Справа № 212/9588/19
2/212/3457/19
13 грудня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., справа № 212/9588/19, 2/212/3457/19, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,
встановив:
13 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ - «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що позивач у період з 15.09.1992 по 10.03.2002 працювала машиністом конвеєра на шахті «Октябрська» ПАТ «КЗРК». Внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався позивачем 19.02.1993 року, вона отримала перелом фаланги 5 пальця лівої кисті. Висновком МСЕК у 1995 позивачу первинно встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 10% за наслідками зазначеного трудового каліцтва. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила своє здоров'я та їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона відчуває періодичні болі правої кисті; оніміння п'ятого пальця лівої руки; затерпання правої кисті в момент фізичного навантаження, наслідком яких є порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Просить стягнути з Відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 190 000 грн.
14 листопада 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.
04 грудня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ПАТ «КЗРК», у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди належними та допустимими доказами. Вважають, що саме позивач повинен доводити факт спричинення моральної шкоди, а також її розмір. Також заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 190000,00 грн. завищений та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої стверджує позивач. Вказана сума позовних вимог не відповідає положенням ст. 440-1 ЦК УРСР.
Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 15.09.1992 по 10.03.2002 працювала машиністом конвеєра на шахті «Октябрська» ПАТ «КЗРК» (а.с. 9-11).
19.02.1993 року під час виконання робіт на шахті «Октябрська» з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві та вона дістала травму п'ятого пальця лівої кісті. За вказаним фактом роботодавцем складений Акт № 4 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, від 20.02.1993. (а.с. 13-14)
Відповідно до довідки огляду МСЕК від 01.08.1995 позивачу первинно встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 10% за наслідками трудового каліцтва з переоглядом безстроково. (а.с. 12)
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки трудове каліцтво отримано позивачем під час виконання нею трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, згідно норм діючого законодавства, для відшкодування моральної шкоди.
До такого висновку суд прийшов з наступного.
Так, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз'яснення, відповідно до якого спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105 повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 01 серпня 1995 року у зв'язку із наслідками трудового каліцтва.
Так, ст. 17 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на 01.08.1995) передбачала, що власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
За статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на 01.08.1995), відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на 01.08.1995) відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, отриманого під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду їй заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача за вказаним трудовим каліцтвом.
У відповідності до положень п.11 Правилам відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (зі змінами та доповненнями станом на 01.08.1995) (далі Правила № 472) моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною станом на 01.08.1995) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4173 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 20865,00 грн., а максимальний 834600,00 грн.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 10%, який встановлений безстроково, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності їй спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 21000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі по 768,40 грн.
Керуючись Законом України «Про охорону праці», ст. 440-1 ЦК УРСР, ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 21000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Рішення складено та підписано 13 грудня 2019 року.
Суддя: О. Н. Борис