"12" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2780/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання Тішенко Д.І.,
За участю представників сторін:
від позивача - Козловський В.М. ( директор, паспорт серії КВ НОМЕР_1 від 12.11.1998р.);
від відповідача - Погорілий О.В. (ордер серії ОД №349400 від 25.10.2019р.),
розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу № 916/2780/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” (65114, м.Одеса, пр.Маршала Жукова, буд.47/3, код ЄДРПОУ 36673556)
до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “ВИШНЕВИЙ САД-2” (67640, Одеська область, Біляївський район, село Градениці, вул.Перемоги, буд.1а, код ЄДРПОУ 39466805)
про стягнення 92 586,49 грн.
17.09.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “ВИШНЕВИЙ САД-2”, в якій просило суд стягнути з відповідача 448 608,64 грн. заборгованості, у тому числі: 37 082,50 грн. - заборгованості, 14 743,39 грн. - пені, 7 416 грн. - штрафу, 389 366,25 грн. - річних процентів, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “РОСКО ГРУП” та товариством з обмеженою відповідальністю “ВИШНЕВИЙ САД-2” договору поставки №ГД-1 від 07.05.2018р.
Також, позивач зазначає, що 21.08.2019р. між ТОВ “РОСКО ГРУП” та ТОВ “РОСКО ТРЕЙД” було укладено договір про відступлення права вимоги №21-1/08/19, згідно якого до ТОВ “РОСКО ТРЕЙД” перейшли всі права вимоги ТОВ “РОСКО ГРУП” до ТОВ “ВИШНЕВИЙ САД-2” за договором поставки №ГД-1 від 07.05.2018р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2019р. відкрито провадження у справі № 916/2780/19, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "10" жовтня 2019 р. о 12:30.
07.10.2019р. до Господарського суду Одеської області від товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” надійшла заява (вх.№ 2-4865/19), відповідно до якої останнє просило суд залучити ТОВ “Торговий дім “Насіння” до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
В обґрунтування заяви ТОВ “Торговий дім “Насіння” зазначило, що рішенням господарського суду м. Києва від 23.09.2019р. у справі №910/7396/19 було задоволено позов ТОВ “Торговий дім “Насіння” до ТОВ “РОСКО ТРЕЙД” та стягнуто 1 641 614,36 грн. основного боргу, 134 831,22 грн. - пені, 328 322,88 грн. - штрафу та 11 394,90 грн. - 3 % річних.
На думку заявника, грошові кошти, які можуть бути стягнуті у справі №916/2780/19 на користь позивача, стануть джерелом погашення заборгованості ТОВ «Торговий дім «Насіння» під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2019р. у справі №910/7396/19 на користь заявника.
Таким чином, ТОВ «Торговий дім «Насіння» вважає, що рішення у справі №916/2780/19 може вплинути на його права та інтереси , як кредитора ТОВ «РОСКО ГРУП», яке, в свою чергу, відступило позивачу право вимоги до відповідача.
09.10.2019р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№20658/19), відповідно до якої останній, зменшивши розмір позовних вимог, просило суд стягнути з відповідача 442 258,84 грн. заборгованості, у тому числі: 32 082,50 грн. - основної заборгованості, 13 393,59 грн. - пені, 7 416 грн. - штрафу, 389 366,25 грн. - річних процентів, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2019р. в задоволенні заяви ТОВ “Торговий дім “Насіння” про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача відмовлено, з огляду на відсутність наявності у заявника юридичного інтересу саме в межах справи №916/2780/19, наділення останнього новими правами чи покладення на заявника нових обов'язків, або зміни його наявних прав та/або обов'язків, або позбавлення певних прав та/або обов'язків у майбутньому, - у зв'язку з прийняттям судового рішення саме з даної справи.
В судовому засіданні 10.10.2019р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.10.2019 р. об 14 год.30 хв.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2019р. повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю “Вишневий Сад - 2” про відкладення підготовчого засідання у справі №916/2780/19 на 31.10.2019р. о 14:30., в порядку ст. 120 ГПК України.
30.10.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява про застосовування позовної давності із запереченням щодо позовних вимог (вх.№ 2-5301/19), відповідно до якої останній просив суд застосовувати наслідки спливу позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафу, пені та 3% річних та у позові відмовити.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за умовами договору поставки визначено строк виконання зобов'язань до 01.08.2018р., оскільки позивач звернувся до суду з позовом 16.09.2019р., тобто поза межами річного строку, встановленого законом для вимог про стягнення штрафних санкцій. При цьому, відповідач у зазначеній заяві частково визнає позовні вимоги про стягнення суми 3% річних в розмірі 1253 грн. за період з 01.08.2019р. по 16.09.2019р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2019р. строк підготовчого провадження у справі №916/2780/19 продовжено до "19" грудня 2019р. та відкладено підготовче засідання у справі №916/2780/19 на "28" листопада 2019 р. о 14:30.
04.11.2019р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№22748/19), згідно яких позивач вважає безпідставними доводи, викладені у заяві відповідача про застосування позовної давності, зазначаючи що п. 6.6 договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, відповідно до положень ст. 259 ЦК України, продовжується до трьох років.
28.11.2019р. до Господарського суду Одеської області від товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” надійшла заява (вх.№ 2-5815/19), відповідно до якої останнє просить суд залучити ТОВ “Торговий дім “Насіння” до участі у справі №916/2780/19, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, та зупинити провадження у справі №916/2780/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/15418/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” до товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Груп” та товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Трейд” про визнання недійсним договору.
Окрім того, в своїй заяві ТОВ “Торговий дім “Насіння” зазначає, що рішення у справі № 916/2780/19 може вплинути на права та інтереси заявника, як особи, яка в судовому порядку оспорює дійсність договору про відступлення права вимоги № 21-1/08/19 від 21 серпня 2019 р., а тому просить суд залучити ТОВ “Торговий дім “Насіння” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2019р. в задоволенні заяви ТОВ “Торговий дім “Насіння” відмовлено, з огляду на предмет спору у справі №916/2780/19 та відсутності у заяві ТОВ “Торговий дім “Насіння” будь-яких обґрунтувань, підтверджуючих те, що рішення у справі №916/2780/19 може вплинути на права та обов'язки заявника. Також, приймаючи до уваги встановлення судом відсутності підстав для залучення ТОВ "ТД "Насіння" до участі у справі, заяву в частині вимог про зупинення провадження у справі залишено без розгляду.
Також, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2019р. відкладено підготовче засідання у справі №916/2780/19 на 12.12.2019р. о 10:00.
04.12.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява (вх.№2-5932/19), відповідно до якої останній просив суд зупинити провадження у справі №916/2780/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/15418/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” до товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Груп” та товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Трейд” про визнання недійсним договору №21-1/08/19 від 21.08.2019р.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що ТОВ “Торговий дім “Насіння” було подано до господарського суду м. Києва позов про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21-1/08/19 від 21.08.2019 р. та ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2019 р. порушено провадження у справі № 910/15418/19 за позовом заявника до ТОВ “Роско Трейд” та ТОВ “Роско Груп” про визнання недійсним зазначеного договору, вважає, що у разі задоволення позову у справі №910/15418/19, з відповідача у справі, що розглядається Господарським судом Одеської області буде стягнуто кошти на користь неналежного стягувача.
Також, 04.12.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява про зменшення неустойки (штрафних санкцій) (вх.№ 25034/19), відповідно до якої останній просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки.
Обґрунтовуючи заяву відповідач зазначає, що, як вбачається із змісту позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення розмір пені, що є неспівмірним до заявлених позовних вимог, що, в свою чергу, може призвести до негативних наслідків в господарській діяльності відповідача. При цьому, неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
11.12.2019р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№25625/19).
В судовому засіданні 12.12.2019р. позивачем надано до суду заяву (вх.№ 25733/19), відповідно до якої останній просив суд залишити без розгляду заявлені до стягнення з відповідача 3% річних на день, згідно п.6.5 договору, в розмірі 389 366,25 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 12.12.2019р. заяву ТОВ “РОСКО ТРЕЙД” задоволено, позов товариства з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” до товариства з обмеженою відповідальністю “ВИШНЕВИЙ САД-2” по справі №916/2049/19 в частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних на день в розмірі 389 366,25 грн. залишено без розгляду.
Також, в судовому засіданні 12.12.2019р. позивачем надано до суду заяву (вх.№25732/19) про зменшення позовних вимог у справі №916/2780/19, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 92 586,49 грн. заборгованості, у тому числі: 32 082,50 грн. - основної заборгованості, 13 393,59 грн. - пені, 7 416,00 штрафу та 39 694,40 грн. - 20 % річних.
В судовому засіданні 12.12.2019р. судом протокольно відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не надано суду обґрунтувань неможливості розгляду справи №916/2780/19 до вирішення Господарським судом м. Києва справи №910/15418/19, більш того, відповідачем не надано копії позовної заяви у справі № 910/15418/19, з огляду на що, суд позбавлений можливості встановити підстави заявлених позовних вимог в межах справи №910/15418/19, що розглядається Господарським судом м.Києва.
12.12.2019р. в судовому засіданні позивачем та відповідачем надано суду заяви про згоду на початок розгляду справи по суті у той самий день після завершення підготовчого судового засідання, в порядку ч.6 ст. 183 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 12.12.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2780/19 та розпочато судовий розгляд справи по суті "12" грудня 2019р.
Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2019р. підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2019р. просив суд зменшити розмір неустойки (пені).
В судовому 12.12.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
07.05.2018р. між ТОВ «РОСКО ГРУП» (Постачальник) та ТОВ «Вишневий Сад-2» (Покупець) укладено договір поставки №ГД-1, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
Кількість та асортимент товару зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частинами даного договору (п.1.2 договору).
Згідно п. п. 2.1, 2.2 договору, ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного договору. Оплата товару здійснюється покупцем в строк передбачений даним договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті на зазначений в договорі розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 3.2 договору, за умови оплати товару після його отримання, сторони у відповідній специфікації, встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визнають їх еквівалент в доларах США за курсом, що склався на Міжбанківському валютному ринку України
Поставка товару здійснюється на умовах EXW склад постачальника (згідно міжнародних правил Інкотермс), якщо інші умови поставки не будуть додатково узгоджені сторонами у специфікації до даного договору (п. 4.1 договору).
Згідно п. 6.2 договору, у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежного здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов'язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 (три) календарних дні, покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти відсотків) від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до п. 6.5 договору, у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання зобов'язань, передбачених п.3.2 цього договору, покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, окрім суми заборгованості та штрафних санкцій: 20% річних при простроченні оплати до 30 днів, 45% річних при простроченні оплати до 45 днів, 60% річних при простроченні оплати до 60 днів, 3% на день при прострочені оплати понад 60 днів.
Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст. 232 ГК України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 ЦК України, продовжується до трьох років (п. 6.6 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У специфікації №765 від 18.06.2018р., що є додатком до договору поставки № ГД-1 від 07.05.2018р., сторонами узгоджено поставку наступного товару: G-Пауер Са (1л), у кількості 20 л; Оптимум плюс (1л), у кількості 20л.; Лібро 10-10-43+ТЕ, у кількості 150 кг.; Алмаз 100 к.е. 1л, у кількості 15 л.
Відповідно до п.1 специфікації сторони погодили вартість товару згідно специфікації становить 37 082,50 грн. Еквівалент загальної вартості товару, відповідно до п. 3.2 договору, складає 1406,77 дол. США. Згідно даної специфікації покупець оплачує товар наступним чином:
- оплата у розмірі 100% загальної вартості товару в сумі 37082,50 грн. - до 01.08.2018р., курс долару США на 18.06.2018р. складає 26,36 грн. за долар США.
На виконання умов договору поставки № ГД-1 від 07.05.2018р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 37 082,50 грн., відповідач частково сплатив за отриманий товар 14.08.2019р. - 5 000,00 грн. Решта суми заборгованості залишилась несплаченою.
21.08.2019р. між ТОВ “РОСКО ГРУП” (первісний кредитор) та ТОВ “РОСКО ТРЕЙД” (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №21-1/08/19, згідно п. 1.1 якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з договором поставки №ГД-1 від 07.05.2018р. (основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТОВ “ВИШНЕВИЙ САД-2”, а новий кредитор приймає право вимоги що належне первісному кредитору за основним договором.
Відповідно до п. 1.2 договору, з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в усіх без винятку зобов'язаннях, що виникли з основного договору, у тому числі, щодо вимоги оплати основної заборгованості за поставлений боржнику товар на суму 32 082,50 грн., а також сплати боржником пені, штрафу, інфляційного збільшення ціни товару, збільшення товару внаслідок курсової різниці.
04.09.2019р. ТОВ «Роско Груп» направило ТОВ «Вишневий Сад-2» повідомлення №27/08/19-1 від 27.08.2019р. про відступлення права вимоги за договором поставки №ГД-1 від 07.05.2018р.
При цьому, відповідач не сплатив новому кредитору заборгованість в сумі 32 082,50 грн. за договором поставки, на підставі вищезазначеного, ТОВ "РОСКО ТРЕЙД" і звернулось до Господарського суду Одеської області з даним позовом.
Під час розгляду справи, позивачем було зменшено розмір позовних вимог, з огляду на що, суд розглядає позовні вимоги ТОВ “РОСКО ТРЕЙД” до ТОВ “ВИШНЕВИЙ САД-2” про стягнення 92 586,49 грн. заборгованості, у тому числі: 32 082,50 грн. - основної заборгованості, 13 393,59 грн. - пені, 7 416,00 штрафу та 39 694,40 грн. - 20 % річних.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
07.05.2018р. між ТОВ «РОСКО ГРУП» (Постачальник) та ТОВ «Вишневий Сад-2» (Покупець) укладено договір поставки №ГД-1, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
Кількість та асортимент товару зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частинами даного договору (п.1.2 договору).
Згідно п. п. 2.1, 2.2 договору, ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного договору. Оплата товару здійснюється покупцем в строк передбачений даним договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті на зазначений в договорі розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 3.2 договору, за умови оплати товару після його отримання, сторони у відповідній специфікації, встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визнають їх еквівалент в доларах США за курсом, що склався на Міжбанківському валютному ринку України
Як встановлено матеріалами справи, та не заперечується сторонами, на виконання умов договору № ГД-1 від 07.05.2018р. в межах специфікації № 765 від 18.06.2018р. ТОВ «РОСКО ГРУП» поставило відповідачу товар на загальну суму 37 082,50 грн., що підтверджується підписаною з обох сторін видатковою накладною №752 від 18.06.2018р. на загальну суму 37 082,50 грн.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами договору № ГД-1 від 07.05.2018р. було складено специфікацію №765 від 18.06.2018р., якою визначено найменування товару, що поставляється, загальну вартість та строк остаточного розрахунку за поставлений товар - до 01.08.2018р.;
При цьому, відповідач за отриманий товар згідно договору поставки № ГД-1 від 07.05.2018р. розрахувався лише частково в сумі 5 000,00 грн. - 14.08.2019р., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою
Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар згідно договору поставки № ГД-1 від 07.05.2018р. склала 32 082,50 грн. та залишилась несплаченою.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.
При цьому, 21.08.2019р. між ТОВ “РОСКО ГРУП” (первісний кредитор) та ТОВ “РОСКО ТРЕЙД” (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №21-1/08/19, згідно п. 1.1 якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з договором поставки №ГД-1 від 07.05.2018р. (основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТОВ “ВИШНЕВИЙ САД-2”, а новий кредитор приймає право вимоги що належне первісному кредитору за основним договором.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)
Ст. 514 ЦК України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. (ст. 517 ЦК України)
Як свідчать матеріали справи, 04.09.2019р. ТОВ «Роско Груп» направило ТОВ «Вишневий Сад-2» повідомлення №27/08/19-1 від 27.08.2019р. про відступлення права вимоги за договором поставки №ГД-1 від 07.05.2018р. на користь нового кредитора - ТОВ «Роско Трейд»
Проте, як вказує позивач та з'ясовано судом, погашення заборгованості на користь нового кредитора - позивача відповідачем здійснено не було, що і стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ «Роско Трейд» в частині стягнення суми боргу у розмірі 32 082,50 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені у сумі 13 393,59 та 20% штрафу у сумі 7 416,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 6.2 договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню від суми простроченого або неналежного здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов'язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 (три) календарних дні, покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти відсотків) від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до п. 6.6. договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст. 232 ГК України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 ЦК України, продовжується до трьох років (п. 6.6 договору).
Приймаючи до уваги, прострочення сплати відповідачем боргу за поставлений товар, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені (за загальний період з 02.08.2018р. по 08.10.2019р.) у сумі 13 393,59 грн. , вважає його вірними та здійсненим відповідно до умов договору та законодавства, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
При перевірці розрахунку позивача щодо сплати відповідачем 20% штрафу у сумі 7 416 грн., судом встановлено його помилковість, з огляду на що, судом здійснено власний розрахунок, відповідно до якого сума штрафу, який підлягає стягненю з відповідача за прострочення оплати за отриманий товар складає 6 416,50 ( 32082,50 грн. х 20%).
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 20% річних у сумі 39 694,40 грн. суд зазначає наступне.
Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.5 договору сторони, зокрема, узгодили, що, у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання зобов'язань, передбачених п.3.2 цього договору, покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, окрім суми заборгованості та штрафних санкцій: 20% річних при прострочені оплати до 30 днів.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 20% річних за загальний період з 02.08.2018р. по 08.10.2019р. у сумі 39 694,40 грн. , вважає його вірними та здійсненим відповідно до умов договору та законодавства, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заяви про застосування строків давності до вимог про стягнення неустойки та відсотків річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (Стаття 257 ЦК України).
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ч.1 ст. 259 ЦПК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як встановлено матеріалами справи, оплату за отриманий товар за договором поставки № ГД-1 від 07.05.2018р. відповідач здійснив не в повному обсязі та заборгованість складає 32 082,50 грн., у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню, штраф та 20% річних, за період з 02.08.2018р. по 08.10.2019р.
Суд зазначає, що строк позовної давності на звернення ТОВ «РОСКО ТРЕЙД» з позовом до суду з вимогами про стягнення пені, штрафу та 20% річних з ТОВ «Вишневий Сад-2» за прострочку оплати за отриманий товар розпочався з 02.08.2018р.
Як вбачається з п. 6.6 договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст. 232 ГК України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 ЦК України, продовжується до трьох років.
Між тим, з позовом до суду про стягнення з відповідача пені, штрафу та 20% річних за зазначений період, позивач звернувся 17.09.2019р.
Таким чином, суд доходить висновку, що строк позовної давності для захисту порушеного права позивача, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, ТОВ «РОСКО ТРЕЙД» не пропущено, з огляду на що, суд не вбачає підстав для його застосування.
Щодо заяви відповідача про зменшення неустойки,суд вбачає за необхідне зазначити наступне.
За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” вказано, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття “значно” та “надмірно” є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
На підставі аналізу поданих доказів та їх об'єктивної оцінки, із врахуванням ненадання відповідачем будь-яких доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, як то : доказів, підтверджуючих скрутне фінансове становище ТОВ «ВИШНЕВИЙ САД-2», господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем відповідачу суму неустойки.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача: 32 082,50 грн. - основної заборгованості, 13 393,59 грн. - пені, 6 416,50 - штрафу та 39 694,40 грн. - 20% річних.
З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” до товариства з обмеженою відповідальністю “ВИШНЕВИЙ САД-2” про стягнення - задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ВИШНЕВИЙ САД-2” (67640, Одеська область, Біляївський район, село Градениці, вул.Перемоги, буд.1а, код ЄДРПОУ 39466805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” (65114, м.Одеса, пр.Маршала Жукова, буд.47/3, код ЄДРПОУ 36673556) 32 082 (тридцять дві тисячі вісімдесят дві) грн. - основної заборгованості, 13 393 (тринадцять тисяч триста дев'яносто три) грн. 59 коп. - пені, 6 416 (шість тисяч чотириста шістнадцять) грн. 50 коп. - штрафу, 39 694 (тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 40 коп. - 20 % річних та 1 900 (одну тисячу дев'ятсот) грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення Господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 13.12.2019 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко