Справа № 487/5423/19
Провадження № 2/487/2055/19
03.12.2019 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М.,
за участю секретаря судового засідання: Демиденко Н.В.
учасників справи:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України, без згоди та супроводу другого з батьків, -
Встановив:
17.07.2019 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила надати неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на виїзд з України до Швейцарії (Швейцарської Конфедерації ) без згоди другого з батьків - ОСОБА_3 на час навчання в Міжнародній школі «Zurich North» з 28.07.2019 року по 30.06.2020 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розрізано рішенням суду, та від якого сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого визначено з матір'ю рішенням суду. Також рішенням суду визначено участь відповідача у вихованні дитини, яке він не виконує. Дитина прагне вчитися за кордоном, але відповідач не надає дозвіл. Відмова відповідача не відповідає найліпшим інтересам дитини та є інструментом впливу на колишню дружину. Під час навчання дитини за кордоном, син буде проживати разом із матір'ю та її чоловіком. Також позивач звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з відповідача. Судом було видано судовий наказ і 02.07.2019 р. Заводським ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області відкрито виконавче провадження. Відповідач повністю відсторонився від виховання сина, усі обов'язки виконує позивач. ОСОБА_6 було зараховано на навчання до 3 класу Міжнародної школи «Zurich North», яка знаходиться у Швейцарії і у позивача є посвідка на постійне проживання в Швейцарії. Відповідно до шкільного плану періодом перебування дитини у 3-му класі є період з 01 серпня 2019 року до 27 червня 2020 року. Вважає, що тимчасовий виїзд дитини за кордон у супроводі одного з батьків відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.07.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 29.10.2019 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, підтвердив викладені у позовні заяві обставини, просив його задовольнити. Суду пояснив, що після розірвання шлюбу відповідач відсторонився від своїх обов'язків щодо виховання та утримання сина, позивач самостійно займається вихованням та утриманням сину, дбає про його духовний та фізичний розвиток, забезпечує всім необхідним, сплачує за додаткове навчання у приватному навчально-виховному комплексі «Ерудит», в дошкільному закладі школа усного рахунку «Соробан», за навчання плаванню у басейні, за уроки іноземної мови. Позивачка перебуває у шлюбі з громадянином Швейцарської Конфедерації - Вебер Романом Роландом, який бажає матеріально утримувати свою дружину та її сина ОСОБА_6 , піклується про надання йому належної європейської освіти, разом з дружиною вжив заходів щодо зарахування ОСОБА_6 на навчання до 3 класу Міжнародної школи «Zurich North» та сплатили внески за навчання. Навчання у Швейцарії є бажанням самої дитини, але батько не надає дитині дозвіл на виїзд за кордон на навчання. І хоча на теперішній час дитина вже навчається у вказаній школі, але відповідно до законодавства України змушений кожного разу через певний проміжок часу повертатися до України, що обумовлює необхідність звернення до суду з даним позовом. Строк, на який позивач просить надати дозвіл, обмежений одним навчальним роком.
Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2019 року, заперечував проти задоволення позову, зазначивши про те, що надані позивачкою докази вже оцінювались судом при розгляді аналогічної справи за позовом ОСОБА_2 про надання дозволу на оформлення візи та виїзду за кордон без згоди батька строком на 3 роки, у задоволенні якого було відмовлено, що є підставою для закриття провадження у даній справі. Пояснив, що не ухилявся від спілкуванням із сином, а навпаки, позивач чинила всілякі перешкоди у їх спілкуванні, що також встановлено рішенням суду. Зазначає, що законодавство України не передбачено надання дозволу на виїзд дитини за кордон на навчання без дозволу одного з батьків за рішенням суду та суперечить положенням ст..ст. 141, 153, 157 СК України. Крім того, пояснив, що відсутні перешкоди для навчання сина в Україні, а позовні вимоги ОСОБА_2 лише направлені на порушення його прав щодо спілкування та побачень з його дитиною, прийняття участі у його вихованні та житі. В судове засідання 03.12.2019 року відповідач не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується технічним записом судового засідання від 13.11.2019 року та його розпискою від 19.09.2019 року.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 23.10.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.11.2012 року. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.11.2012 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 та рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29.01.2013 року визначено порядок участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень з сином, без присутності матері дитини, кожної середи з 16 до 19 години, а також кожної неділі з 8 до 12 години, а також можливість відвідування сина за місцем його проживання 27 жовтня - в день його народження та ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною за їх взаємною згодою.
Судовим наказом Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.06.2019 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 14.05.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.09.2019 року вбачається, що станом на 31.08.2019 року ОСОБА_3 не має заборгованості по аліментам, переплата складає 446,02 грн.
Крім того, судом встановлено, що 06.10.2017 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з громадянином Швейцарської Конфедерації ОСОБА_10, який письмово підтвердив своє бажання та спроможність взяти на утримання свою дружину ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_6 , надані документи про наявність у нього нерухомості, заробітної плати та заощаджень.
Відповідно до підтвердження про відвідування Міжнародної школи «Zurich North» від 07.05.2019 року, головою адміністрації даної школи засвідчено реєстрацію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Міжнародній школі Цюріх Норт на навчальний рік 2019/2020 до 2026/2027 та відповідним банківськими повідомленням здійснення переказу ОСОБА_10 5600 CHF на рахунок міжнародної школи «Zurich North».
Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року передбачено, що дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року).
Згідно з ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь - який час повернутися в Україні.
Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків, піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Пунктами 3, 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» передбачено, що: виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одною з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.
Таким чином, чинним законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Статтями 7, 155 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Статтями 3,6 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, учасником якої є Україна з 27.09.1991 року, встановлено - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Стаття 27 цієї Конвенції передбачає - держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 постійно проживає разом з матір'ю, має добрі довірливі стосунки як з матір'ю, так із її чоловіком ОСОБА_10 , якого називає - батько ОСОБА_11 , які в свою чергу, піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, забезпечують дитину усім необхідним.
З висновку психолога від 09.10.2018 року та оглянутих в судовому засіданні відеозаписів спілкування ОСОБА_6 з психологом встановлено, що дитина бажає розвиватися, подорожувати та вивчати іноземні мови, хоче поїхати до Швейцарії на навчання, та на канікули приїжджати до України до родичів.
Відповідач проживає окремо, рішенням суду йому встановлений спосіб участі у вихованні сина. Відповідач не заперечує проти проживання сина з матір'ю, однак згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон не надає, посилаючись на порушення позивачкою його права на участь у вихованні сина та можливість спілкування з ним. Разом з цим суд звертає увагу, що на момент прийняття судового рішення про визначення участі відповідача у вихованні сина, ОСОБА_12 виповнилося лише 2 роки, але на теперішній час дитина значно подорослішала (9 років), а тому визначений судом час зустрічей батька з сином може не відповідати інтересам дитини, в тому числі і у зв'язку з його (дитини) зайнятістю у навчанні.
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, а також доводи відповідача щодо перешкоджання позивачкою у спілкуванні із сином, оскільки, по-перше, оцінка цім доводам та наданим доказам надавалась у рішення Заводського районного суду від 25.01.2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.04.2019 року, а по-друге, з наданих пояснень вбачається наявність конфлікт між батьками, але вирішення цього спору не є предметом даного розгляду. Суд вважає, що при вирішенні даної категорії справ пріоритетними є інтереси дитини, а не дотримання принципу рівності прав батьків щодо дитини.
Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Враховуючи встановлені обставини, зокрема те, що дитина тривалий час проживає з матір'ю, яка разом із чоловіком забезпечують їй повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя необхідний для такого розвитку; думку дитини - ОСОБА_6 , висловлену при спілкуванні із психологом, відеозапис якого досліджено в судовому засіданні, його бажання вивчати іноземні мови, неодноразові подорожі до Швейцарії, де він на теперішній час зарахований до Міжнародної школи «Zurich North» та проведено оплати за його навчання, суд приходить до переконання, що надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини до Швейцарії на навчання із зазначення певного періоду, на який видається такий дозвіл, відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Твердження відповідача про те, що законодавством України не передбачено надання дозволу на виїзд дитини за кордон на навчання без дозволу одного з батьків за рішенням суду та суперечить положенням ст..ст. 141, 153, 157 СК України, судом оцінюються критично, оскільки протирічать положенням ст.. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» та спростовуються правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року справа №712/10623/17.
Розподіляючи судові витрати, суд доходить висновку, що відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати з оплати судового збору в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України, без згоди та супроводу другого з батьків - задовольнити.
Надати неповнолітньому громадянину України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на виїзд з України до Швейцарії (Швейцарської Конфедерації ) без згоди другого з батьків - ОСОБА_3 , на час навчання в Міжнародній школі «Zurich North» з 28.07.2019 року по 30.06.2020 року включно.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.12.2019 року.
Суддя З.М. Сухаревич