Справа № 752/8466/2019 Головуючий 1 інстанція- Плахотнюк К.Г.
Проваження № 22-ц/824/14871/2019 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
12 грудня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
за участю секретаря Вергелес О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 19 серпня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,-
У квітні 2019 року боржник ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського А.М., яку мотивувала тим, що 20 березня 2019 року приватним виконавцем винесенодві постанови, а саме: про відкриття виконавчого провадження № 58679455 на підставі виконавчого листа № 2-6416/09, виданого 03 травня 2019 року Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення з неї на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором в розмірі 192464,69 грн., а також про арешт грошових коштів на її рахунках.
Вказувала, що на підставі постанови про арешт грошових коштів АБ «Укргазбанк» наклав арешт на її рахунок № НОМЕР_1 , на який 03 квітня 2019 року надійшла її зарплата у розмірі 18721 грн., якою вона не може скористатися. 08 квітня 2019 року вона звернулася до приватного виконавця із заявою про зняття арешту, яка листом від 15 квітня 2019 року залишена без задоволення. Вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки це порушує вимоги ст.ст.68, 70 Закону України «Про виконавче првадження», який забороняє накладати арешт на заробтіну плату. У зв'язку із наведеним просила скасувати постанову приватного виконавця від 20 березня 2019 ркоу про арешт коштів боржника на рахунку № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» на ім'я ОСОБА_1 , що надійшли як заробіток, у загальному розмірі 18721,25 грн. та зняти арешт із вказаних грошових коштів.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 19 серпня 2019 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого органу м.Києва Телявського А.М. щодо розгляду заяви ОСОБА_1 з приводу часткового скасування постанови про арешт коштів боржника від 20 березня 2019 року у виконавчому
- 2 -
провадженні № 58679455 та зобов'язано приватного виконавця скасувати арешт з грошових коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 у відділенні № 50 АБ «Укргазбанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із ухвалою, приватний виконавець Телявський А.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі,посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та хибністю висновків суду про неможливіть звернення стягнення на заробітну плату, що є порушенням норм матеріального парва. Суд не звернув уваги, що боржник не надав до суду належних доказів на підтвердження спеціального статусу рахунку, як заробітного. Суд не звернув уваги, що згідно постанови він наклав арешт на рахунки боржника, за виключенням заробітних. Стаття 73 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік виплат, на які не може бути звернуто стягнення, до якого не входить заробітна плата боржника, а Закон не містить такого поняття як часткове скасування арешту. Згідно ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» АБ «Укргазбанк» мав повернути постанову, проте не зробив цього, а відтак накладення арешту є правомірним.
Боржниця ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив її скаргу, а доводи апеляційної скарги приватного виконавця є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
Всі учасники справи, а саме приватний виконавець Телявський А.М., боржниця ОСОБА_1 та стягувач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, учасники до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд
- 3 -
визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що 03 травня 2019 року Голоіївським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист № 2-6416/09 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором в розмірі 192464,69 грн.
На підставі вказаного виконавчого листа приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Телявський А.М. постановою від 20 березня 2019 року відкрив виконавче провадження № 58679455, а іншою постановою від 20 березня 2019 року наклав арешт на грошові кошти боржниці на її рахунках.
Також судом встановлено, що на підставі постанови про арешт грошових коштів АБ «Укргазбанк» наклав арешт на належний боржниці рахунок № НОМЕР_1 , на який 03 квітня 2019 року надійшла її заробітна плата у розмірі 18721,25 грн., якою вона не може користуватися.
08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до приватного виконавця про про часткове скасування постанови від 20 березня 2019 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №58679455 в частині арешту грошових коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 на її ж ім'я у відділенні № 50 АБ «Укргазбанк» з тих підстав, що зазначений рахунок використовується нею для отримання заробітної плати, а іншого доходу вона не має.
15 квітня 2019 року приватний виконавець листом повідомив боржницю, що постанова про арешт коштів боржника № 58679455 була винесена ним 20 березня 2019 року для забезпечення реального виконання рішення, постановою накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, арешт може бути скасовано за умови надання підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Вказані обстаивни підтверджуються наявними у справі доказами.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим що дії приватного виконавця щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про часткове скасування постанови та скасування арешту з грошових коштів є неправомірними, оскільки ОСОБА_1 , надала виконавцю підтвердження, що арештований на виконання зазначеної постанови банківський рахунок № НОМЕР_1 у відділенні № 50 АБ «Укргазбанк» на ім'я ОСОБА_1 використовується для отримання заробітної плати, а зараховані 03 квітня 2019 року на цей же рахунок кошти в сумі 9293,33 грн. та 9427,92 грн. є її заробітною платою.
Відповідно встановлені Законом України «Про виконавче провадження» умови для звернення стягнення на заробітну плату боржника є такими, що не дозволяють під час примусового виконання виконавчих документів щодо виконання рішень про стягнення періодичних платежів арештовувати кошти, що є заробітною платою та звертати на них стягнення у повному обсязі без обмежень, а відтак скарга ОСОБА_1 має бути задоволена судом у спосіб скасування арешту з грошових коштів.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно положень ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи
- 4 -
недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Згідно ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 %, а за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 %.
При цьому згідно ч.3 ст.70 вказаного Закону загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 % заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.
Аналіз змісту даних норм свідчить про те, що зверенння стягнення на заробіток боржика допускається і є правомірним, а відтак висновки суду про неможливість арешту грошових коштів у вигляді заробітку боржника не грунтуються на законі.
Проте при цьому виконавцем мають бути дотримані полдоження ч.ч.2-3, ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо розміру відрахувань.
Суд наведеного не врахував, щопризвело до неправильного вирішення скарги.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав ухвала суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, постановлена з порушенням норм матеріального права і підлягає зміні.
З огляду на те, що боржниця не надала доказів про наявність у неї інших коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, або наявність іншого майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, то наявні передбачені законом підстави для звернення стягнення на її заробіток.
При цьому після надання боржницею доказів про те, що арештовані кошти є її заробітком приватний виконавець був зобовязаний зняти арешт із відповідної частини грошових коштів з дотриманням положень ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо розміру відрахувань із заробітку, чого не зробив, порушивши закон та права боржниці.
Доводи апеляційної скарги приватного виконавця про правомірність накладення арешту на грошові кошти боржниці, оскільки згідно ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» АБ «Укргазбанк» мав повернути постанову про арешт, проте не зробив цього, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані. В даному випадку намагання приватного виконавця обгрунтувати законність своїх дій, залежно від дій іншої особи, є недоречними. Це по-перше.
По-друге, предметом скарги не є правмірність накладення арешту на грошові кошти,
- 5 -
як помилково важає приватний виконавець, а є його неправомірна бездіяльність щодо незняття арешту після звернення до нього боржниці і повідомлення про накладання арешту на її заробіток.
По-третє, наявність чи відсутність спеціального статусу рахунку як заробітного не виключає надходження на нього коштів у вигляді заробітної плати і як наслідок необхідність дотримання виконавцем положень ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо накладання арешту та розміру відрахувань із заробітку.
По-четверте, посилання приватного виконавця на те, що закон не містить такого поняття як часткове скасування арешту, безпідставні та не свідчать про неможливість дотримання ним вимог Закону, оскільки боржниця подала заяву яку вважала за потрібне, а на виконвця покладається обов'язок вжити встановлених законом заходів для дотримання її прав.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на боржницюсудові витрати пропорційно розміру задоволених вимогапеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича задоволити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 19 серпня 2019 року змінити. Скаргу задоволити частково, визнавши неправомірною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича щодо відмови ОСОБА_1 у частковому знятті арешту із грошових коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 у відділенні № 50 АБ «Укргазбанк», відкритому на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язати Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича зняти арешт із грошових коштів, розміщених на банківському рахунку № НОМЕР_1 у відділенні № 50 АБ «Укргазбанк», відкритому на ім'я ОСОБА_1 , у розмірах відповідно до положень статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням загального розміру надходжень 18721,25 грн.
В решті скарги відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича судовий збір у розмірі 150 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: