копія
Єдиний унікальний номер судової справи 678/1294/19
Номер провадження №2- 678-534/19
11 грудня 2019 року смт. Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Лазаренка А.В.,
за участю секретаря Іськової Т.Л.,
розглянувши заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння і просить витребувати у відповідачів належне йому майно, а саме: бум (подаючий) з гідро бортом, гідронасосом, електричним двигуном; транспортер вологої сировини з електричним двигуном; іскрогасник; барабан сушильний колісний, резиновий хід з приводом і електричним двигуном; труба аеродинамічна; циклон активний з електричним двигуном 18.5 кВт; дозуючий шлюз з електричним двигуном; подрібнювач НОМЕР_1 з електричним двигуном 30 кВт; накопичувальний бункер готової сировини з транспортером і електричним двигуном; малі циклони аспірації охолоджувача з електричним двигунами, шлюзовими затворами; дозуючий шнек з електричним двигуном №1; дозуючий шнек з електричним двигуном №2; змішувач сировини з електричним двигуном; норія охолоджувача; охолоджувач паливної гранули з просіювачем; деревоподрібнюючу машину для деревини МРН 30 з електродвигуном 92 кВт.; прес-гранулятори 1 т./год. (в т.ч. матриця, консоль, ролики) з електродвигунами 55 кВт/год. без пульта керування в кількості 2 штуки; пульт керування сушкою; пульт керування гранулятора №1; пульт керування гранулятора №2; конденсаторну установку 270 кВАр; комплект кабелів; пульт плавного запуску МРН-30, електричний двигун 92 кВт; дробарку роторно-молоткову ДРМ-2 55 кВт/3000 об./хв. та пульт керування.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 квітня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 (покупець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (продавець) укладено договір купівлі-продажу №001 предметом якого було виготовлення і поставка обладнання для лінії по виготовленню паливної гранули, а саме: бум (подаючий) з гідро бортом, гідронасосом, електричним двигуном; транспортер вологої сировини з електричним двигуном; іскрогасник; барабан сушильний колісний, резиновий хід з приводом і електричним двигуном; труба аеродинамічна; циклон активний з електричним двигуном 18.5 кВт; дозуючий шлюз з електричним двигуном; подрібнювач ДКУ з електричним двигуном 30 кВт; накопичувальний бункер готової сировини з транспортером і електричним двигуном; малі циклони аспірації охолоджувача з електричними двигунами, шлюзовими затворами; дозуючий шнек з електричним двигуном №1; дозуючий шнек з електричним двигуном №2; змішувач сировини з електричним двигуном; норія охолоджувача; охолоджувач паливної гранули з просіювачем. Загальна сума договору складає 950000,00 грн.
20 червня 2016 року ці ж з сторони уклали договір купівлі-продажу №002 предметом якого була поставка деревоподрібнюючої машини для деревини МРН 30 з електродвигуном 92 кВТ. Загальна сума договору складає 200000,00 грн.
02 листопада 2015 року, 03 грудня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 (покупець) та Колективним підприємством «Ясень» (продавець) укладено договори купівлі-продажу №02/11/2015 та №03/12/2015 предметом кожного з яких було обладнання, а саме: прес-гранулятор 1 т./год. (в т.ч. матриця, консоль, ролики), електродвигун 55 кВт/год., без пульта керування. Загальна сума договорів складає 440000,00 грн.
30 березня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 (покупець) та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №30/03/2017 предметом якого було обладнання, а саме: пульт керування сушкою; пульт керування гранулятора №1; пульт керування гранулятора №2; конденсаторна установка 270 кВАр; комплект кабелів. Загальна сума договору складає 228100,00 грн.
25 квітня 2018 року за договором купівлі-продажу №25-04-2018 позивач ОСОБА_1 придбав у фізичної-особи підприємця ОСОБА_5 пульт плавного запуску МРН-30, ел. двигун 92 кВт. Загальна сума договору складає 42500,00 грн.
16 лютого 2018 року за договором купівлі-продажу №4 позивач ОСОБА_1 придбав у фізичної-особи підприємця ОСОБА_6 дробарку роторно-молоткову ДРМ-2 55 кВт/3000 об./хв.. та пульт керування вартість яких складає 120400,00 грн.
Загальна вартість придбаного позивачем ОСОБА_1 обладнання складає 1 981 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 , як власник вищезазначеного обладнання, маючи намір разом із відповідачем ОСОБА_2 здійснювати спільну діяльність з виробництва палива для твердопаливних котлів, усе належне йому устаткування розмістив по АДРЕСА_1 .
Вказане обладнання було поставлене та змонтоване за цією адресою згідно із договорами купівлі-продажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийому.
Вказане приміщення є місцезнаходженням юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Летліс», єдиним засновником якого є ОСОБА_2 .
Право власності на вказане приміщення, як і на земельну ділянку, на якій воно розташоване, зареєстровано за дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
На даний час відповідачі відмовляються від укладення будь-якого договору про спільну діяльність, відповідно відмовляться разом з позивачем здійснювати таку діяльність та відмовляються співпрацювати.
Відповідачі використовують належне позивачу майно без його на те згоди, фактично привласнили його та користуються належним йому обладнанням у власних інтересах, виготовляючи продукцію за допомогою цього обладнання, реалізовують її та привласнюють собі прибутки від його реалізації.
У зв'язку з тим, що відповідачі користуються належним позивачу майном без будь-якої на те правової підстави, на його прохання щодо повернення майна не реагують, відповідно не мають наміру добровільною йому повертати його майно, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 321, 328, 387 ЦК України, п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року.
08 жовтня 2019 року ухвалою суду прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
08 жовтня 2019 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову.
09 жовтня 2019 року ухвалою суду заяву про забезпечення позову повернуто позивачу з тих підстав, що заява не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, оскільки перераховане в ній майно не визначено індивідуальними ознаками, а позивачем не додано до заяви технічну документацію на майно та докази прийняття його відповідачами.
15 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 повторно подав до суду заяву про забезпечення позову.
17 жовтня 2019 року ухвалою суду заяву про забезпечення позову повернуто ОСОБА_1 фактично з тих самих підстав, що й попередня заява, адже позивач не зазначив індивідуальних ознак майна.
17 жовтня 2019 року на вимогу судді Хмельницького апеляційного суду у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу від 09 жовтня 2019 року справу направлено до суду апеляційної інстанції.
12 листопада 2019 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2019 року про повернення заяви про забезпечення позову скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд зазначив, що заява ОСОБА_1 містить належне обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення, який необхідно застосувати, та інші відомості, що потрібні для забезпечення позову. Зокрема, ОСОБА_1 зазначив майно, на яке має бути накладений арешт, і місце його розташування, що давало суду можливість ідентифікувати це майно та визначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Крім того, ОСОБА_1 додав до заяви документи, які визначають технічні характеристики спірного майна.
Отже, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, внаслідок чого у суду першої інстанції не було підстав для її повернення заявнику.
Оскільки розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову віднесено до компетенції суду першої інстанції (ст. 153 ЦПК України), то апеляційний суд позбавлений можливості вирішити це процесуальне питання при перегляді судового рішення.
20 листопада 2019 року справа повернулась з суду апеляційної інстанції.
21 листопада 2019 року на вимогу судді Хмельницького апеляційного суду у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу від 17 жовтня 2019 року справу направлено до суду апеляційної інстанції.
02 грудня 2019 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2019 року про повернення заяви про забезпечення позову скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що заява ОСОБА_1 містить належне обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення, який необхідно застосувати, та інші відомості, що потрібні для забезпечення позову. Зокрема, ОСОБА_1 зазначив майно, на яке має бути накладений арешт, і місце його розташування, що давало суду можливість ідентифікувати це майно та визначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Крім того, ОСОБА_1 додав до заяви документи, які визначають технічні характеристики спірного майна і цілком дають можливість його ідентифікувати.
Отже, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, внаслідок чого у суду першої інстанції не було підстав для її повернення заявнику.
Розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову віднесено до компетенції суду першої інстанції (ст. 153 ЦПК України), тому апеляційний суд позбавлений можливості вирішити це процесуальне питання при перегляді судового рішення.
06 грудня 2019 року справа повернулась з суду апеляційної інстанції.
Зі змісту рішень суду апеляційної інстанції вбачається, що згідно ст. 153 ЦПК України розгляд заяв ОСОБА_1 про забезпечення позову віднесено до компетенції суду першої інстанції, тому апеляційний суд позбавлений можливості вирішити це процесуальне питання, розгляд цих заяв по суті має здійснити саме суд першої інстанції.
Враховуючи ту обставину, що судом апеляційної інстанції скасовано 2 ухвали суду першої інстанції, якими було вирішено повернути ОСОБА_1 його 2 заяви про забезпечення позову, тому суд у даній ухвалі вирішує одразу 2 заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, які фактично є ідентичними в прохальній частині (відрізняються лише в описовій частині).
Дослідивши 2 заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовута додані до них матеріали, суд вважає за необхідне їх задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У ч. 2 ст. 149 ЦПК України зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У преамбулі Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року судам роз'яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У п. 4 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2019 року (справа № 824/239/2018, провадження № 61-49071ав18) зазначив, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
У постанові від 25 вересня 2019 року (справа № 646/6009/18, провадження № 61-5613св19) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову визначені у ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Так, у першій заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив суду вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане у прохальній частині позовної заяви майно, посилаючись на те, що відповідачі можуть відчужити спірне рухоме майно на користь третіх осіб, а тому невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, позивач просив на підставі п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України не вживати заходів зустрічного забезпечення позову.
Повторна заява про забезпечення позову містить аналогічне обґрунтування.
Розглядаючи дані заяви про забезпечення позову по суті суд пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір, адже позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про витребування майна із чужого незаконного володіння у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Позивачем визначено ціну позову в сумі 1 981 000,00 грн.
У заяві про забезпечення позову позивач вказав, що загальна вартість майна, що перебуває у незаконному володінні відповідачів, є значною, відповідачі не мають наміру повертати належне йому майно, та можуть в будь-який момент без його згоди його відчужити, тому існує об'єктивна необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом позову.
Суд вважає доводи позивача обґрунтованими і такими, які дають підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
За вказаних обставин первісна і повторна заяви про забезпечення позову підлягають задоволенню, накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що оцінка судом наявності чи відсутності підстав для задоволення позову не здійснюється на даній стадії судового процесу, забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, обставини щодо порушення законних прав та інтересів позивача підлягають встановленню в процесі судового розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 1-18, 149-154 ЦПК України,
Задовольнити заяви ОСОБА_1 від 08 жовтня 2019 року, від 15 жовтня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що розташоване по АДРЕСА_1 , а саме:
бум (подаючий) з гідро бортом, гідронасосом, електричним двигуном;
транспортер вологої сировини з електричним двигуном;
іскрогасник;
барабан сушильний колісний, резиновий хід з приводом і електричним двигуном;
труба аеродинамічна;
циклон активний з електричним двигуном 18.5 кВт;
дозуючий шлюз з електричним двигуном;
подрібнювач НОМЕР_1 з електричним двигуном 30 кВт;
накопичувальний бункер готової сировини з транспортером і електричним двигуном;
малі циклони аспірації охолоджувача з електричним двигунами, шлюзовими затворами;
дозуючий шнек з електричним двигуном №1;
дозуючий шнек з електричним двигуном №2;
змішувач сировини з електричним двигуном;
норія охолоджувача;
охолоджувач паливної гранули з просіювачем;
деревоподрібнюючу машину для деревини МРН 30 з електродвигуном 92 кВт.;
прес-гранулятори 1 т./год. (в т.ч. матриця, консоль, ролики) з електродвигунами 55 кВт/год. без пульта керування в кількості 2 штуки;
пульт керування сушкою;
пульт керування гранулятора №1;
пульт керування гранулятора №2;
конденсаторну установку 270 кВАр;
комплект кабелів;
пульт плавного запуску МРН-30, електричний двигун 92 кВт;
дробарку роторно-молоткову ДРМ-2 55 кВт/3000 об./хв. та пульт керування.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя підпис А.В. Лазаренко
Суддя Летичівського
районного суду А.В.Лазаренко