Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа №580/251/19
адміністративне провадження №К/9901/23683/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 (суддя - Тимошенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 (суддя - доповідач - Сорочко Є.О., Літвіна Н.М., Федотов І.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго", Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 27.12.2018 №0008225313, від 13.12.2018 №0007435313, від 26.11.2018 №0005155213 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Обґрунтовуючи позов, ПАТ "Черкасиобленерго" посилається на те, що знаходиться в судовій процедурі банкрутства, розпочатій згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно з доводами позивача застосування штрафних санкцій після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заборонено.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 15.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019, в позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення ГУ ДФС від 27.12.2018 №0008225313, від 13.12.2018 №0007435313, від 26.11.2018 №0005155213.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно з абзацом 4 частини четвертої статті 12 Закону України від 14.05.1992 №2342-ХІІ (в редакції, яка діяла до 19.01.2013; далі - Закон №2343-ХІІ) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Застосувавши наведені норми №2342-ХІІ (в редакції, яка діяла до 19.01.2013; далі - Закон №2343-ХІІ), статті 19 цього Закону (в редакції, чинній з 19.01.2013) та враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.09.2018 у адміністративній справі №823/2240/17, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що протягом дії мораторію застосування всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) заборонено Законом №2343-ХІІ. Відтак, штрафні санкції та пеня за неналежне виконання зобов'язань щодо сплати єдиного внеску не застосовується.
ГУ ДФС подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на положення статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, яка діяла до 19.01.2013), статті 19 цього Закону в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"" від 22.12.2011 №4212-VI (набрав чинності 19.01.2013; далі - Закон №4212-VI), а також висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №812/1044/16.
Позивач, заперечуючи у відзиві на касаційну скаргу викладені в ній доводи, просить відмовити в задоволенні скарги.
Ухвалою від 07.10.2019 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі №580/251/19 на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №2340/4157/18 (перегляд судового рішення у подібних правовідносинах у справі №2340/4157/18 у касаційному порядку палатою Верховного Суду).
У зв'язку з набрання законної сили постановою Верховного Суду у справі №2340/4157/18 ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 провадження у справі №2340/4523/18 поновлено та цією ж ухвалою призначено справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 12.12.2019.
За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ПАТ "Черкасиобленерго" перебуває у судовій процедурі банкрутства, порушеній згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, контролюючим органом до відокремлених структурних підрозділів Товариства застосовані штрафні санкції та нарахована пеня в розмірах 15' 585,33 грн, 33' 451,32 грн та 32' 026,44 грн за невиконання/неналежне виконання зобов'язань щодо сплати єдиного внеску.
Обставини щодо невиконання/неналежного виконання зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, так само як і розмір застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені, позивачем не заперечувалися під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Немає доводів щодо цього і у відзиві на касаційну скаргу.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19.01.2013) та зробили неправильний висновок щодо прав і обов'язків сторін в цій адміністративній справі.
Поставною від 23.10.2019, ухваленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №2340/4157/18 за позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення (вимоги про сплату боргу (недоїмки)), скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, а в позові відмовлено.
Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи №2340/4157/18 полягає в тому, що встановлена нормою абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19.01.2013) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання боржника (зобов'язання, які виникли після цієї дати). Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таке тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №2340/4157/18, Верховний Суд у цій справі не знаходить.
У зв'язку з наведеним застосування до ПАТ "Черкасиобленерго" штрафних санкцій та нарахування пені згідно з рішеннями від 27.12.2018 №0008225313, від 13.12.2018 №0007435313, від 26.11.2018 №0005155213 є правомірним, а відтак правові підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до положень частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права, як встановлено частиною третьою цієї статті, вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для відшкодування судових витрат особі, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа, є задоволення позову судом.
Отже, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 скасувати.
В позові Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
О.В. Білоус
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду