18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 листопада 2019 року м. Черкаси справа № 925/995/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:
від позивача: Єгоров В.С. - адвокат за довіреністю;
від відповідача: Бурлуцький В.М. - керівник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Жашківського підприємства теплових мереж (м. Жашків, Черкаська область) про стягнення 5 509,13 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5509,13 грн. з яких: 4 009,33 грн. як 3 % річних та 1 499,80 грн. інфляційних втрат за прострочення розрахунків на підставі договору № 1164/1718-ТЕ-36 постачання природного газу від 18.09.2017, укладеного між сторонами у справі.
Справа розглядається з переходом загальне позовне провадження за ухвалою від 23.10.2019.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю, бо нарахування за позовними вимогами позивачем проведено виключно на сплачені відповідачем кошти за газ за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 № 256 з урахуванням змін. Строки цих розрахунків відповідач не порушив, тому відсутні підстави для нарахування санкцій за прострочення розрахунків (а.с. 51-53, 76-77).
В судовому засіданні 22.11.2019 в порядку ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:
З матеріалів справи вбачається наступне:
18.09.2017 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-Постачальник, позивач по справі) та Жашківським підприємством теплових мереж ( далі - Споживач, відповідач по справі) було укладено договір № 1164/1718-ТЕ-36 ( а.с.17-26) , у відповідності до якого Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується сплатити його на умовах цього договору ( п. 1.1. договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 Договору).
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ( п. 1.2. договору).
Відповідно п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року газ обсягом до 320,0 тис. куб. м. (триста двадцять тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів згідно наведеного в цьому пункті графіку.
Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторонами не заперечується, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 366 880,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 29-32).
Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1 000 куб. м. газу на дату укладення договору становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 40 коп.).
Оплата за природний газ проводиться Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).
12.01.2018 між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 1 (а.с. 27-28) про таке:
Викласти пункт 3.4 розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» Договору в наступній редакції:
"3.4. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення.
При цьому, Сторони домовилися, що при визначенні рівня розрахунків споживача за використаний природний газ суми нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, враховуються виключно за умови надання споживачем постачальнику оригіналу Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги та житлові субсидії, між виробником теплової енергії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на перше число місяця, що передує місяцю постачання природного газу."
2. Викласти абзац третій пункту 6.1 розділу 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» Договору в наступній редакції:
«Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором."
Викласти пункт 8.2 та пункт 8.3 розділу 8 «Відповідальність сторін» Договору в наступній редакції:
"8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256."
"8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором."
4. Викласти підпункт 4) пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» Договору в наступній редакції:
« 4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;
можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору."
За твердженням відповідача, що підтверджується і розрахунками позивача (а.с. 13-16), заборгованість за договором № 1164/1718-ТЕ-36 постачання природного газу від 18.09.2017 була повністю сплачена позивачу в повному об'ємі 27.09.2018.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 4 009,33 грн. 3 % річних та 1499,80 грн. інфляційних втрат, нараховані відповідачу за період з 26.01.2018 по 26.09.2018 (а.с. 13-16).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунків позивача вбачається, що 3% річних та інфляційні відповідачу нараховані виключно на кошти, які сплачувалися за газ на підставі Постанови КМУ № 256.
Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 №256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951 та від 21.02.2018 №114, запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.
Цей Порядок визначає, зокрема, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).
Відповідно до п.8.1 Порядку кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.
Згідно з ч. 3 п. 8-1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256 суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, дев'ятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").
Відповідно до ч. 23 п. 8-1 Порядку усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають" постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.
Згідно з ч. 25 п. 8-1 Порядку казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.
Отже, зі змісту вищезазначеної Постанови КМУ № 256 вбачається, що нею вводиться спеціальний порядок оплати за спожитий газ коштами субвенцій з державного бюджету, а саме пунктом 8.1. Постанови нормативно закріплено порядок використання коштів на оплату суб'єктами господарювання, зокрема, які здійснюють постачання природного газу, в разі отримання таких коштів від головних розпорядників місцевих бюджетів.
Укладення учасниками взаєморозрахунків спільних протокольних рішень (як було передбачено п. 7 чинної до 08.11.2017 Постанови КМУ від 11 січня 2005 р. N 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій ) вже не вимагається.
Відповідач на заперечення проти позову вказує, що ним було здійснено частково розрахунки за поставлений природний газ коштами бюджетної субвенції у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів після їх надходження в установленому порядку.
Такий порядок розрахунків було встановлено державою у сфері надання населенню пільг та субсидій, тому відповідач не міг самостійно впливати на строки і обсяги цих розрахунків, отже його вини у недотриманні встановлених договором строків розрахунків за газ немає, що виключає право позивача нарахувати інфляційні та 3% річних як за прострочення оплати газу.
Абзацом 21 п. 8-1 постанови КМУ № 256 передбачено, що для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім суб'єктів господарювання, які постачають теплову енергію, вироблену з альтернативних видів палива, та підприємств - постачальників (виробників) альтернативних видів палива, яким кошти спрямовуються на поточні рахунки, відкриті в банківських установах.
Постановою КМУ № 256 не передбачено надходження коштів бюджетних субвенцій на поточний рахунок відповідача, ці кошти перераховуються через казначейські рахунки безпосередньо на рахунок газопостачальної організації.
Відповідач вказує, що і позивач погодився на ці розрахунки та прийняв в якості оплати за газ кошти бюджетної субвенції згідно постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 про Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Несвоєчасність здійснення державою компенсації пільг та субсидій мало наслідком несвоєчасну оплату відповідачем отриманого газу за договором №1164/1718-ТЕ-36. Майже весь залишок заборгованості за договором був компенсований державою лише 29.09.2018р. І у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, оскільки відповідач не регулював надходження коштів державних субвенцій.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки. Тому і для застосування санкцій, передбачених підпунктом 8.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Порядку №256 (тобто з їх порушенням).
Позивач у відповіді на відзив (а.с. 80-86) заперечує, що уклавши Договір постачання природного газу Відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу у відповідні строки, а саме: до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Крім того, сторони спеціально уклали додаткову угоду № 1 від 12.01.2018 (а.с. 27) з умовами про те, що ніякі інші порядки розрахунків не впливають на обов'язки відповідача вчасно сплачувати за газ та на його обов'язки сплатити санкції за прострочення цих розрахунків саме на умовах договору.
Позивач доводить що сторони прямо передбачили в Договорі обов'язок Відповідача за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання Відповідача, сплачувати за газ власними коштами, в строки, передбачені в п. 6.3 Договору.
Позивач також вказує, що Відповідач за договором між сторонами не обмежується в здійсненні розрахунків з Позивачем лише розрахунками коштами зі спеціальним режимом використання та отриманням субвенцій, а тому він завжди мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунків і уникнути нарахування санкцій.
Суд вважає, що питання проведення розрахунків між сторонами за спожитий газ було врегульовано державою шляхом розроблення спеціального порядку із використанням бюджетних коштів на пільги та субсидії.
При цьому положення постанови КМУ № 256 про Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету є обов'язковими для учасників розрахунків, виходячи з її змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ коштами бджетних субвенцій визначаються саме нормами цієї постанови.
За змістом цієї постанови держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних із газопостачанням населення, що користується субсидіями та пільгами на комунальні послуги, а саме на придбання газу.
Тобто ці суспільні відносини зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти з приводу використання пільг та субсидій. З цих підстав грошові зобов'язання між сторонами за договором № 1164/1718-ТЕ-36 постачання природного газу від 18.09.2017 в частині, яка компенсується за рахунок коштів бюджетних субвенцій, регулюються не умовами договору, а спеціальними нормативними актами.
У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 по справі № 927/587/18 з аналогічних правовідносин.
Згідно із ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступати від обов'язкових для сторін актів законодавства.
З цих підстав суд відхиляє заперечення позивача, що в даному випадку приорітет мають умови додаткової угоди № 1 (а.с. 27) до договору між сторонами, якими сторони домовилися не приймати взаєморозрахунки згідно постанови КМУ № 256 для зміни строків та умов розрахунків за газ по договору, які були узгоджені при його укладенні.
З огляду на те, що відповідачем було сплачено позивачу за поставлений природний газ по договору між сторонами за спірний період з дотриманням порядку, визначеного постановою Кабінету міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено зобов'язання перед позивачем в частині своєчасності розрахунків, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання.
Тому в позові про стягнення нарахувань за позовними вимогами слід відмовити повністю.
Згідно ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2019
Суддя Н.М. Спаських