Справа № 464/4383/18 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 22-ц/811/1502/19 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
10 грудня 2019 року м. Львів
Справа № 464/4383/18
Провадження № 22-ц/811/1502/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Копняк С.М., Шандри М.М.
секретар Бадівська О.О.
за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ВТБ Банк»
на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 березня 2019 рокув складі судді Мичка Б.Р.
у справі
за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора,-
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Визнано недійсним (протиправним) та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.09.2017 за індексним номером 36988246, згідно з яким право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1347062446101) було зареєстровано на праві власності за ПАТ «ВТБ Банк» (номер запису про право власності: 22245088).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Дане рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «ВТБ Банк», подавши апеляційну скаргу.
Вважає рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.03.2019 року незаконним, необгрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд прийшов до висновку, що за наслідками прийнятого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. рішення про проведення державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 129,1 кв.м. за ПАТ «ВТБ Банк» за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому прийняте рішення суперечить закону.
Вважає такий висновок суду помилковим.
Так, 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Вважає, що докази, які були надані на підтвердження факту постійного місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , є неналежними, не містять інформації щодо предмету доказування і не спростовують факту наявності єдиного житла у Позивача, а тому суд помилково прийшов до висновку про застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Просить рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 березня 2019 рокускасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність вимог представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 за заявою про відмову від позову, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
10 грудня 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав суду заяву про відмову від позову в порядку ст. ст. 206, 373 ЦПК України. Зазначає, що наслідки відмови від позову йому роз'яснені та зрозумілі.(а.с.118).
Відповідно до ст. 373 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Окрім того, Львівський апеляційний суд роз'яснює ОСОБА_3 та її представнику ОСОБА_2 . ч.2 ст. 256 ЦПК України, відповідно до якої, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Також, окрім цього, згідно п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Окрім наведеного, відповідно до п.3 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
Підстав для відхилення заяви про відмову від позову та неприйняття такої відмови, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на вказане, а саме те, що позивач, усвідомлюючи наслідки такої своєї процесуальної дії, відмовилась від позову та просить провадження у справі закрити, подавши про це відповідну заяву, підстав для неприйняття такої відмови від позову судом апеляційної інстанції не встановлено, колегія суддів вважає, що відмову позивача від позову слід прийняти та, відповідно, оскаржуване судове рішення визнати нечинним із закриттям провадження у справі.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Представником АТ «ВТБ Банк» Безегою Х.В. було подано клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ «ВТБ Банк» було залишено без руху для сплати судового збору в сумі 1057 грн 20 коп, проте на виконання вказаної ухвали банком сплачено 2881 грн 50 коп.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Акціонерному товариству «ВТБ Банк» підлягає поверненню частина судового збору в сумі 1824 грн 30 коп. грн. як надміру сплаченого по платіжному дорученню №273 від 13 травня 2019 року.
Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
На підставі зазначеного, з ОСОБА_3 в користь Акціонерного товариства «ВТБ Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн 20 коп.
Керуючись ст., 255, 367, 368, 374, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд -
Прийняти відмову представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 березня 2019 року - визнати нечинним та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора.
Повернути Акціонерному товариству «ВТБ Банк»частину судового збору в сумі 1824 грн 30 коп. грн. як надміру сплаченого по платіжному дорученню №273 від 13 травня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь Акціонерного товариства «ВТБ Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн 20 коп.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2019 року.
Головуючий
Судді