04 грудня 2019 року м. Рівне №460/1780/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Приходько О.Г. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Кулініч А.О.,
відповідача: представник Федченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської митницв ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Рівненської митниці ДФС, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2019 за № UА204000/2019/000676/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА204000/2019/00689.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було придбано у юридичної особи C.G.F. AUTO di Salzano Angela (Італійська Республіка) транспортний засіб бувший у використанні марки BMW. На підтвердження договірних відносин продавець оформив фактуру-проформу «Fattura pro-forma № 1/А», згідно з якою вартість автомобіля складає 7500 євро. Оплата придбаного автомобіля підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті за № 0408004 та рахунком-фактурою «Fattura № 72» на суму 7500 євро. Вказані документи разом з іншими документами підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, визначену за першим (основним) методом, однак митним органом всупереч поданим документам скориговано митну вартість ввезеного автомобіля із застосуванням резервного методу визначення митної вартості до 18550 євро, що зумовило безпідставне визначення митних платежів. Позивач зазначає, що відповідачем при цьому не було взято до уваги наявні пошкодження імпортованого автомобіля, встановлені відповідачем під час здійснення митного оформлення автомобіля та які вплинули на визначення його вартості. Окрім того стверджує, що у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки фактура-проформа від 06.06.2019 за № 1/А і рахунок-фактура від 07.06.2019 № 72 містять відомості про продавця товару, що свідчить, на думку позивача, про недотримання відповідачем вимог частини другої статті 53 МК України. Зазначає, що відповідачем не здійснювалась процедура письмових консультацій з позивачем з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості автомобіля, не витребовувались відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості, як і не зазначено у спірному рішенні про підстави не застосування відповідачем методів 2-5 та порядок визначення ціни автомобіля у сумі 18550 євро. Вказане свідчить про необгрунтованість спірних рішень відповідача та дає підстави для задоволення позову.
Ухвалою від 05.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Відповідач позову не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.22-26), у якому зазначив, що у митного органу виникли обгрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не була підтверджена документально у зв'язку із ненаданням на вимогу митного органу усіх документів та з огляду на неточності у поданих декларантом документах, що дає підстави для висновку про надання неточних та неповних відомостей щодо числових значень складових митної вартості транспортного засобу. Таким чином зазначає, що митну вартість товару визначено на підставі інформації, згідно з формами митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 на рівні 18550 євро, відтак випуск транспортного засобу у вільний обіг в подальшому здійснено за новою митною декларацією з урахуванням частини сьомої статі 55 МК України. Тому переконаний, що посадові особи відповідача при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. З таких підстав просив суд відмовити в позові повністю.
01.10.2019 у підготовчому судовому засіданні суд постановив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечував з викладених у відзиві підстав, просив суд відмовити в позові повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 придбав у юридичної особи C.G.F. AUTO di Salzano Angela (Італійська Республіка) вживаний транспортний засіб - автомобіль марки BMW, модель 520D 2016 року випуску (ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 , тип кузова: універсал, загальна кількість місць: 5, тип двигуна: дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна: 1995 кубічних сантиметра) за ціною 7500 євро, відповідно до фактури-проформи «Fattura pro-forma № 1/А» (а.с.41-42).
09.07.2019 з метою митного оформлення зазначеного автомобіля декларантом СП «PST Україна» було подано до Рівненської митниці ДФС для митного контролю електронну митну декларацію (форма МД-2) № UA204010/2019/223530 (а.с.27) на ввезений транспортний засіб, згідно з якою заявлено митну вартість у розмірі 7500 євро, що становила згідно офіційного курсу валют НБУ на дату ввезення автомобіля 28,712824 - 215346,18 грн (графа 46), а також відповідало основному методу визначення митної вартості за № 1 (графа 43).
До вказаної митної декларації № UA204010/2019/223530 декларантом було долучено: платіжне доручення в іноземній валюті від 06.06.2019 за № 0408004 (а.с.33); рахунок-фактуру від 07.06.2019 № 72 (а.с.35); Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.07.2009 за № UA204010/2019/222578; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.06.2019 за № UA209060/2019/39022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31.03.2016 № НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання серії НОМЕР_3 .
При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення відповідачем було встановлено:
- в поданому до митного оформлення платіжному дорученні в іноземній залюті від 06.06.2019 № 0408004 містяться відомості про інвойс № 1/А від 06.06.2019. Разом з цим до митного оформлення декларантом надано фактуру від 07.06.2019 № 72;
- відповідно до попередньої митної декларації від 21.06.2019 № UA204010/2019/221597 транспортний засіб (№кузова НОМЕР_1 ) переміщувався за допомогою іншого транспортного засобу з реєстраційними номерами НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , при цьому, в порушення вимог статті 53 МКУ до митного оформлення не надано жодного документу, що свідчив би про вартість транспортування;
- транспортний засіб придбано фізичною особою ( ОСОБА_1 ) у юридичної особи (C.G.F. AUTO di Salzano Angela) на підставі комерційного рахунку від 07.06.2019 № 72, згідно з яким вартість транспортного засобу на експорт становить 7500 євро. Однак, декларантом не надано документів, що свідчили б про факт оплати транспортного засобу (чеки, касові документи тощо), копії митної декларації країни відправлення для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявления до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.
Відповідачем було направлено декларанту повідомлення з даною інформацією (а.с.28), а також зазначено, що до виникнення сумнівів у достовірності заявленої митної вартості транспортного засобу призвело спрацювання обов'язкової до виконання форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 із зазначенням вартісного рівня 18550 євро, що перевищує заявлену митну вартість КТЗ, тому зазначено про необхідність подання додаткових документів: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; копію митної декларації країни відправлення; інвойс від 06.06.2019 № 1/А.
Листом від 15.07.2019 № б/н декларантом надано додаткові документи: фактуру- проформу від 06.06.2019 № 1/А (а.с.32), довідку про транспортні витрати від 15.07.2019 № б/н (а.с.31), митну декларацію Польщі від 25.06.2019 № 19PL301010E0534358 (а.с.30), а також інформація про те, що касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією або інші додаткові документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару відповідно до статті 53 МК україни подано не буде та прохання прийняти рішення без врахування термінів передбачених статтею 53 МК України (а.с.29).
15.07.2019 Рівненською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2019/000676/2 (а.с.13), відповідно до якого скориговано митну вартість транспортного засобу до 18550 євро. У рішенні зазначено, що митна вартість не може бути визнана за ціною рахунку щодо товару та за визначеним декларантом рівнем, оскільки не надано усіх витребуваних митницею додаткових документів; декларантом не надано документів на підтвердження оплати транспортного засобу (касові документи, чеки тощо), копії митної декларації країни відправлення; в платіжному дорученні міститься інформація про інвойс від 06.06.2019 № 1/А в той час як додано фактуру від 07.06.2019 № 72; до митної вартості не включено всі її складові, в тому числі транспортні витрати; у митній декларації Польщі від 25.06.2019 № 19PL301010E0534358 в графі 2 зазначений продавець товару «KRYVCHUK ROMAN, ST. MITSKEVICHA 40/53, 35332, RIVNE, UA», проте відповідно до фактури від 07.06.2019 № 72 продавцем товару є «C.G.F. AUTO di Salzano Angela».
Таким чином зазначено, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, тому митну вартість визначено за резервним методом з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари та вартісної основи для розрахунку митної вартості.
З результатами перевірки митної декларації, а також інших документів відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2019/00689 (а.с.14). Роз'яснено можливість прийняття митної декларації за умови проведення декларування товару здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2019/000676/2.
18.07.2019 було оформлено митну декларацію № UA204010/2019/224626, у якій визначено митну вартість транспортного засобу 18550 євро з урахуванням частини сьомої статті 55 МК України та здійснено випуск автомобіля у вільний обіг (а.с.11-12).
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам сторін суд враховує таке.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу вищевказаних норм, суд дійшов до висновку, що у частині другій статті 53 МК України визначений перелік документів, які можуть бути подані для підтвердження вартості товару, а конкретний перелік документів визначається залежно від умов придбання того чи іншого товару у кожному окремому випадку.
Частина п'ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а висловив таку правову позицію: «…у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів суд, з метою вирішення цього спору, керується таким.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанту. Частиною другою статті 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті заборонено.
З матеріалів справи вбачається, що декларант СП «PST Україна» для здійснення митного оформлення придбаного позивачем транспортного засобу подав до митниці митну декларацію на ввезений транспортний засіб з низкою документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України для підтвердження митної вартості транспортного засобу і обраний метод її визначення. Митну вартість автомобіля визначив за ціною придбання, яка визначена у рахунку проформі від 06.06.2019 № 1/А («Fattura pro-forma № 1/А») (а.с.41-42) та рахунку-фактурі від 07.06.2019 № 72 (а.с.43-44) та складає 7500 євро. Крім того позивач надав додаткові документи, що підтверджують вартість автомобіля, копії яких наявні у матеріалах справи, в тому числі і щодо оплати вартості автомобіля згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 06.06.2019 № 0408004 (а.с.48). Ці документи вказані митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2019/00689.
Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 18550 євро. Відповідачем зазначено, що у зв'язку з відсутністю прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Митну вартість визначено на підставі інформації згідно з формами митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 на рівні 18550 євро (а.с.13).
Отже, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу - бувшого у використанні автомобіля марки BMW, модель 520D 2016 року випуску (ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 , тип кузова: універсал, загальна кількість місць: 5, тип двигуна: дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна: 1995 кубічних сантиметра), придбаного за ціною 7500 євро.
Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі № 815/6242/17 з подібними правовідносинами.
Як вбачається з доказів доданих до матеріалів справи і сторонами не заперечується, декларантом було подано для митного оформлення перелік документів, серед яких зокрема: фактура-проформа від 06.06.2019 № 1/А; рахунок-фактура від 07.06.2019 № 72; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.07.2009 № UA204010/2019/222578; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.06.2019 за № UA209060/2019/39022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31.03.2016 № НОМЕР_2 ; довідка про транспортні витрати від 15.07.2019; платіжне доручення в іноземній валюті від 06.06.2019 № 0408004.
Відповідач на вимогу суду не надав жодних належних доказів того, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості за резервним методом було враховано стан транспортного засобу з урахуванням індивідуальних ознак (його комплектацію, технічний стан). Відповідач обмежився загальним висновком про те, що заявлена митна вартість не підтверджена документально, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
Суд звертає увагу, що під час здійснення митного оформлення імпортованого автомобіля марки BMW бувшого у використанні митним органом було встановлено відсутність фари лівої передньої, фари правої передньої, дзеркала зовнішнього лівого заднього виду, дзеркала зовнішнього правого заднього виду, декоративних накладок, систем навігації та пошкодження бампера переднього, бампера заднього, електропроводки та елементів моторного відсіку, що відображено у протоколі від 27.06.2019 (а.с.55).
У судовому засіданні представник позивача пояснював, що наведені пошкодження автомобіля вплинули на визначення його вартості, надавши цінову інформацію з мережі інтернет щодо пропонованої вартості окремих товарів на усунення наявних ушкоджень імпортованого автомобіля (а.с.56-57), що зумовило здешевлення його вартості. При цьому представником позивача зауважено, що скоригована митним органом у спірному рішенні митна вартість придбаного позивачем автомобіля марки BMW бувшого у використанні та з наявними пошкодженнями майже сягає вартості автомобіля цієї ж марки та моделі без відповідних ушкоджень (а.с.58-60).
Таким чином, відповідачем не враховані ушкодження імпортованого автомобіля, а вартість визначена на підставі ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі.
Зазначене дає підстави дійти висновку про те, що застосований відповідачем метод визначення митної вартості не враховує індивідуальні особливості придбаного транспортного засобу, зокрема його технічний стан, який має суттєвий вплив на його ринкову вартість.
На переконання суду, декларант надавав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а саме за ціною придбання у сумі 7500 євро згідно з рахунком-фактурою від 07.06.2019 № 72. В тому числі і платіжне доручення в іноземній валюті від 06.06.2019 № 0408004 (а.с.48) на підтвердження оплати вартості придбаного автомобіля, а зазначення відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості про те, що у платіжному дорученні містяться відомості про інвойс № 1/А від 06.06.2019, а до митного оформлення декларантом надано фактуру від 07.06.2019 № 72, є необгрунтованими, позаяк до митного оформлення придбаного автомобіля декларантом надано і фактуру-проформу від 06.06.2019 № 1/А (а.с.41-42), і рахунок-фактуру від 07.06.2019 № 72 (а.с.43-44), які вказують на вартість придбаного автомобіля та не містять розбіжностей або неузгодженостей щодо ціни автомобіля, в тому числі з документом на підтвердження оплати його вартості (платіжне доручення від 06.06.2019 № 0408004, а.с.48).
Оцінюючи зміст рішення про коригування митної вартості товарів суд також враховує таке: відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Крім того, митний орган сам зазначає про відсутність у органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.
Отже, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач використав виключно інформацію, отриману з автоматизованої системи управління ризиками (АСАУР ДФС). При цьому відповідачем не роз'яснено, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що свідчить про порушення вимог статті 55 МК України.
Отже, правильність визначення позивачем митної вартості товару за першим методом (за ціною договору), а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, єдиними підставами для коригування слугувала інформація з електронної бази даних АСАУР ДФС України та спрацювання системи управління ризиками внаслідок чого згенеровано обов'язкові до виконання форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 з повідомленням щодо заявленої декларантом нижчої вартості транспортного засобу за наявну цінову інформацію із зовнішніх джерел.
Щодо покликання відповідача на застосування при прийнятті спірного рішення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 № 689, то суд вважає за доцільно зазначити наступне.
Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Також варто зазначити, що у органу доходів і зборів була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки фактура-проформа від 06.06.2019 № 1/А та рахунок-фактура від 07.06.2019 № 72 містять відомості про продавця автомобіля, його адресу та номер телефону. Однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 у справі № 809/784/16.
Таким чином, висновки Рівненської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим (основним) методом, а саме за ціною договору (контракту), є хибними.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатом розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору (ціною придбання), а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Рівненської митниці ДФС (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська область, 33000, код ЄДРПОУ 39420640) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів 15.07.2019 за № UА204000/2019/000676/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2019/00689.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці ДФС судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,30 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 30 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 13 грудня 2019 року.
Суддя Нор У.М.