Справа № 464/3002/17 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Провадження № 22-ц/811/313/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:39
10 грудня 2019 року м. Львів
Справа № 464/3002/17
Провадження № 22-ц/811/313/18
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
секретар Бадівська О.О.
за участю представника ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 31 серпня 2017 року у складі судді Бойко О.М.
у справі
за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача в його користь 40 000 доларів США заборгованості за договором позики від 13.03.2017 року та понесені судові витрати.
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 40 000 (сорок тисяч) доларів США заборгованості за договором позики від 13 березня 2017 року та 8 000 гривень судових витрат.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази вручення судових повісток безпосередньо відповідачу. Вважає, що неповідомлення про дату судового засідання є порушенням ст.. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Суд першої інстанції в обґрунтування задоволення позовних вимог зазначив у рішенні що 13.03.2017 року між сторонами було укладено договір позики, згідно якого відповідач позичив у позивача кошти в сумі 40000 доларів США та зобов'язався повернути зазначені кошти до 01.05.2017 року, що підтверджується письмовою розпискою. В даному випадку суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Зазначає, що не звертався з проханням до позивача позичити йому 40000 доларів США, ані договору, ані розписки не підписував, жодних коштів від ОСОБА_4 не отримував, а про існування договору позики дізнався з судового рішення.
Вказує, що оскільки не був повідомлений про розгляд справи то не міг подати докази та надати пояснення, а також заявити клопотання про призначення експертизи а судом не досліджувалось чи дійсно розписка написана відповідачем.
Просить заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 31 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подано відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та телефонограмою, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що 13.03.2017 року між сторонами було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_4 кошти в сумі 40 000 доларів США та зобов'язався повернути зазначені кошти до 01.05.2017. Однак, такі зобов'язання у визначений строк не виконав та отримані кошти не повернув.
04.05.2017 року позивачем, у зв'язку із невиконанням позичальником умов договору позики, було надіслано відповідачу повідомлення-вимогу вимогу про повне виконання зобов'язань за договором, однак, відповідачем жодних дій по виконанню вимог не вчинено.
Відповідно до ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Такий висновок відповідає правовому висновку викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530,629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками. Гроші є речами визначеними родовими ознаками, оскільки є замінними.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підставний у зв'язку з тим що відповідачем було прострочено виконання грошових зобов'язань перед позивачем, не виконано такі у встановлений строк, а тому з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 13.03.2017 року в сумі 40 000 доларів США.
У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В апеляційній скарзі представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечувався факт укладення договору позики та підписання розписки ОСОБА_2 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи з метою об'єктивного та всебічного розгляду справи. Однак справа була повернута експертом без виконання в зв'язку неоплатою ОСОБА_2 вартості експертизи.
Ухилення ОСОБА_2 від оплати проведення експертизи та подальша неявка його в судові засідання дає підстави вважати, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки вважає, що її результати стануть не на її користь.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
ЄСПЛ у рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» і «Трух проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України (у редакції від 18.03.2004) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Колегія суддів вважає, що відповідач не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи та не брав участі у розгляді справи
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи 31 серпня 2017 року, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 31 серпня 2017 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 40 000 (сорок тисяч) доларів США заборгованості за договором позики від 13 березня 2017 року та 8 000 гривень судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 грудня 2019 року.
Головуючий
Судді