(ЗАОЧНЕ)
12 грудня 2019 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кравець І. А.
(Справа № 285/3764/19, провадження у справі № 2/0285/1345/19)
розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом
В жовтні 2019 року до суду звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання останнього таким, що втратив право користування житлом по АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником вищезазначеної квартири з 03.09.2019 року на підставі договору купівлі-продажу. Під час вселення в квартиру дізналася, що в ній зареєстрований відповідач. Відповідач не є членом її сім'ї, в квартирі не проживає але продовжує бути зареєстрованим в ній, добровільно знятися з реєстрації не бажає, що в свою чергу тягне за собою порушення її права на розпорядження майном.
Позивачка керуючись ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та посилаючись на те, що оскільки відповідач не є і не був членом її сім'ї, в квартирі не проживає, добровільно знятися з реєстрації не бажає, просить суд позов задовольнити.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надіслала до суду заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та про розгляд справи за її відсутності. Також вказала, що у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
З огляду на вказане, суд з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що квартира номер АДРЕСА_2 належить позивачці ОСОБА_1 на праві власності, згідно договору купівлі-продажу від 03 вересня 2019 року /а.с.4, 5/.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , згідно довідки №2822 від 28.11.2019 року, зареєстрований в квартирі з 14.03.1997 року /а.с.29/
Також встановлено, що відповідач в квартирі був зареєстрований з дозволу попереднього власника і 2011 року по місцю реєстрації не проживає, що підтверджується Актом обстеження депутата Новоград-Волинської міської ради Махновецького О. П. від 03.10.2019 року /а.с.8/.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі заяви особи, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Отже, виходячи з вище встановлених обставин, враховуючи, що ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача, а був членом сім'ї колишнього власника квартири, не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з позивачкою і ведуть з нею спільне господарство, суд приходить до висновку, що в зв'язку із припиненням права власності колишнім власником відповідач втратив право на користування квартирою як член його сім'ї в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (1989 року народження, РНКОПП НОМЕР_1 , проживаючої та зареєстрованої АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (1980 року народження, паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Рішення суду набирає законної сили , якщо протягом тридцяти днів відповідачем не подано заяву про перегляд заочного рішення або позивачем апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Повне судове рішення складено - 12.12.2019 року.
Головуючий