ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.12.2019Справа № 910/10701/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, м. Київ, 01133), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (просп. Голосіївський, буд. 50, м. Київ, 03039) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Представники сторін:
Від позивача, Тимчук В.О. ;
Від відповідача-2, Котовський В. М.;
Від відповідача-1, Регеша А.В.;
08.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позов мотивовано тим, що відповідачі допустили грубі процедурні порушення вимог ч. 7,8 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», п. 5-7 розділу ІV Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 22 травня 2018 року № 675. Позивач зазначав, що рішення відповідачів про відмову у включенні об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, порушує права позивача як потенційного покупця (суб'єкта приватизації), у тому числі право ініціювати приватизацію відповідних об'єктів, що передбачено ч. 1 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». У той же час, відсутність оголошення про намір передати майно в оренду, розміщеного в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців, порушує права позивача як потенційного орендаря вказаного об'єкта.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною відмову Фонд державного майна України у включенні будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2, до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації; зобов'язати Фонд державного майна України затвердити перелік об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, до якого включити будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області щодо проведення конкурсу з оренди будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
22.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2019. Відповідачам запропоновано у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано відповідачами 28.08.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
12.09.2019 до Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що така відмова відповідачів вмотивована тим, що до Фонду державного майна України надійшла заява від громадської організації «діти війни та інваліди» стосовно наміру взяти в оренду строком на 15 років спірне майно, з метою оздоровлення та реабілітації дітей та дорослих з обмеженими можливостями, та інших соціально незахищених категорій громадян.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 витребувано у відповідача Фонду державного майна заяву громадської організації «Діти війни та інваліди» щодо наміру взяти в оренду будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 ; управлінське рішення Фонду державного майна України щодо передачі будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , в оренду; протокол № 4 комісії з питань щодо розпорядження державним майном, яке обліковується на балансі державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» від 05.03.2019. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.10.2019.
20.09.2019 позивач подав до Господарського суду міста Києва відповідь на відзив відповідача-2, у якому зазначав, що процедура укладення договору оренди з громадською організацією «Діти війни та інваліди» не є перешкодою для включення будівель і споруд до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
17.10.2019 розгляд справи відкладено на 07.11.2019, а 07.11.2019 продовжено підготовче провадження строком на 30 календарних днів та призначено наступне судове засідання на 21.11.2019.
21.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення позивача щодо спору.
21.11.2019 у справі закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 12.12.2019.
У судове засідання 12.12.2019 з'явилися представник позивача та відповідача 1, відповідача 2, надали пояснення по справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності. У тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належить до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.
20.02.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до Регіонального відділення із заявою про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, а саме будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2.
За результатами розгляду заяви Регіональне відділення листом № 46-02-932 від 22.02.2019 звернулось до фонду державного майна України, як органу управління майном.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1068-р, зазначене вище майно віднесено до сфери управління Фонду державного майна з метою його подальшої оренди або приватизації.
Листом від 16.04.2019 № 10-19-7526 Фонд державного майна України надав відповідь, у якій повідомив Регіональне відділення, що прийняте управлінське рішення щодо передачі майна в оренду.
Пунктом 1 розділу V Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 22.05.2018 № 675 передбачено, що відмова державними органами приватизації у включенні об'єктів до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації можлива у разі вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Така відмова мотивована тим, що до фонду державного майна України надійшла заява від громадської організації «Дітей війни та інвалідів» стосовно наміру взяти в оренду строком на 15 років спірне майно, з метою оздоровлення та реабілітації дітей та дорослих з обмеженими можливостями, та інших соціально незахищених категорій громадян.
Регіональне відділення листом від 23.04.2019 № 50-02-2005 повідомило заявника, що включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, не вбачається можливим.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що громадська організація «Дітей війни та інвалідів» звернулась до Фонду державного майна України із заявою №11/2 від 22.02.2019 про оренду майна, розташованого по АДРЕСА_2, строком на 15 років, та надала свій примірник договору оренди.
Згідно з протоколом №4 Засідання комісії з розгляду питань щодо розпорядження державним майном, що належить до сфери управління Фонду державного майна України і обліковується на балансі державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» від 05.03.2019, за результатами обговорення комісія вирішила: відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» надати висновок щодо можливості передачі в оренду нерухомого майна - будівель і споруд на АДРЕСА_2, строком на 15 років відповідно до ст. 9 Закону та передбачити в п. 6.3 договори оренди таку умову: «Майно передається в суборенду за письмовою згодою орендодавця та уповноваженого органу управління».
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі допустили грубі процедурні порушення вимог ч. 7,8 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», п. 5-7 розділу ІV Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 22 травня 2018 року № 675. Позивач зазначав, що рішення відповідачів про відмову у включенні об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, порушує права позивача як потенційного покупця (суб'єкта приватизації), у тому числі право ініціювати приватизацію відповідних об'єктів, що передбачено ч. 1 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». У той же час, відсутність оголошення про намір передати майно в оренду, розміщеного в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців, порушує права позивача як потенційного орендаря вказаного об'єкта.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.
Як зазначалось вище, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1068-р, зазначене вище майно віднесено до сфери управління Фонду державного майна з метою його подальшої оренди або приватизації.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації ефективному приватному власнику.
Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості: рівності та змагальності: державного регулювання та контролю; продажу об'єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об'єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.
Основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації ефективному приватному власнику.
Згідно ст.21 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» органи приватизації здійснюють відповідно до законодавства комплекс заходів щодо забезпечення прозорості приватизації, висвітлення приватизаційних процесів шляхом оприлюднення в засобах масової інформації (на веб-сайті органів приватизації, в офіційних друкованих виданнях органів приватизації, у мережі Інтернет та/або на радіо, телебаченні, рекламних щитах) повідомлень про хід і результати приватизації.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Державні заклади освіти, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади освіти.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», порядок приватизації державного і комунального майна передбачає у першу чергу формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації.
Частиною першою статті 11 вказаного Закону встановлено, що ініціювати приватизацію об'єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб'єкти управління об'єктами державної і комунальної власності або покупці.
Переліки об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України (частина 3 цієї ж статті Закону).
Заяви про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України (ч.7 ст.11 Закону).
20.02.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до Регіонального відділення із заявою про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, а саме будівель та споруд за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. АДРЕСА_2.
Порядок подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації затверджений наказом Фонду державного майна України № 675 від 22.05.2018, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.06.2018 за № 730/32182.
Так, розділами IV та V Порядку, що узгоджується із положеннями статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», визначено, що державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації.
Відповідно до пунктів 5, 6 розділу IV Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації затвердженого наказом Фонду державного майна України № 675 від 22.05.2018, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.06.2018 за № 730/32182, - уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об'єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду заяви позивача Регіональне відділення листом № 46-02-932 від 22.02.2019 звернулось до Фонду державного майна України, як органу управління майном.
Листом від 16.04.2019 № 10-19-7526 Фонд державного майна України надав відповідь, у якій повідомив Регіональне відділення, що прийняте управлінське рішення щодо передачі майна в оренду.
Така відмова мотивована тим, що до фонду державного майна України надійшла заява від громадської організації «Дітей війни та інвалідів» стосовно наміру взяти в оренду строком на 15 років спірне майно, з метою оздоровлення та реабілітації дітей та дорослих з обмеженими можливостями, та інших соціально незахищених категорій громадян.
Зокрема, згідно з протоколом №4 Засідання комісії з розгляду питань щодо розпорядження державним майном, що належить до сфери управління Фонду державного майна України і обліковується на балансі державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» від 05.03.2019, за результатами обговорення комісія вирішила: відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» надати висновок щодо можливості передачі в оренду нерухомого майна - будівель і споруд на АДРЕСА_2, строком на 15 років відповідно до ст. 9 Закону та передбачити в п. 6.3 договори оренди таку умову: «Майно передається в суборенду за письмовою згодою орендодавця та уповноваженого органу управління».
Регіональне відділення листом від 23.04.2019 № 50-02-2005 повідомило заявника, що включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, не вбачається можливим.
Таким чином, відповідачами надано позивачу вмотивовану відмову у задоволенні його заяви.
Доводи позивача щодо несвоєчасного розгляду його заяви спростовуються матеріалами справи.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі надходження заяви про оренду майна від громадської організації ветеранів або осіб з інвалідністю, оголошення про намір передати майно в оренду не розміщується, і договір оренди укладається з таким заявником без проведення конкурсу.
Таким чином, є безпідставними доводи позивача про те, що відсутність оголошення про намір передати майно в оренду, розміщеного в офіційних друкованих засобах масової інформації та веб-сайтах орендодавців, порушує його права як потенційного орендаря.
Отже Фонд державного майна України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області діяли в межах своїх повноважень відповідно до норм чинного законодавства.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами, в розумінні ст. 73-77 ГПК України, ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Таким чином, в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 16.12.2019.
Суддя В.О.Демидов