ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 грудня 2019 року Справа № 906/556/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.
при секретарі судового засідання Кужель Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.09.19 (повний текст - 27.09.19) у справі №906/556/19 (суддя Давидюк В.К.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця"
до Приватного підприємства "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс"
про стягнення 278699,77 грн та виселення з орендованого приміщення
за участі представників:
від позивача - Алексенко В.Ю. (ордер №КВ421209 від 29.08.19);
від відповідача - Ясинецька Н.М. (довіреність від 11.07.19);
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.09.19 у справі №906/556/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" на користь АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" 264644,91 грн неустойки та 14054,86 грн витрат на утримання орендованого майна. Закрито провадження у справі щодо вимоги про виселення Приватного підприємства "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" з орендованого приміщення, а саме: частини будівлі складу №3 з рампами, площею 589,9 кв.м за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт зокрема зазначає, що сторонами не заперечується, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Приватним підприємством «Торгово-Промислова Компанія «Медвейс» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.06.2009 року №890. Договір було укладено строком на 2 роки 364 дні - з 10.06.2009 до 08.06.2012 включно (п.10,1 Договору). В подальшому, термін дії Договору двічі продовжувався, зокрема Додатковим договором №2 від 01 червня 2012 р. до 07.06.2015 р. включно, Додатковим договором №5 від 16 червня 2015 р. до 31.12.2015 року включно. Крім того, Додатковими договорами до договору оренди, термін його дії неодноразово продовжувався, зокрема: - За Додатковим договором від 12.04.2016 р. - до 30 червня 2016 року включно; - За Додатковим договором від 25.07.2016р.- з 01.07.2016р. по 31 липня 2016 року включно; -За Додатковим договором від 21.09.2016р.- з 01.08.2016р. по 31 жовтня 2016 року включно; - За Додатковим договором від 06.12.2016р. - з 01.11.2016р. по 31 березня 2017 року включно; - За Додатковим договором від 24.04.2017р. - з 01.04.2017р. по 30 червня 2017 року включно; -За Додатковим договором від 09.10.2017р.- з 01.07.2017р. по 31 серпня 2017 року включно; -За Додатковим договором від 23.10.2017р.- з 01.09.2017р. по 31 жовтня 2017 року включно; - За Додатковим договором від 01.12.2017р. - з 01.11.2017р. по 31 грудня 2017 року включно; - За Додатковим договором від 30.01.2018р. - з 01.01.2018р. по 31 березня 2018 року включно; - За Додатковим договором від 11.05.2018р. - з 01.04.2018р. по 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження.
Апелянт стверджує, що застосовуючи правила про преюдицію, господарський суд першої інстанції безпідставно поклав в основу оскаржуваного рішення правову оцінку обставин зроблених іншим судом, тобто виклав правову оцінку обставин, зроблених у рішенні Господарського суду Житомирської області від 11.04.2019р. у справі №906/994/18, проігнорувавши вимоги частини сьомої статті 75 ГПК України, якою передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Суд, на думку скаржника зробив помилковий висновок про наявність преюдиції, оскільки рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.04.2019р. у справі №906/994/18 за позовом ПП «ТПК «Медвейс» до АТ «Укрзалізниця» про продовження строку договору оренди відмовлено.
Апелянтом зазначається, що зробивши висновок про автоматичну пролонгацію договору оренди до 31.03.2019р. та до 30.06.2019р., суд не дав належної оцінки домовленостям сторін, викладеними у Додатковому договорі від 11.05.2018р., яким договір оренди продовжувався на 3 місяці без подальшого продовження І відповідно припинився 01.07.2018 року.
Крім того, апелянт вважає, що у разі відмови орендодавця у пролонгації договору згідно з чинним законодавством нарахування та сплата за самовільне перебування його на об'єкті оренди не є підставою вважати договір автоматично поновленим на новий строк.
Апелянт вважає, що датою припинення договору є 30.06.2018р., відтак з 01.07.2018р. у відповідача виник обов'язок повернути позивачу орендовані нежитлові приміщення.
Таким чином, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не правильно і не повно оцінено обставини справи. Порушено норми матеріального права, не застосовано ст.ст.6, 627, 628, 629, ч.2 ст.785 ЦК України. Також, при винесенні рішення судом було порушено норми процесуального права (ст.ст.76-79, 86, 236, 237 ГПК України), що призвело до постановлення неправильного рішення в частині відмови у задоволені вимоги про стягнення суми неустойки та витрат на утримання орендованого майна та є підставою для часткового скасування при апеляційному перегляді відповідно до ст.275 ГПК України.
На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 23.09.2019р. у справі №906/556/19 в частині відмови у стягненні з ПП «ПТК «Медвейс» коштів у сумі 278 699,77 грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а саме стягнути на користь АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» 264 644,91 грн. - неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна; 14 054,86 грн. - витрат на утримання орендованого приміщення. Судові витрати покласти на Відповідача.
29.10.2019р. ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду поновлено акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.2019р. у справі №906/556/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.2019р. у справі №906/556/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на "27" листопада 2019 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.
18.11.2019р. на адресу суду від ПП «ПТК «Медвейс» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві відповідач зазначає, що враховуючи специфіку предмету позову по справі №906/994/18, місцевий господарський суд рішенням від 11.04.2019р. саме встановлював обставини, які підтверджують пролонгацію спірного договору оренди нерухомого майна, а не просто давав їм правову оцінку, як зазначає позивач в апеляційній скарзі. При цьому просить звернути увагу суду, що у справі №906/994/18 та справі №906/556/19 наявні одні й ті ж самі докази і встановлювались такі ж самі обставини. У вказаному рішенні господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що договір оренди №890 від 10.06.2009 є продовженим на новий строк на тих самих умовах, відповідно до 30.09.2018 р. та до 31.12.2018 р. (стор. 8 абзац восьмий рішення Господарського суду Житомирської області від 11.04.2019 р по справі № 906/994/18). У подальшому, за відсутності письмових заперечень позивача (орендодавця), вказаний договір продовжувався з 01.01.2019р. по 31.03.2019 р. та з 01.04.2019 р. по 30.06.2019 р. відповідно.
Відповідач стверджує, що 01.07.2019р. нерухоме майно було повернуте позивачу за актом приймання- передачі від 01.07.2019р. Враховуючи фактичне продовження договірних відносин, вимога позивача про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення нерухомого майна орендодавцю (позивачу) в розмірі 264644,91 грн. є безпідставною. Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 11.04.2018р. у справі №903/408/16 (спір про повернення земельної ділянки, де встановлювався факт продовження договору оренди та правомірність користування орендованим майном).
Крім того, відповідачем було зазначено, що податок на нерухоме майно не є складовою частиною витрат балансоутримувача, які відшкодовувалися за договором № ПЗ/ДН-4-146804/НЮ від 23.12.2014 року, обов'язок щодо сплати такого податку ПП ТПК «Медвейс» жодною умовою договору або нормою чинного законодавства не визначено, а тому вимога щодо стягнення таких коштів не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, просить суд апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.2019 року у справі № 906/556/19 без змін.
22.11.2019р. на електронну адресу суду надійшла заява від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду м.Києва, Господарського суду Київської області , Північного апеляційного господарського суду, Подольського районного суд м. Києва, Київського апеляційного суду, Шевченківського районного суду м.Києва, Оболонського районного суду м.Києва, Солом'янського районного суду м.Києва, Святошинського районного суду м.Києва, Голосіївського районного суду м.Києва, Окружного адміністративного суду міста Києва, Шостого апеляційного адміністративного суду.
22.11.2019 ухвалою суду заяву представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Доручено Господарському суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 16/108) забезпечити участь представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" у судовому засіданні, яке призначене на "27" листопада 2019 р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду (33001, м. Рівне, вул.Яворницького, 59) у залі судових засідань № 4.
27.11.2019р. представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" у судове засідання не з'явився.
27.11.2019р. ухвалою суду відкладено розгляд апеляційної скарги на "12" грудня 2019 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Доручено Оболонському районному суду м.Києва (04212, м.Київ, вул. Тимошенка, 2-Є) забезпечити участь представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" у судовому засіданні, яке призначене на 12.12.2019р. о 11:00год. в режимі відеоконференції у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду (33001, м. Рівне, вул.Яворницького, 59) у залі судових засідань № 4.
У судовому засіданні 12.12.2019р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (позивач/орендодавець) та Приватним підприємством "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" (відповідач/орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №890 від 10.06.2009р. (а.с.22-28 т.1).
Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину будівлі складу №3 з рампами площею 589,9 кв.м (надалі-майно), що знаходиться на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці (надалі - балансоутримувач) за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку за станом на 31.01.2009 і за незалежною оцінкою становить 493253,00 грн (чотириста дев'яносто три тисячі п'ятдесят три грн. 00 копійок).
За пунктом 1.2. договору майно передається в оренду для розміщення складу.
Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 10.06.2009 до 08.06.2012 включно (пункт 10.1 договору).
На підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності сторони підписали акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна (а.с. 29 т.1).
У період з 01.06.2012 по 16.06.2015 укладено додаткові договори №2-5 до договору оренди №890, якими продовжувалась дія договору, змінювався розмір орендної плати та інші умови договору (а.с. 30-34 т.1).
Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування.
Державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснена 21.10.2015.
Згідно з п.2 вказаної Постанови статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, серед іншого, майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку №1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Відповідно до зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", що затверджений Міністром інфраструктури України, назва активу - частина будівлі складу № 3 з рампами корисною площею 589,9 кв.м., інвентарний номер 010015, за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, м-н Привокзальний, 2 внесено до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" (загальна площа складу №3 відповідно до зведеного переліку майна складає 824,10 з них: орендар ПП ТПК "Медвейс" - площа орендованої частини складу №3 - 589,9 кв.м. (411,7 кв.м. (орендована частина складу) + 178,2 кв.м. (площа рампи) (а.с. 76-77 т.1).
За змістом ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, визначеного у вказаній статті.
З огляду на входження майна до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" - товариства, яке створене внаслідок проведеної корпоратизації підприємств залізничного транспорту та ДАЗТ "Укрзалізниця", в силу ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна та його територіальні відділення втратили право виступати орендодавцями щодо майна новоутвореного товариства.
У разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ч.1 ст.770 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
04.03.2016р. укладено додатковий договір (а.с.35 т.1), яким внесені зміни до договору оренди, а саме:
- орендодавцем майна за договором оренди №890 від 10.06.2009 є ПАТ "Укрзалізниця". Найменування балансоутримувача змінено на структурний підрозділ виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця";
- орендна плата за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 9695,90 грн без ПДВ;
- орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс(и) інфляції за наступний місяць;
- орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" ПАТ "Укрзалізниця";
- договір діє з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року включно.
Інші умови договору залишені без змін.
За актом приймання-передачі від 04.03.2016 ПАТ "Українська залізниця" передало, а Приватне підприємство "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" прийняло в строкове платне користування нерухоме майно - частину складу №3 з рампами за адресою: Житомир, майдан Привокзальний, 2 площею 589,9 кв.м, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2015, і становить за незалежною оцінкою 763843,00 грн (а.с.36 (на звороті) - 37 т.1).
В період з 12.04.2016 по 30.01.2018 сторони уклали додаткові договори до договору оренди нерухомого майна від 10.06.2009 №890, якими продовжували строк дії договору та змінювали розмір орендної плати (а.с. 38-50, т.1).
11.05.2018р. ПАТ "Укрзалізниця" та ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" підписали додатковий договір, яким пункт 10.1 договору викладено в такій редакції: "Цей договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження" (а.с 50 т.1).
За додатковою угодою сторін від 11.05.2018 договір оренди продовжено на три календарні місяці.
Представник АТ "Українська залізниця" стверджує, що сторони домовилися про закінчення орендних відносин з 01.07.2018, посилаючись на ст. 627 ЦК України, за якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства України, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.04.2018 заступник директора ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" особисто під підпис отримав лист від 18.04.2018 № ДН-4/01-4/592 про припинення договірних відносин з 01.07.2018 (а.с. 64 т. 1).
04.05.2018 відповідачу направлений лист від 26.04.2018 №НЗР-5/450 про закінчення договору оренди, який вручений 10.05.2018 (а.с.65-66 т.1)
Листами від 18.07.2018, 31.08.2018, 06.09.2018 (а.с.67-69, 71-72, 74 т.1) орендар повідомлявся про необхідність повернення приміщення за договором оренди нерухомого майна.
В матеріалах справи міститься копія листа від 28.01.2019, адресована директору ПП ТПК "Медвейс" Швецю О.Я. про припинення договірних відносин та повернення майна (а.с.75 т.1).
Як зазначено в позовній заяві на момент подачі позову, нерухоме майно не повернуто, тому договірні зобов'язання ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" не виконало, що стало підставою для звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути майно, яке є предметом договору оренди №890 від 10.06.2009.
Водночас заявлено вимогу про стягнення неустойки за невиконання обов'язку повернення майна на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 01.07.2018 по 30.03.2019 у сумі 264644,91 грн.
Крім цього, позивач вважає, що у ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" наявна заборгованість за договором №ПЗ/ДН-4-146804/НЮ від 23.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з 01.07.2018 по 30.04.2019 у розмірі 14054,86 грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №890 від 10.06.2009 та договору №ПЗ/ДН-4-146804/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 23.12.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Стаття 764 ЦК України передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму та за відсутності заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Крім цього, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За додатковою угодою сторін від 11.05.2018 договір продовжено на три календарні місяці.
Позивач зазначає, що орендарю неодноразово надсилалися листи про закінчення договору оренди №890 від 10.06.2009 та повернення майна (а.с.64, 65-66, 67-69, 71-72, 74, 75 т.1).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.04.2019 у справі №906/994/18 в задоволенні позовних вимог ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" до АТ "Українська залізниця" про продовження строку договору оренди відмовлено, оскільки вимога позивача визнати продовженим строк договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №890 від 10.06.2009 на тих самих умовах строком до 31.12.2018 включно, є неефективним правовим засобом захисту права позивача.
Позивач, посилаючись на вказане рішення, зазначає про відмову в задоволенні позовних вимог, що надає право витребувати у боржника річ та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Відповідач вказує, що рішенням суду достеменно встановлено факт пролонгації договору на новий строк на таких самих умовах.
Як зазначено місцевим господарським судом розглядаючи справу №906/994/18, суд застосував положення ст.284 ГК України та 764 ЦК України, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.10.4 договору №890 та недоведеність відповідачем існування заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди на дату закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку, у зв'язку з чим дійшов висновку, що договір оренди №890 від 10.06.2009 є продовженим на новий строк на тих самих умовах, відповідно до 30.09.2018р. та до 31.12.2018р.
Суд у справі №906/994/18 не розцінив листи як підставу для припинення дії договору №890 від 10.06.2009р. (лист від 18.04.2018 №ДН-4/01-4/592 та лист від 26.04.2018 №НЗР-5/450), оскільки з напису на листі від 18.04.2018 "Отримав 19.04.2018 підпис" за відсутності прізвища та посади неможливо встановити особу, яка його вчинила, а також вказані листи направлялися орендарю під час дії договору оренди, а не упродовж одного місяця після його закінчення, тому навіть достеменне встановлення факту їх отримання позивачем не впливає на спірні відносини.
В матеріалах справи №906/556/19 міститься лист від 18.04.2018р. №ДН-4/01-4/592 аналогічного змісту, напис "Отримав 19.04.2018 підпис" вчинено допис "заступник" (а.с.64 т.1). Крім того, наявний лист від Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" від 26.04.2018 №НЗР-5/450 (а.с. 65-66 т.1).
Поштове відправлення ПП "Торгово-промислова компанія "Медвейс" надіслане 04.05.2018р. на поштовому конверті здійснено напис "НКМ №НЗР-5/450".
Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень від 18.07.2018 №ДН-4-01-4/1151 надіслало орендарю лист з вимогою терміново повернути балансоутримувачу орендоване майно, підписавши акт приймання-передачі (повернення). Адресатом у листі зазначено директора ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" ОСОБА_1 за адресою: 10001, м. Житомир, вул. Вокзальна, 23 а. До листа долучено копії фіскального чеку від 23.07.2018 та поштового повідомлення (а.с. 67-69 т.1).
У рішенні Господарського суду Житомирської області від 11.04.2019р. у справі №906/994/18, оцінивши зазначений лист, вказано, що повідомлення про вручення поштового відправлення містить відмітку вручено за довіреністю Швець 30.07.2018, однак з нього неможливо встановити на яку саме адресу направлялось таке відправлення (адреса взагалі не вказана). При цьому лист адресований від імені балансоутримувача, а не орендодавця. До того ж, відповідачем не надано доказів того, що саме направлялося Виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень позивачу, оскільки опису вкладення до вказаного поштового відправлення матеріали справи не містять.
За вказаного, суд у справі № 906/994/18 не розцінив лист Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень №ДН-4-01-4/1151 від 18.07.2018 як належне повідомлення орендаря про припинення договору оренди майна (заперечення щодо його продовження).
Згідно з довідкою Укрпошти, поштове відправлення досилалося підприємству, про що міститься відмітка "за місцем обслуговуванням". Такий напис здійснюється у випадку помилки маршруту відправлення, за яким лист перенаправляється за належною адресою та/або до іншого відділення: за місцем обслуговування.
Листом Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень від 31.08.2018 №ДН-4-01-4/1421 повідомило ПП "ТПК "Медвейс" про закінчення договору та необхідність повернення майна (а.с. 71-72 т.1).
Колегіця суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що суд у справі №906/994/18 врахував, що зазначений лист направлено після 31.07.2018, тобто після поновлення договору. До того ж лист надсилався на адресу вул. Вокзальна, 23а, м. Житомир, 10001, а не адресу позивача - вул. Вокзальна, 20, кв.32, м. Житомир, 10001 .
В матеріалах справи №906/556/19 наявний лист Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень від 06.09.2018 ДНКМ-№266 про готовність в будь-який час прийняти майно з оренди як балансоутримувач та підписати акт приймання-передачі з оренди майна за договором №890 від 10.06.2009, термін якого закінчився 30.06.2018. В нижньому правому куті міститься напис: "лист отримав 07.09.2018 Данилюк, підпис" (а.с.74 т.1).
Досліджуючи правовідносини між сторонами у справі №906/994/18, в результаті яких орендар з 30.06.2018 продовжував користуватись майном, а орендодавець за договором №890 від 10.06.2009 не довів надіслання (вручення) ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" листів упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору (30.06.2018), тому наслідків у вигляді припинення дії договору оренди договору №890 від 10.06.2009 з 01.07.2018 не відбулося. Отже, договір оренди №890 від 10.06.2009р. є продовженим на новий строк на тих самих умовах до 31.12.2018р.
28.01.2019р. Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень підготувала лист №ДН-4-01-4/115, який адресований директору ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс", про припинення договірних правовідносин та повернення майна. На листі міститься відмітка про вручення листа "отримав ОСОБА_1 29.04" (а.с.75 т.1).
Наказом №1 від з 15.01.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади директора ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" (а.с. 2 т.2).
Державну реєстрацію зміни керівника юридичної особи здійснено 18.01.2019 (а.с. 82-85 т.2).
При цьому представник підприємства посилається на рішення від 11.04.2019 у справі №906/994/18, яким, на його думку, встановлено факт пролонгації договору оренди №890 від 10.06.2009, а за відсутності заперечень орендодавця про припинення договору оренду з 01.01.2019, відповідач вважає, що договір оренди продовжений на тих самих умовах до 31.03.2019, та відповідно до 30.06.2019.
Аналізуючи норми законодавства, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.
Отже, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Істотне значення має факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, яке обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як і форма вираження волевиявлення орендодавця. При цьому зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі.
Сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору не лише протягом одного місяця після закінчення договору, а й протягом строку його дії.
Якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 02.07.2019 у справах №906/743/18, №906/742/18, №906/746/18, у постанові від 08.07.2019 у справі №906/739/18, у постанові від 09.07.2019 у справі №906/745/18 та №906/744/18 від 16.07.2019.
При цьому Верховний Суд вказав, що помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про необхідність направлення позивачем відповідних листів про припинення дії договору лише протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Натомість істотне значення має зміст листів та їх оцінка у сукупності з іншими обставинами справи.
Однак рішення Господарського суду Житомирської області від 11.04.2019 у справі №906/994/18 набрало законної сили 10.06.2019 після повернення апеляційної скарги Північно-західним апеляційним господарським судом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Лист Виробничого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень №ДН-4-01-4/115 від 28.01.2019 про припинення договірних правовідносин та повернення майна, отриманий особою, яка не є керівником підприємства.
Таким чином, виходячи з позиції, яка викладена у рішенні Господарського суду Житомирської області від 11.04.2019 у справі №906/994/18, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди №890 від 10.06.2009 є продовжений до 31.03.2019 та до 30.06.2019.
01.07.2019 між АТ "Укрзалізниця" та ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" складено акт про те, що нерухоме майно, яке передане в оренду згідно з договором оренди від 10.06.2009 №890 ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс, а саме частина складу №3 з рампами площею 589,9 кв. м за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2 та перебуває на балансі виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-західна залізниця" АТ Українська залізниця, повернуте балансоутримувачу з огляду на закінчення терміну дії договору оренди від 10.06.2009 №890 (а.с. 241 т. 1).
У пункті 4 акта приймання-передачі майна зазначено, що майно звільнене 01.07.2019.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладене місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про виселення Приватного підприємства "Торгово-Промислова компанія "Медвейс" з орендованого нерухомого майна, зокрема, частини будівлі складу №3 з рампами площею 589,9 кв. м за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2 за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
В пункті 5 акта приймання-передачі майна від 01.07.2019 вказано про наявну заборгованість по сплаті неустойки та відшкодуванню витрат балансоутримувача з 01.07.2018 по фактичний день вивільнення.
Однак із пунктом 5 акта ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" не погоджується, про що міститься відповідний напис за підписом директора підприємства Данилюка О.В.
АТ "Укрзалізниця" здійснила нарахування неустойки в розмірі подвійної орендної плати за невиконання обов'язку повернення майна відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 01.07.2018 по 30.03.2019 у сумі 264644,91 грн.
На підтвердження вказаної суми до матеріалів справи додано копії рахунків-фактури: №567 за липень 2018 року (а.с. 116 т.1), №589 за серпень 2018 року (а.с. 117 т.1), за вересень 2018 року №745 від 17.10.2018 (а.с. 109 т.1), за жовтень 2018 року №819 від 14.11.2018 (а.с. 110 т.1) за листопад 2018 №862 від 10.12.2018 (а.с. 111 т. 1), за грудень 2018 року №3 від 11.01.2019 (а.с. 112 т.1), за січень 2019 року №76 від 08.02.2019 (а.с. 113 т.1), за лютий 2019 року №113 від 14.03.2019 (а.с.114 т.1), за березень 2019 року №154 від 12.04.2019 (а.с. 115 т.1).
Згідно з розрахунком-розшифровкою заборгованості неустойки (а.с. 172-174 т.1), суд становив, що орендар сплачував кошти щомісячно як оплату за оренду відповідно до платіжних доручень (а.с. 151-169 т.1).
В рішенні Господарського суду Житомирської області від 11.04.2019 у справі №906/994/18 вказано, що після 30.06.2018 позивачу як і раніше продовжували виставлятись рахунки за орендну плату, який сплачував кошти на підставі вказаних рахунків.
За розрахунками позивача всього нараховано неустойки та орендної плати за період з липня 2018 року по березень 2019 року у сумі 424192,57 грн, сплачено орендарем коштів 159547,66 грн, різниця становить 264644,91 грн.
Згідно із статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджено, що майно повернуто за актом приймання-передачі 01.07.2019.
В період 01.07.2018 по 01.07.2019 підприємство користувалося орендованим майном та сплачувало орендну плату.
Відповідно до п.3.11. договору оренди №890 від 10.06.2009 у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.
Крім того, пунктом 10.11. договору оренди №890 від 10.06.2009 визначено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
Передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 ГК України, то одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі №910/12949/16 та постанові від 17.12.2018 у справі №906/1037/16.
Проте сторонами за взаємною згодою визначено саме такі умови договору (п. п. 3.11, 10.11 договору) щодо стягнення орендної плати за фактичне користування приміщенням після закінчення договору оренди та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна, нарахованої відповідно до положень договору оренди та приписів ч.2 ст. 785 ЦК України, що є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору.
Однак договір оренди №890 від 10.06.2009 є продовженим до 30.06.2019, тому в задоволенні стягнення неустойки у сумі 264644,91 грн судом першої інстанції правомірно відмовлено.
Як встановлено місцевим господарським судом на виконання п. 5.11 договору оренди №890 від 10.06.2009 укладено договір №ПЗ/ДН-4-146804/НЮ від 23.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
За умовами договору №ПЗ/ДН-4-146804/НЮ від 23.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю балансоутримувач - Державне територіально-галузеве об'єднання "Північно-Західна залізниця" - забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі складу №3 з рампами, за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2, а орендар - Приватне підприємство "Торгово-Промислова компанія "Медвейс" - бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі.
У період з 2015 по 2018 року укладено додаткові договори №2-11 до договору про відшкодування витрат, якими продовжувалась дія договору, змінювався вартість наданих послуг та інші умови договору (а.с.53- 63 т.1).
Додатковою угодою №6 від 21.11.2016 внесено зміни до п. 2.3.2 розділу 2 договору до договору №ПЗ/ДН-4-146804/НЮ від 23.12.2014, за яким орієнтовна вартість наданих послуг відповідно до розрахунку (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, становить 540,12 грн.
В розрахунку витрат визначено витрати балансоутримувача на утримання нерухомого майна за 589,9 кв.м. - 417,83 грн та загальновиробничі витрати в розмірі 98,81 грн. Всього: 540,12 грн (а.с. 58 т. 1).
Додатковою угодою №11 від 24.04.2018 до договору погоджено, що умови договору застосовуються до відносин, що склалися з 01.10.2014 та діють до 30.06.2018 - моменту закінчення договору оренди від 10.06.2009 №890 (а.с. 63 т.1).
Позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості за договором №ПЗ/ДН-4-146804/НЮ від 23.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з 01.07.2018 по 30.04.2019 у розмірі 14054,86 грн.
На підтвердження вказаних витрат до матеріалів позовної заяви додано рахунки-фактури, а також розрахунки витрат по утриманню орендованого приміщення на станції Житомир для відшкодування орендарем (а.с. 118-137 т.1).
До витрат по утриманню орендованого майна до сплати ПП "Торгово-Промислова компанія "Медвейс" включено: загальновиробничі витрати, вивіз сміття, відшкодування податку на землю, відшкодування витрат податку на нерухоме майно.
Колегія суддів при дослідженні розрахунків за договором №ПЗ/ДН-4-146804/НЮ від 23.12.2014 з'ясувала, що підприємство сплачувало витрати, які наявні у рахунках, за винятком відшкодування податку на нерухоме майно.
Стаття 265 Податкового кодексу України визначає, що податок на майно, складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю.
Згідно ч. 1 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Відповідно до ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Отже, компенсація земельного податку сплачується орендарем у складі орендної плати або як відшкодування таких витрат орендодавця.
За приписами ст.266.1. Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (ст. 266.5.1. Податкового кодексу України).
Нарахування проводяться на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (ст. 266.6.1. ПК України).
Згідно з ст. 266.7.5 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (ст. 266.10.1. Податкового кодексу України).
Житомирською міською радою затверджено ставки податку на нерухоме майно для юридичних осіб за нежитлову нерухомість у 2018 році в серединній частині міста, серед яких майдан Привокзальний, 2 у розмірі 1,0% до мінімальної заробітної плати 3723 грн (37,23 грн за 1 кв. м).
На 2019 рік Житомирською міською радою затверджено ставки податку на нерухоме майно для юридичних осіб за нежитлову нерухомість в серединній частині міста, зокрема, майдан Привокзальний, 2 у розмірі 0,75 % до мінімальної заробітної плати 4173 грн (31,30 грн за 1 кв. м). При цьому встановлено пільгу від сум податкових зобов'язань з 01.01.2019 на 2019 рік для юридичних осіб в розмірі 20 відсотків.
Як вбачається із п. 3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
Договірні відносини регулюються Цивільним кодексом і не стосуються питань, що належать до компетенції Податкового кодексу. Компенсація орендарем розміру податку, який сплачує орендодавець як платник податку, не означає делегування орендарю повноважень платника податку.
Пунктом 2.1.2 договору №ПЗ/ДН-4-146804/НЮ від 23.12.2014 балансоутримувач будівлі зобов'язаний забезпечити інформування орендаря про зміну витрат на утримання орендованого майна та тарифів на послуги.
Крім того, розмір плати переглядається щоквартально в разі зміни цін, тарифів та фактичних балансоутримувача шляхом укладання додаткової угоди.
Колегія суддів звертає увагу, що в наявних додаткових угодах відсутні положення щодо відшкодування (компенсації) АТ "Укрзалізниці" податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Згідно з роз'ясненнями ДФС України складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання низки послуг, пов'язаних з необхідністю утримання такого майна (теплова та електрична енергія, природний газ, послуги з водопостачання, водовідведення, охорони, інших супутніх товарів/послуг тощо (далі - комунальні послуги та енергоносії), сплата податків, пов'язаних з рухомим/нерухомим майном (транспортний податок, земельний податок, орендна плата за землю, податок на нерухоме майно), так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, у тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за рухоме/нерухоме майно (в такому випадку перераховані витрати будуть визнані такими, що використані орендодавцем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності).
З огляду на викладене, у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду, у тому числі й таких складових, як земельний податок, орендна плата за землю, податок на нерухоме майно чи транспортний податок.
При цьому всі роз'яснення ДФС України мають індивідуальний характер і можуть використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Водночас кошти, які надійшли у вигляді компенсації з оплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не включаються до бази оподаткування та не оподатковуються ПДВ.
Розмір відшкодування податку на майно, який зазначений в рахунках витрат по утриманню орендованого приміщення для відшкодування орендарем, не є допустимим та достатнім доказом для стягнення з відповідача 14054,86 грн за відсутності податкових декларацій з податку на нерухоме майно з визначеною суму такого податкового зобов'язання для розрахунку компенсації орендарем пропорційно орендованій площі.
З огляду на викладене місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з ПП "Торгово-Промислова компанія "Медвейс" заборгованості за договором №ПЗ/ДН-4-146804/НЮ від 23.12.2014 у сумі 14054,86 грн.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»).
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.09.2019 року у справі №906/556/19 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 16.12.2019р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.