» здійснювались взаємовідносини із контрагентами стосовно яких наявна інформація, що свідчить про об'єктивні ознаки неможливості здійснення операцій із постачання відповідних ТМЦ.
Так, за період, що перевірявся, згідно наданих до перевірки документів ТОВ «Екта-Пром» згідно договору від 25.10.2018 року №00223/18 було здійснено придбання від ТОВ «Рейнбоу Компонентс» ТМЦ по яких не підтверджено придбання на загальну суму 439620, в тому числі ПДВ 73270 грн.
Згідно договору від 25.10.2018 року №00223/18, ТОВ «Рейнбоу Компонентс» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Екта-Пром» товар. Загальна кількість товару визначається специфікацією. Строк дії договору до 31 грудня 2018 року.
Згідно з аналізом інформаційних баз ДФС контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Рейнбоу Компонентс» знаходиться на обліку в ГУДФС у м.Києві (Голосіївський р-н, м.Київ), вид діяльності - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням. ТОВ «Рейнбоу Компонентс» не являється виробником та/або імпортером реалізованих товарів.
Аналізом зареєстрованих накладних встановлено, що у ТОВ «Рейнбоу Компонентс» серед реалізованих товарі відсутній факт придбання мікросхем в кількості 12740 шт.
Аналізом зареєстрованих накладних встановлено, що ТОВ «Рейнбоу Компонентс» придбано в листопаді 2018 року у ТОВ «Андол Пром» товар «IRLML6401TR транзистор 8541290090» в кількості 28500 шт.
Аналізом зареєстрованих накладних встановлено, що ТОВ «Рейнбоу Компонентс» здійснювало придбання у ТОВ «Андол Пром» та у ТОВ «Браун Пром», які не є виробниками та імпортерами реалізованих товарів.
Згідно даними ЄРПН по ланцюгу постачання ТОВ «Андол Пром» та ТОВ «Браун Пром» за відповідний період було придбано сигарети в асортименті та програмне забезпечення.
Судом встановлено, що у зв'язку з виробничими потребами Товариство придбало у ТОВ «Рейнбоу Компонентс» наступні комплектуючі на суму 439 620, 00 грн, включно із ПДВ 73 270 грн.:
- IRLML640 IT транзистор - 36000 шт.;
- AS4C2M32S - 7 DCN мікросхеми - 2240 шт.;
- MAX8902BA TA + T мікросхема - 5000 шт.;
- LM75AIMX/NOPB мікросхема - 2500 шт.;
- NCP134AMX 120 TCG мікросхема -3000 шт.
Зазначені комплектуючі були закуплені у ТОВ «Рейнбоу Компонентс» відповідно рахунків №58 від 25.10.2018, №86,87,89,90,92,93,94 від 30.10.2018 (а.с.33-40).
Товар було отримано співробітником Товариства згідно довіреностей №317 від 25.10.2018 та №339 від 12.11.2018 (а.с.41,42).
Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ «Екта-Пром». Для цього було надано службовий автомобіль підприємства, що підтверджується наказами про відрядження №289 від 31.10.2018, №294 від 05.11.2018, №313 від 22.11.2018, подорожніми листами та довіреностями на отримання ТМЦ (а.с.63,64,65,74).
Приймання - передача товару оформлена видатковими накладними(а.с.43-49).
Після доставки на підприємство, комплектуючі були належним чином обліковані на складі товариства для подальшого їх використання у виробництві, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунках 202 за період з 30.10.2018 по 30.04.2019 та копіями прибуткових ордерів на товари (а.с.50-53).
Також, судом встановлено, що поставка комплектуючих, щодо якої було відмовлено у відшкодуванні ПДВ, була оформлена ТОВ «Рейнбоу Компонентс» податковими накладними №91,92, 94 від 31.10.2018, №14 , 15 від 02.11.2018. Однак, через їх блокування електронною системою зазначені накладні були зареєстровані відповідно до рішень комісії з питань розгляду скарг: №56193/42357044/2 від 29.12.2018, №56173/42357044/2 від 29.12.2018, №56182/42357044/2 від 29.12.2018, №712/42357044/2 від 04.01.2019, 3710/42357044/2 від 04.01.2019.
Крім того, ТОВ «Екта-Пром» на підтвердження реальності поставок проданого їм товару від постачальників ТОВ «Рейнбоу-Компонентс» - ТОВ «Андол Пром» та ТОВ «Брунер Пром» було направлено лист №12 від 12.04.2019 із запитом щодо підтвердження таких поставок (а.с.55).
Листом №32/2019 від 17.04.2019 ТОВ «Рейнбоу-Компонентс» повідомило, що поставлені комплектуючі були закуплені в іншого постачальника ТОВ «Рейнбоу Хай Технолоджи». На підтвердження факту постачання товарів, надані копії видаткових накладних та декларації перевізника товару (а.с.57-59,60-62).
Щодо посилань перевіяючих осіб на відсутність реального придбання товару - не надання позивачем до перевірки документів, що свідчать про якість продукції (сертифікати відповідності), як на факт нереальності операцій з цим контрагентом, то суд зазначає, що документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.
При цьому, сама по собі відсутність сертифікатів чи/або паспорту якості, може стати лише підставою позивачу не приймати взагалі чи за якістю товар, поставлений контрагентом та заявляти відповідні претензій та не свідчить про нереальність господарської операції. Крім цього, вказані документи складав та повинен був надати постачальник, а не позивач.
Таким чином, суд дійшов висновку, що всі показники податкової звітності ТОВ «Екта-Пром» сформовані на підставі документально підтверджений обставин, операція із закупівлі комплектуючих є реальною операцією, стандартною для господарської діяльності Товариства і повністю відображена у бухгалтерському обліку Товариства, використання закуплених товарів у виробництві чітко відслідковується та відображено, зокрема у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 202, калькуляції виготовлення продукції та видатковій накладній №396 від 17.12.2018(а.с.66-73,54).
Здійснення господарських операцій підтверджено рахунками, видатковими накладними та документами щодо транспортування товару, повний облік та використання у виробництві продукції Товариства підтверджуються щодо руху товару на складі.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Аналогічні висновки були неодноразово викладені у постановах Верховного Суду (судові рішення: справа № 808/2090/14 від 24.01.2019 року, справа №805/5028/15-а від 24.01.2019 року, справа 870/370/12 від 05.02.2019 року, справа №809/1155/17 від 31.01.2019 року).
Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.
Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржуване рішення не базуються на первинних господарських документах. Окрім того, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагентів.
З огляду на викладене, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 10.05.2019 №0001131202., та, відповідно, задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екта-Пром».
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів порушення позивачем вимог положень Податкового кодексу України, зафіксованих у акті перевірки та покладених в основу спірного податкового повідомлення - рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
В силу приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2007,00 грн (платіжне доручення № 2284 від 27.08.2019) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" (вул. Вітрука, 9-Г,Житомир,10025) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 10 травня 2019 року №0001131202.
Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" 2007,00 грн (дві тисячі сім гривень) судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене 16 грудня 2019 року
Суддя О.Г. Попова