проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" грудня 2019 р. Справа № 922/2153/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№3336Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/2153/19 (повний текст ухвали складено 21.10.2019 суддею Жигалкіним І.П. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , м.Мерефа Харківської області,
до 1.Харківської районної державної адміністрації, м.Харків,
2.фізичної особи ОСОБА_2 , м.Мерефа Харківської області,
про скасування реєстраційної дії,-
Позивач - фізична особа ОСОБА_1 , звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської районної державної адміністрації (перший відповідач), фізичної особи ОСОБА_2 (другий відповідач), в якому просила суд скасувати реєстраційну дію включення відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство "Стимул" до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, від 28.11.2006 №14711200000023816, вчинену державним реєстратором Орловою Наталією Олександрівною, Харківська районна державна адміністрація Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/2153/19 закрито провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Мотивуючи прийняту ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що вимоги щодо оскарження рішень про державну реєстрацію юридичної особи, скасування запису про державну реєстрацію юридичної особи відносяться до юрисдикції господарських судів, якщо вони є похідними від вимоги щодо такого майна, проте у позовній заяві не міститься вимоги щодо майна (визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо), вирішення судом даного спору не призведе до відновлення прав позивача на майно та взагалі позивачем не оспорюється право власності на майно, а тому зазначений спір не має приватноправового характеру, а позовні вимоги не відносяться до юрисдикції господарських судів. Звернення до суду з боку позивача не пов'язане із захистом його корпоративних або майнових прав, а спір віднесений до сфери публічно-правових відносин, що виключає можливість розгляду цієї справи у порядку господарського судочинства.
Позивач з ухвалою не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/2153/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що, відкриваючи 23.07.2019 провадження у даній справі, господарський суд дійшов висновку про те, що позовну заяву подано з додержанням вимог ст.20,27-30,162, 164,172 Господарського процесуального кодексу України та визнав їх достатніми для прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі. Під час судового розгляду справи позовні вимоги не змінювались і не уточнювались. Ухвалою суду від 01.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.10.2019. У судовому засіданні представником позивача надано ті ж самі пояснення, які зазначено у позовній заяві, нових обґрунтувань позову чи доказів не надавалося, але суд справу по суті не вирішив, а закрив провадження. Висновок господарського суду про те, що справа відноситься до юрисдикції господарського суду, на думку заявника, є неправильним. Як стверджує заявник, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі МТП «Стимул» була безпідставно зменшена, невірні відомості про розмір статутного фонду підприємства та часток засновників було внесено до реєстру шляхом вчинення спірної реєстраційної дії, таким чином, ефективним способом захисту порушеного майнового права є скасування цієї реєстраційної дії. Позивач зверталась з такою ж позовною вимогою до районного суду, однак ухвалою суду у відкритті провадження було відмовлено та зазначено, що позовна заява підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Заявниця зазначає, що у подальшому зверталась з позовом з такими ж вимогами та підставами до адміністративного суду, однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №520/4724/19, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено, що позивач з даним позовом має право звернутися до господарського суду. Зважаючи на відсутність можливості звернення до адміністративного суду з таким позовом, позивач вважає, що внаслідок закриття провадження у даній справі порушено її конституційне право на судовий захист.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№3336Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/2153/19. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 05.12.2019 о 12:15 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 29.11.2019 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
12.11.2019 від відділу Державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області надійшло клопотання (вх.№10643), в якому просить розглядати дану справу без участі відділу та прийняти рішення на розсуд суду. Також повідомляє, що державний реєстратор Орлова Н.О. не перебуває у трудових відносинах з Харківською районною державною адміністрацією Харківської області.
20.11.2019 від фізичної особи ОСОБА_2 до суду надійшов відзив (вх.№10957) на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає розгляду у будь-якому суді. Також вважає, що належним відповідачем у даній справі є державний реєстратор Орлова Н.О., однак позов пред'явлено до Харківської районної державної адміністрації та до ОСОБА_2 , який не має будь-якого відношення до вчинення цієї реєстраційної дії. Другий відповідач зазначає, що позов про скасування реєстрації дії, фактично вчиненої за реєстраційною карткою у порядку перенесення відомостей про МПТ «Стимул» з електронного реєстру Харківської районної державної адміністрації, однак витягу з електронного реєстру з відомостями, внесеними до нього з 1996 по 2006 роки, позивачем умисно не надано. Також зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не розглянуто клопотання від 15.08.2019 про визнання зловживанням позивачем процесуальними правами та закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, розгляд справи провести без участі другого відповідача.
Окрім того, другий відповідач надав до суду апеляційної інстанції клопотання про визнання зловживанням позивачем процесуальними права та закриття провадження у справі, посилаючись на пункт 4 частини 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що ОСОБА_2 залучено як відповідача (співвідповідача) за пред'явленою у позовній заяві вимогою до суб'єкта владних повноважень про скасування реєстраційної дії замість належного процесуального визначення ОСОБА_2 як третьої особи у справі виключно з метою зміни підсудності розгляду даного позову. Такі дії позивача, на думку другого відповідача, є зловживанням позивачем процесуальними правами. Також вважає, що даний спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, оскільки не є корпоративним спором, а відноситься до юрисдикції загальних судів. Просить суд визнати зловживанням процесуальними правами позивачем ОСОБА_1 дії, які полягають у безпідставному залученні ОСОБА_2 у якості відповідача (співвідповідача) за пред'явленою у позовній заяві вимогою до суб'єкта владних повноважень Харківської районної державної адміністрації Харківської області про скасування реєстраційної дії, що було вчинено позивачем виключно з метою зміни підсудності даного позову. За виявленим фактом зловживання процесуальними правами застосувати до позивача ОСОБА_1 передбачені положеннями пункту 2 частини1, частини 3 ст.135, частини 8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України заходи та стягнути з позивача у дохід Державного бюджету України штраф у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Подану до господарського суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області та до ОСОБА_2 про скасування вчиненої державним реєстратором Орловою Н.О. реєстраційної дії включення відомостей до ЄДР про юридичну особу МТП «Стимул» - залишити без розгляду та повернути позивачу, провадження у господарській справі №922/2153/19 на підставі пункту 1 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрити. За результатами розгляду клопотання постановити ухвалу суду.
26.11.2019 від другого відповідача до суду надійшли пояснення (вх.№11161) у справі.
26.11.2019 від позивача до суду надійшли заперечення (вх.№11203) на клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами та закриття провадження у справі, в яких зазначає, що другий відповідач у разі не погодження з ухвалою суду першої інстанції має право оскаржити її у встановленому законом порядку, однак апеляційна скарга другим відповідачем не подавалася. Позивач стверджує, що зазначенням ОСОБА_2 у якості співвідповідача не впливає на підсудність справи господарському суду. В ухвалі суду адміністративної інстанції позивачу було роз'яснено, що даний спір розглядається господарським судом. Ураховуючи, що між позивачем та другим відповідачем наявний спір щодо розміру статутного фонду підприємства, рішення у справі про скасування реєстраційної дії, на підставі якої до ЄДР було внесено невірні дані щодо статутного фонду підприємства, може змінити обсяг прав та обов'язків ОСОБА_2 стосовно підприємства МТП «Стимул», тому ОСОБА_2 визначено в якості відповідача. Просить у задоволенні клопотання відмовити.
У судовому засіданні заявник апеляційної скарги вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та заперечувала проти задоволення клопотання першого відповідача про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться, крім інших, справи за позовом фізичних осіб, які не є підприємцями, у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Положення ст.20 Господарського процесуального кодексу України передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справі як за суб'єктним, так і за предметним критерієм. Отже, визначення юрисдикції цієї справи залежить від змісту права, на захист якого позивач подав позов у цій справі.
Згідно з частиною 12 ст.30 Господарського процесуального кодексу України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.
Позивач посилається на те, що місцевий господарський суд помилково закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України як такий, що не підлягає розгляду у порядку господарської юрисдикції з огляду на те, що спір не має приватноправового характеру, а вирішення даного спору не призведе до відновлення прав позивача на майно, адже спір виник у корпоративних правовідносинах і предметом спору у цій справі є вчинення спірної реєстраційної дії, якою порушено майнові права позивача, а саме: внесено неправильні відомості стосовно розміру статутного капіталу МТП «Стимул» та розмірів внесків засновників, відтак такий спір має розглядатися у порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Пунктом 1 частини другої статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, під корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір, зокрема, щодо управління, діяльності юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (член) такої юридичної особи.
У даній справі ОСОБА_1 звернулася з позовом як фізична особа, власник та директор Малого торгівельного підприємства «Стимул», про що зазначає у позовній заяві. Згідно з положеннями Статуту Малого торгівельного підприємства «Стимул», у редакції від 22.12.2017, ОСОБА_1 є власником підприємства, а розмір її вкладу у статутний капітал становить 100% (а.с.26-31, том 1).
Відповідно до установчого договору про створення малого торгового підприємства «Стимул» від 19.06.1996 співзасновниками підприємства, зокрема, є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.33, том 1).
У 2004 році відбулися зміни у складі засновників підприємства у зв'язку з виходом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі складу підприємства.
Спірним реєстраційним записом державного реєстратора від 28.11.2006 були внесені відомості про розмір статутного капіталу МТП «Стимул» - 5700 грн та розмір часток засновників: ОСОБА_3 - 5000 грн, ОСОБА_1 - 700 грн, які, на думку, позивача, були внесені незаконно, а тому призвели до неправильного розподілу часток між учасниками підприємства, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що стало підставою для звернення з даним позовом.
Матеріалами справи також підтверджується факт набуття права власності на частку у статурному капіталі МТП «Стимул» ОСОБА_2 як спадкоємця ОСОБА_3 у зв'язку з її смертю (свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , виданого 27.04.2017, свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.12.2017 (а.с.124, том 1).
Отже, спір, який стосується стверджуваного порушення корпоративних прав позивача, має розглядатися за правилами господарської юрисдикції незалежно від обґрунтованості позовних вимог.
При розгляді такого спору по суті суд має перш за все встановити, чи порушені корпоративні права позивача, вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з'ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог.
Така правова позиція зазначена Великою Палатою Верховного Суду у справі №916/1295/18 від 09.04.2019.
З огляду на зазначені обставини та документи, які містяться у матеріалах справи, господарський суд мав надати оцінку доводам позивача щодо порушеного майнового права вчиненням спірної реєстраційної дії, оцінку обґрунтованості пред'явлених вимог ОСОБА_2 як другому відповідачу у відповідності до вимог ст.47 Господарського процесуального кодексу України, а також обґрунтованості заперечень другого відповідача щодо неналежного способу захисту, обраного позивачем.
Окрім того, як свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_1 як керівник МТП «Стимул» зверталась до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою про скасування спірної реєстраційної дії, однак ухвалою суду від 28.03.2019 у справі №635/1432/19 у відкритті провадження відмовлено та зазначено, що позовна заява підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. У подальшому ОСОБА_1 зверталась з позовом з такими ж вимогами та підставами до адміністративного суду, однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №520/4724/19, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено, що позивач має право звернутись з відповідним позовом до господарського суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (а.с.145-151, том 1). При цьому суди адміністративної інстанції зазначали, що позивач є власником та директором Малого торгівельного підприємства «Стимул», що підтверджується рішенням загальних зборів власників підприємства від 22.12.2017 №2-17 та статутом цього підприємства у редакції від 22.12.2017. Станом на 28.11.2006 та до 22.12.2017 статутний капітал підприємства був поділений на частки між засновниками, які були розподілені наступним чином: ОСОБА_1 34%, ОСОБА_3 66%. Водночас, оскаржувана у даній справі дія, як вказано позивачем, була вчинена на підставі реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, підписаної від імені ОСОБА_3 , яка на той час займала посаду директора підприємства, подана державному реєстратору представником за довіреністю Тринітко І.Ю., та стосувалася зміни розміру часток у статутному капіталі підприємства. На думку позивача, така реєстраційна дія вчинена незаконно, оскільки до реєстру було внесено невірні відомості стосовно розміру статутного капіталу підприємства та часток засновників. Зі змісту позовної заяви також судом встановлено, що третьою особою у судовому порядку у рамках розгляду справи №635/9053/18, що перебуває на розгляді у Харківському районному суді Харківської області, здійснюється оскарження рішення зборів власників вказаного підприємства, статуту, реєстраційних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також заявлено позовні вимоги про визнання за ним права власності на частку у статутному капіталі підприємства та корпоративних прав, що включають правомочності по управлінню Малим торгівельним підприємством «Стимул». Оскільки спірні правовідносини фактично пов'язані з корпоративними правами, що пов'язані зі створенням та діяльністю юридичної особи, та які виникли між засновниками юридичної особи, засновником та самою юридичною особою, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з корпоративних відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України. У даному випадку перед судом, який буде вирішувати цей спір, обов'язково постане питання дійсності рішень підприємства, що послугували підставою для здійснення оскаржуваної дії, а також питання визначення розміру часток, належних позивачу та іншому засновнику станом на момент вчинення такої реєстраційної дії. Розгляд питання правомірності вчинення реєстраційної дії стосовно включення відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство «Стимул» буде впливати на корпоративні права тієї особи, стосовно якої вчинено спірні реєстраційні дії. З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що даній спір не є публічно-правовим, оскільки оскарження зазначеної реєстраційної дії може вплинути на корпоративні права тієї особи, щодо якої вчинено спірні реєстраційні стосовно розподілу часток у статутному капіталі підприємства, а отже, справа не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що МТП «Стимул» є підприємством, де спірна частка у статутному капіталі належить позивачу - ОСОБА_8 , отже, спір є таким, що стосується її прав згідно з законом та статутом. Відтак спір члена підприємства з іншими його учасниками стосовно частки у статутному капіталі підприємства підпадає під ознаки корпоративного спору.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, помилково вважав, що вирішення судом даного спору не призведе до відновлення прав позивача на майно, що позивачем не оспорюється право власності на майно, а тому зазначений спір не має приватноправового характеру, а позовні вимоги не відносяться до юрисдикції господарських судів.
За таких обставин, ухвала місцевого господарського суду про закриття провадження у справі є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про зловживання позивачем процесуальними правами, зазначає таке.
Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З огляду на міжнародну практику становлення та визначення меж зловживання процесуальними правами, варто зазначити правові позиції Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Salontaji-Drobnjak v.» ЄСПЛ визначив: «Правова система має бути спроможною захистити себе від сутяжників, і саме національні органи мають запровадити ефективний судовий механізм захисту щодо позовів таких осіб, без обов'язкового використання заходів, що впливають на обсяг їх дієздатності».
Позов, який подається до суду для розгляду, вважається справжнім та серйозним, якщо лише немає явних показників протилежного, що можуть стати підставою для висновку, що позов є безпідставним (frivolous) або сутяжницьким (vexatious) або йому з інших підстав бракує обґрунтованості, - такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Kupiec v.».
Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (пункт 1 частина друга стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Статтею 131 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Розглянувши наведені у клопотанні до апеляційного суду доводи ОСОБА_2 щодо безпідставного залучення його у якості відповідача (співвідповідача) за пред'явленою у позовній заяві вимогою до суб'єкта владних повноважень Харківської районної державної адміністрації Харківської області про скасування реєстраційної дії, що було вчинено позивачем виключно з метою зміни підсудності даного позову, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять заяву аналогічного змісту, яка була подана до суду першої інстанції та не була розглянута у зв'язку з закриттям провадження у справі. Зазначені у клопотанні обставини повинні бути розглянуті та встановлені судом першої інстанції при розгляді справи по суті, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для розгляду вказаного клопотання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини 3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України суд у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі. Отже, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.236, 269, 270, 271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/2153/19 скасувати.
Справу №922/2153/19 передати на розгляд до господарського суду Харківської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.12.2019.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель