12.12.2019 227/4464/19
09 грудня 2019 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці О.В.,
за участю секретаря сз Сисенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, -
Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") та просить стягнути з відповідача:
1) заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року в розмірі 13569,28 грн, яка включає:
заборгованість з заробітної плати за березень 2017 року в сумі - 3201,11 грн
заборгованість з заробітної плати за квітень 2017 року в сумі - 1890,08 грн
заборгованість з заробітної плати за травень 2017 року в сумі - 1977,12 грн
заборгованість з заробітної плати за червень 2017 року в сумі - 497,38 грн
заборгованість з заробітної плати за липень 2017 року в сумі - 6003,59 грн, в яку входить вихідна допомога при звільненні - 3861,85 грн та коменсація за невикористані 15 днів відпустки - 1934,25 грн
2) компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01.07.2019 року - 2925,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах. 17.07.2017 року був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. З вказаним наказом про звільнення особисто був ознайомлений. Проте відповідач при його звільненні не здійснив з ним повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. На підставі викладеного просить задовольнити позов.
В судове засіданні позивач та його представник не з'явились. В заяві, яка надійшли від представника позивача - адвоката Лаврищева В.В. зазначено, що останній просить судове засідання, призначене на 09.12.2019 року проводити без його участі та участі позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Керуючись ст.223 ЦПК України, суд вважав можливим розглядати справу без участі не з'явившихся сторін, на підставі матеріалів, що маються у справі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи, що в судове засідання учасники справи не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З відзиву представника відповідача вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що на момент звільнення позивач працював в Донецькій дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», але місцезнаходження будівлі, де вона працювала, знаходилось на території проведення АТО, яка не контролюється Українською владою. Виробнича діяльність на неконтрольованій території в зв'язку з втратою контролю над майном відповідачем була припинена з 20.03.2017 року. У зв'язку з захопленням адміністративних будівель та виробничих об'єктів, які знаходяться у місті Донецьку та місті Іловайськ, за фактом якого відкрито кримінальне провадження за ознаками статті 341 ЦПК України, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до комп'ютерних баз, документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної тощо) та втрачено контроль над господарською діяльністю. Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 підтверджується неможливість виконання ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" обов'язків, передбачених чинним законодавством України при вивільненні працівників, через дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, нарахування заробітної плати було припинено. Тому відповідач фактично позбавлений можливості забезпечувати виконання своїх зобов'язань до моменту усунення форс-мажорних обставин. Також у відзиві зазначено, що нарахування заробітної плати та інших виплат працівника є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, якими відповідач на даний час не володіє. Форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював оператором очисних споруд 3 розряду дільниці водопостачання та санітарно-технічного обладнання у виробничому підрозділі «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 , наказом про звільнення позивача № 6702/ДН-ос від 10 липня 2017 року.
Наказом (розпорядженням) № 6702/ДН-ос від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено 17.07.2017 року з посади у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до змісту вказаного наказу при звільненні ОСОБА_1 необхідно виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки.
Відповідач факт перебування позивача з ним у трудових відносинах до 17 липня 2017 року не оспорює.
Судом також встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
Запис про звільнення позивача, в трудовій книжці ОСОБА_2 зроблений на підставі наказу № 6702/ДН-ос від 10 липня 2017 року і засвідчений підписом начальника відділу кадрів - ОСОБА_3 та печаткою відділу кадрів Донецької структурного підрозділу дирекції залізничних перевезень ПАТ «Укрзалізниця».
Позивачем, на підтвердження не виплаченої заробітної плати, надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період з березня по липень 2017 року, в яких зазначені суми нарахованої позивачу заробітної плати до виплати. Вказані табуляграми видані ВП БМЕУ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ (ЄДРПОУ 40150216).
Так, згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року позивачу нараховано 3201,11 грн (сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого - 2545,46 грн), з яких оплата за простой (80 годин) - 976,58 грн.
Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за квітень 2017 року позивачу нараховано 1890,08 грн., з яких оплата простою (152 годин) - 1855,51 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого - 1502,96 грн.
Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за травень 2017 року позивачу нараховано 1977,12 грн, з яких оплата простою (159 годин) - 1977,12 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого - 1572,18 грн.
Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за червень 2017 року позивачу нараховано 497,38 грн., з яких оплата простою (40 годин) - 488,29 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого - 395,51 грн.
Згідно розрахунку заробітної плати за липень 2017 року позивачу нараховано 6003,59 грн., з яких: оплата простою (8 годин) - 97,66 грн, вихідна допомога при звільненні - 3861,85 грн, компенсація за невикористану відпустку - 1934,25 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого - 4812,56 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Суд зазначає, що факт звільнення позивача відповідач в своєму відзиві взагалі не оспорював.
Позивач в позові зазначає, що відповідач при звільненні повністю не розрахувався з ним.
Згідно відзиву на позовну заяву вбачається, що позивач працював у відповідача і заборгованості за період березень - липень 2017 року не має, оскільки нарахування заробітної плати за цей період не здійснювалося через відсутність первинних документів.
Тобто зі змісту відзиву на позов вбачається, що відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життю при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв'язку з чим відповідач не має об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків у спірний період та виконати свої зобов'язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв'язку з виробничими підрозділами, а також не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року припинено.
Зі змісту довідки про доходи від 18.11.2019 року № 1389/2, відомостей на виплату грошей № 2 за березень 2017 року вбачається, що позивачу відповідач 27.07.2017 року виплатив заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1296,15 грн( нарахована сума 1630,00 грн).
Факт виплати відповідачем позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року в розмірі 1296,15 грн підтверджується відомостю на виплату грошей № 2 за березень 2017 року.
Але, з доводами відповідача щодо неможливості з'ясувати наявність або відсутність заборгованості перед позивачем через відсутність первинних документів, суд не може погодитися виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Також суд звертає увагу на те, що згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Крім того, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221 102, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 688-Н від 13.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень".
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року, зазначені в розрахунках заробітної плати, які позивачем надані до суду.
Крім того, відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року №236/ДНД, який надано суду відповідачем, підтверджується, що у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов'язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з'являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов'язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
Зазначений наказ про встановлення простою відповідає вимогам статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Згідно наданих позивачем розрахунків заробітної плати в період з 20 березня 2017 року по 17.07.2017 року йому здійснювалося нарахування саме за простой і розрахунок оплати за простой здійснювався на умовах зазначених в наказі №236/ДНД від 17.03.2017 року, тобто з розрахунку 2/3 тарифної ставки працівника.
Відповідачем відомості, зазначені в табуляграмах, не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними, не надано доказів, що оклад(тариф) позивача є іншим, ніж зазначено в табуляграмах. Посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати відсутня, відповідач не надав суду доказів про виплату позивачу заробітної плати за час простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року.
Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Враховуючи, що в період встановленого регіональною філією "Донецька залізниця" простою позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення (вказані обставини відповідачем спростовані не були), на день його звільнення наказ про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні були підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.
Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року в наданій табуляграмі узгоджуються з наказом № 6702/ДН-ос від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору, згідно якого позивач має право на одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та на компенсацію 15 днів невикористаної відпустки.
При цьому суд також зазначає, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що в березні 2017 року відповідачем по справі ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 3201,11 грн (що, до речі, збігається із розміром нарахованої заробітної плати за цей місяць, зазначеним в табуляграмі за березень 2017 року, які подані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог); з квітня по травень 2017 року нарахування відсутні.
Сума за березень 2017 року, яка зазначена в індивідуальних відомостях, свідчить про те, що відповідач не добросовісно виконав свої обов'язки щодо надання суду усіх доказів для вирішення даної справи, оскільки відомості зазначені в формі ОК-5 подаються до ПФУ саме роботодавцем. У зв'язку з чим не зрозуміло, чому позивач надав докази нарахування позивачу за березень 2017 року заробітної плати лише за першу половину вказаного місяця в сумі 1630,00 грн (згідно довідки про доході від 18.11.2019 року № 1389/2), в той час як індивідуальні відомості свідчать про нарахування позивачу заробітної плати за березень 2017 року повністю в сумі 3201,11 грн.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачем доведена сума заборгованості за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року в сумі 11939,28 грн (нарахована сума), яка складається з таких сум:
за другу половину березня 2017 року - нараховано 1571,11 грн (3201,11 - 1630,00), сума до виплати 1249,31 грн(2545,46 - 1296,15).
за квітень 2017 року - нараховано 1890,08 грн, сума до виплати 1502,96 грн
за травень 2017 року - нараховано 1977,12 грн, сума до виплати 1572,18 грн
за червень 2017 року - нараховано 497,38грн, сума до виплати 395,51 грн
за липень 2017 року - нараховано 6003,59 грн (в тому числі одноразова допомога - 3861,85 грн, компенсація за 15 днів невикористаної відпустки 1934,25 грн), сума до виплати 4812,56 грн.
Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі.
Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця"надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якого вина ПАТ "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов'язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст 10).
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості заробітної плати за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року в розмірі 11939,28 грн (1571,11+1890,08+1977,12+497,38+6003,59), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, то з цього приводу суд виходить з такого.
На підставі Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі ст. 1, 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за березень - липень 2017 року станом на липень 2019 року (розрахунок приведений в позовній заяві).
Вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими, але, перевіривши розрахунок, з урахуванням сум заробітної плати, які підлягають стягненняю з відповідача, суд не може погодитись з розрахунком компенсації, зробленим позивачем виходячи з такого.
Як вже було зазначено вище, сума компенсації обчислюється з невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів). Вказаних норм позивач при здійсненні розрахунку компенсації не врахував.
Крім того компенсації не підлягають грошові доходи громадян, які мають разовий характер.
Судом встановлено, що при звільненні позивача, останньому відповідачем була нарахована одноразова грошова допомога при припинені трудового договору, на підставі ст.44 КЗпП. Вказане підтверджується табуляграмою за липень 2017 року та копією наказу про звільнення.
Враховуючи наведене, оскільки сума вихідної допомоги при припиненні трудового договору, має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується.
Але, позивач вказаних норм також не врахував, у зв'язку з чим розрахунок позивача є невірним.
З наданих позивачем табуляграм вбачається, що заробітна плата до виплати (після утримання податків і обов'язкових платежів) становить: за березень 2017 року - 2545,46 грн з них (1249,31 грн не виплачено, 1296,15 грн - виплачено 27.07.2017 року), за квітень 2017 року - 1502,96 грн, за травень 2017 року - 1572,18 грн, за червень 2017 року - 395,51 грн.
Таким чином, сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати заробітної плати за березень-травень 2017 року повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати.
Вирішуючи питання з якої суми повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року суд виходить з такого розрахунку.
З табуляграми за липень 2017 року вбачається, що позивачу була нарахована сума (без утримання податків) в розмірі 6003,59 грн. До вказаної суми також входить одноразова допомога при звільненні. Таким чином сума нарахованого позивачу доходу за липень 2017 року (без утримання податків) без урахування одноразової допомоги становить 2141,74 грн (6003,59 - 3861,85). Для нарахування компенсації з вказаної суми слід відрахувати обов'язкові платежі та податки, а саме податок з доходів 18% та військовий збір - 1,5%. Тобто, сума невиплаченого позивачу доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) становить 1724,10 грн= (2141,74 - 19,5 % податку) і саме з суми в розмірі 1724,10 грн повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року.
Враховуючи наведене, розрахунок компенсації станом на 01.03.2019 року становить:
Місяць, рік не виплаченого доходуСума нарахованого доходу (грн.)ПДФО (грн.) 18%Військовий збір (грн.) 1,5%.Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.)Коефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації (грн.)
березень 20171630,00 (згідно довідки відповідача) 1296,15 (згідно довідки відповідача вказана сума виплачена 27.07.2017)1,038 за період з квітня 2017 по 27.07.201749,25
березень 20171571,11 1249,31 1,244 за період з квітня 2017 по 01.07.2019304,83
Квітень 2017 1890,08 1502,961,233 за період з травня 2017 по 01.07.20191651,29
Травень 20173221,10 2561,361.217 за період з червня 2017 по 01.03.2019341,16
червень 2017497,38 395,511,198 за період з липня 2017 по 01.07.201978,31
Липень 2017 2141,74 1724,101,196 за період з 17.07.2017 по 01.07.2019337,92
всього 1461,66
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме:
в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2019 року в сумі 11939,28 грн,
в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - в сумі 1461,66 грн.
Зазначені суми підлягають виплаті позивачу за вирахуванням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 768,40 грн, але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (81,24%) у сумі 624,25 грн, оскільки вимоги позивача задоволені частково(ціна позову - 16494,96 грн, задоволено 13400,94 грн).
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в загальному розмірі 11939,28 грн (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять девять гривень 28 коп) та компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 1461,66 грн (одну тисячу шістдесят одну гривню 66 коп), а всього 13400,94 грн (тринадцять тисяч чотириста гривень 94 коп).
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу у сумі 13400,94 грн утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 624,25 грн ( шістсот двадцять чотири гривні 25 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Іловайськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 19.09.1995 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 09 грудня 2019 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 12 грудня 2019 року.
Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя О.В. Здоровиця
09.12.2019