Номер провадження: 11-кп/813/1603/19
Номер справи місцевого суду: 521/6839/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.12.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 к,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника засудженої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 06.09.2019 року про відмову у задоволенні заяви захисника засудженої ОСОБА_8 про застосування умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, відносно ОСОБА_8 , засудженої за п.4,9, 12 ч.2 ст. 115 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною ухвалою суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви захисника засудженої ОСОБА_8 про застосування умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, відносно ОСОБА_8 , засудженої за п.4,9, 12 ч.2 ст. 115 КК України.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що підстави для задоволення клопотання відсутні, оскільки засуджена ОСОБА_8 , хоча і відбула визначені законом 3/4 строку призначеного судом покарання, однак сумлінною поведінкою та ставленням до праці своє виправлення не довела, оскільки за весь період відбування покарання має чотири заохочення та 2 стягнення, одне з яких отримала після отримання останнього заохочення.
Вимоги, наведені в апеляційних скаргах та узагальнення доводів осіб які їх подали.
У апеляційних скаргах захисник ОСОБА_7 та прокурор Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 не погодились із оскаржуваною ухвалою суду, зазначивши, що своєю працею та слухняністю засуджена довела своє виправлення, за що має 4 заохочення; має неповнолітню дитину, яка виховується без матері, підтримує соціальні зв'язки, не конфліктна, усвідомила свою провину у скоєному.
Посилаючись на зазначені доводи, апелянти просять застосувати відносно ОСОБА_8 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника засудженої та прокурора які підтримали доводи апеляційних скарг та просили скасувати ухвалу суду 1-ої інстанції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до припису п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
Частиною третьою ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
Як видно з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_8 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про умовно дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, посилаючись на відповідні підстави.
З характеристики на засуджену, яка надана адміністрацією Чорноморської виправної колонії УДПтСУ в Одеській області (№74) (а.п. 10-12) вбачається, що ОСОБА_8 характеризується в цілому позитивно, мала чотири заохочення та два стягнення, які на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції погашені. (а.п. 13).
Відповідно до приписів ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом не відбутої частини покарання.
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_8 була засуджена за вчинення умисного особливо тяжкого злочину і на день подання заяви відбула більше 3/4 строку покарання, тобто вона формально має право, за законом, на умовно-дострокове звільнення.
Згідно зі ст. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків.
Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки при постановленні ухвали про відмову у застосуванні до ОСОБА_8 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання враховані лише емоційні характеристики засудженої, та опосередковано зроблені посилання про її ставлення до роботи.
У зв'язку з чим, в ході апеляційного розгляду скарги встановлено, що засуджена за весь період відбування покарання порушила режим утримання два рази (стягнення погашені) та має 4 заохочення.
Окрім того, протягом всього часу постійно була задіяна на виробництві, проявляла старанність, поводила себе коректно та тактовно.
З метою соціалізації у суспільстві та самовиховання, засуджена приймає участь у виконанні робіт по благоустрою території установи, має достатній рівень необхідних навичок, дотримується форми одягу встановленого зразка, а наявність стягнень, останнє з яких було отримано у серпні 2017 року та яке уже погашено, може свідчити про те, що ОСОБА_8 своєю поведінкою довела своє перевиховання та стала на шлях виправлення.
Більш того, у засудженої ОСОБА_8 є дитина 2006 року народження, яка на даний час виховується без матері та яка залишилась без материнської опіки і догляду, а відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою і є основоположними правами і свободами людини і громадянина, які забезпечуються та підтримуються державою, а сама засуджена у даний час страждає тяжкими захворюваннями, лікувалась в умовах виправної колонії та потребує подальшого лікування.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив в умовно-достроковому звільненні засудженої від відбування покарання у вигляді позбавлення волі та не врахував всі обставини, які, на думку колегії суддів, свідчать про реальне виправлення останньої та бажання соціалізуватися у суспільстві.
Відповідно до припису п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, а доводи апеляційних скарг є обґрунтованими тому апеляційні скарги захисника та прокурора підлягають задоволенню, ухвалу суду 1-ої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали, якою необхідно застосувати відносно ОСОБА_8 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Оскільки складання повного тексту ухвали вимагає значного часу, проголошується її резолютивна частина.
Керуючись ст.ст. 370, 404, 405, 407, 409, 419, 534, 537, 539 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив
Апеляційні скарги захисника засудженої ОСОБА_8 - ОСОБА_7 та прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 06.09.2019 року про відмову у задоволенні заяви засудженої ОСОБА_8 про застосування умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, відносно ОСОБА_8 , засудженої за п.4,9, 12 ч.2 ст. 115 КК України - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання захисника засудженої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
На підставі ст. 81 КК України, звільнити ОСОБА_8 умовно- достроково від відбування покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.11.2012 року за п.п. 4, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України на невідбутий строк - 1 рік 9 місяців.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4