Іменем України
12 грудня 2019 року
м.Київ
справа №816/2175/16
провадження №К/9901/17483/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державного реєстратора управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради Колісник Юлії Ігорівни
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 (головуючий суддя Ральченко І.М., судді Катунов В.В., Донець Л.О.)
у справі №816/2175/16
за позовом Державного реєстратора управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради Колісник Юлії Ігорівни
до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України
про скасування наказу в частині, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У листопаді 2016 року Державний реєстратор управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради Колісник Ю.І. звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду державного майна України, в якій просила суд частково скасувати абз. 1 п. 2 наказу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 10.11.2016 № 401/4 щодо скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.10.2016 № 31688393 та рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.08.2016 № 31004812 з подальшим проведенням державної реєстрації прав; визнати протиправним та скасувати абз. 1 п. 3 наказу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 10.11.2016 № 401/4 щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області Колісник Ю.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном на п'ять робочих днів.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, який став підставою для винесення спірного наказу, не відповідає фактичним обставинам, а наказ відповідача прийнятий всупереч вимогам законодавства, порушує права позивача, а тому він підлягає скасуванню.
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано абз. 1 п. 2 наказу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 10.11.2016 № 401/4 щодо скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.10.2016 № 31688393 та рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.08.2016 № 31004812 з подальшим проведенням державної реєстрації прав; визнано протиправним та скасовано абз. 1 п. 3 наказу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 10.11.2016 № 401/4 щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області Колісник Ю.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном на п'ять робочих днів.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі № 816/2175/16 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 скасовано і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.
5. Державний реєстратор управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради Колісник Ю.І. з постановою суду апеляційної інстанції не погодилася, тому звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі №816/2175/16.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 відкрито касаційне провадження у справі №816/2175/16.
У зв'язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу, скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мельник-Томенко Ж.М., суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.
7. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2019 задоволено заяви про самовідвід головуючого судді Мельник-Томенко Ж.М., суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М., відведено вказаних суддів від розгляду справи та передано справу для визначення складу суду.
8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 для розгляду справи визначено судову колегію Верховного Суду у складі: головуючий суддя Єзеров А.А., судді Кравчук В.М., Стародуб О.П.
9. Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області було надано заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі №917/124/15 визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно - окремо розташовану адміністративну триповерхову будівлю площею 2107,5 кв. м, за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, ринкова вартість 32 877 000 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.06.2015 у справі № 917/557/15 визнано право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно - будівлю спортивної школи площею 314,00 кв. м, що розташована за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, вартістю 5432000 грн.
11. З метою здійснення процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, обумовленого вищевказаними судовими рішеннями, Фонд державного майна України звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2016 №18096265. До вищевказаної заяви ініціатором звернення долучено постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 917/124/15, рішення Господарського суду Полтавської області від 03.06.2015 у справі № 917/557/15, довідки Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 03.06.2016 № 4659 та № 4660, а також відповідні технічні паспорти на вказані будівлі.
12. За наслідками розгляду заяви Фонду державного майна України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2016 № 18096265 Державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду зазначеної заяви від 18.08.2016 № 31004812 з підстав подання заявником неповного обсягу документів, необхідних для здійснення державної реєстрації речових прав на заявлені об'єкти нерухомого майна, та вказано на відсутність інформації про наявність або відсутність оформлення та/або реєстрацію прав на зазначений об'єкт нерухомого майна (у зв'язку з відсутністю такої в наявних інформаційних системах) для встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; та письмової заяви співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, що передбачено пп. 4 п. 41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
13. З метою усунення визначених позивачем недоліків регіональне відділення Фонду державного майна України звернулось з відповідним запитом 23.08.2016 № 18-107-3509 до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та отримало відповідь листом від 30.08.2016 № 7742 про наявність в матеріалах інвентаризаційної справи судових рішень про визнання права власності, зокрема, рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21.11.2011 (скасоване), та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016, яка передана Державному реєстратору на виконання вимог рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.08.2016 № 31004812.
14. У зв'язку із завершенням строку, встановленого для усунення підстав зупинення, та неусуненням заявником обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, рішенням Державного реєстратора від 03.10.2016 № 31688393 відмовлено Фонду державного майна України у здійсненні державної реєстрації права власності на громадські будинки, що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Полтава, по вул. Соборності, 37.
15. Не погодившись з правомірністю рішень позивача від 18.08.2016 № 31004812 та від 03.10.2016 № 31688393, Фонд державного майна України звернувся зі скаргою від 01.11.2016 № 02-10-11069 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
16. За результатами розгляду зазначеної скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області складено висновок від 10.11.2016 № 13, яким встановлено порушення позивачем вимог Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
17. На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області винесено наказ від 10.11.2016 №401/4, абз. 1 п. 2 якого скасовано рішення позивача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.10.2016 № 31688393 та рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.08.2016 № 31004812 з подальшим проведенням державної реєстрації прав; абз. 1 п. 3 прийнято рішення про тимчасове блокування доступу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області Колісник Ю.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном на п'ять робочих днів.
18. Заперечуючи наявність підстав для винесення вищевказаного наказу від 10.11.2016 №401/4, позивач звернувся до суду з вимогою про часткове його скасування.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
19. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, керувався тим, що відповідач не довів суду, що при прийнятті спірного рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Місцевий адміністративний суд дійшов висновку про те, що під час розгляду скарги по суті Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області не встановлено наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, що є порушенням п. 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.
20. Апеляційний адміністративний суд з висновками місцевого суду не погодився та зазначив, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у державній реєстрації прав, оскільки документи та заяви містили розбіжності, а також через помилкове застосування державним реєстратором положень п. 41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
При цьому, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду вважала, що Комісія під час розгляду скарги дійшла обґрунтованого висновку про невірне застосування державним реєстратором норми матеріального права у сфері державної реєстрації прав та про те, що державний реєстратор не повинен був приймати рішення про зупинення розгляду заяви, а враховуючи всі недоліки та розбіжності, відразу, в межах строку визначеному законодавством, прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
21. Касаційну скаргу мотивовано порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, на думку позивача, апеляційним адміністративним судом не надано оцінку всім обставинам справи та невірно зроблено висновок про помилковість зупинення реєстраційних дій. Також державний реєстратор вважає, що вірно було застосовано положення п. 41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
22. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що існували вагомі розбіжності між поданими документами, невідповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, що є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації, а також державним реєстратором було невірно застосовано норми матеріального права, про що вірно зазначено апеляційним адміністративним судом.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
24. Процедура розгляду скарги визначена ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1)на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
25. Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Положеннями ч. 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
26. Згідно з п. 8 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
27. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України та його територіальні органи функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, зобов'язав контролюючий орган мотивувати таке рішення, перевіряти правильність застосування державним реєстратором норм права та перевіряти обставини, за яких прийнято відповідне рішення державного реєстратора.
28. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
29. За вимогами ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено повноваження державного реєстратора прав. Зокрема, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Частиною 1 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
30. Вказаними нормами на державного реєстратора покладено прямий обов'язок під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Питання державної реєстрації прав та їх обтяжень не є дискреційними повноваженнями державного реєстратора, оскільки останній приймає лише одне з рішень щодо державної реєстрації (вчинення реєстрації, відмова в її проведенні, зупинення розгляду) відповідно до встановлених обставин, і не має права розсуду.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що поданий для державної реєстрації технічний паспорт видано на об'єкт нерухомого майна - громадські будинки, складовими частинами якого є адміністративна будівля та будівля спортивної школи за адресою: м.Полтава, вул. Соборності, 37, що суперечить рішенням судів, якими визнано право власності на адміністративну будівлю та будівлю спортивної школи як на окремі об'єкти нерухомого майна.
З довідки від Приватного підприємства Полтавське БТІ "Інвентаризатор" 03.06.2016 №4659 вбачається, що адміністративна будівля та будівля спортивної школи становлять 41/50 частину об'єкта, при цьому у рішеннях судів право власності на об'єкти нерухомого майна визнано в цілому (частка власності 1) та не вказуються інші співвласники.
32. З урахуванням встановлених обставин справи і вимог законодавства, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач при розгляді скарги Фонду державного майна України дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у державній реєстрації прав згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
33. Щодо зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 31004812 у зв'язку з поданням документів, необхідних для подальшої державної реєстрації прав та їх обтяжень, не в повному обсязі, слід зазначити таке.
34. Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у п. 3 ч. 3 ст. 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.
35. У п. 17 Порядку № 1127 зазначено, що у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій або заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов'язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника об'єкта нерухомого майна.
36. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, державний реєстратор, зупиняючи розгляд заяви про державну реєстрацію, зазначив, що документи подані не в повному обсязі, а саме не надано інформацію щодо наявності або відсутності оформлення та/або реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна відповідно до п.1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та письмової заяви співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, що передбачено пп. 4 п. 41 Порядку №1127.
37. Верховний Суд погоджується з посиланнями відповідачів та висновками суду апеляційної інстанції про те, що державним реєстратором неправомірно вказано на п. 41 Порядку №1127, оскільки цією нормою передбачено державну реєстрацію права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, тоді як Фонд державного майна не є забудовником об'єктів нерухомого майна, а набув право власності від попереднього власника на підставі судових рішень.
38. Також слід зазначити, що перелік документів, передбачений п. 41 Порядку №1127 не включає документ, що посвідчує право власності (рішення суду), натомість передбачає подання таких документів, як: документ що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Такі документи, як документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси є обов'язковими і не мають виключень щодо неподання таких документів.
39. З урахуванням викладеного, державний реєстратор помилково посилався на те, що Фондом державного майна не надано письмової заяви співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, що передбачено пп. 4 п. 41 Порядку №1127.
40. Також Верховний Суд вважає, що отримання інформації щодо наявності або відсутності оформлення та/або реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна це процесуальна дія державного реєстратора, визначена нормою закону, натомість подання таких відомостей не є обов'язком заявника.
41. Доводи касаційної скарги досліджувались судом апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, наданих судам.
42. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. Таким чином, оскільки при ухваленні постанови суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного адміністративного суду - без змін.
44. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судове рішення апеляційного адміністративного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державного реєстратора управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради Колісник Юлії Ігорівни залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі № 816/2175/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб