Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 грудня 2019 р. Справа№200/13136/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
07 листопада 2019 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком від 20 вересня 2019 року та зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком з 11 вересня 2019 року з урахуванням страхового стажу за період роботи в Костянтинівському заводі високовольтної апаратури з 27 жовтня 1976 року по 18 жовтня 1977 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11 вересня 2019 року звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), однак відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні заяви, виходячи з незначних недоліків трудової книжки. Вважає, що вказані недоліки не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд зазначає, що ухвалою від 18 листопада 2019 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву у встановлений строк.
Частиною другою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а. с. 9-10).
11 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком.
На дату звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досяг віку, встановленого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону № 1058, а саме 60 років.
Рішенням від 20 вересня 2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, оскільки страховий стаж складає не 26 років, а лише 25 років 2 місяці 00 днів (а.с.11). До страхового стажу не зараховано період роботи з 27 жовтня 1976 року по 18 жовтня 1977 року в Костянтинівському заводі високовольтної апаратури у зв'язку з тим, що в записі про звільнення вказана підстава, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з частинами першою, третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на певні види забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та набула чинності 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до абзаців 1, 2, 4 частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Станом на 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг віку, встановленого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону № 1058, а саме 60 років.
Відмова відповідача в призначенні пенсії за віком ґрунтується на відсутності необхідного страхового стажу, встановленого абзацами 1, 4 частини першої статті 26 Закону №1058, а саме не менше 26 років.
З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Абзацом 1 частини першої статті 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац 1 частини другої статті 24 Закону № 1058).
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788- XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162), та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 (яка була чинна на період виникнення спірних правовідносин) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У трудовій книжці ОСОБА_1 від 07 жовтня 1976 року записом № 4 встановлено, що він прийнятий 27 жовтня 1976 року на посаду слюсаря - ремонтника 3 розряду, наказ № 18 від 14 жовтня 1976 року; записом № 5 - звільнений з займаної посади 18 жовтня 1977 року у зв'язку з призовом до армії, підстава виклик військомату від 17 жовтня 1977 року (а.с.12 зв. бік).
Суд зазначає, що в трудовій книжці зроблені всі необхідні записи щодо спірного періоду, відображені відомості про особу, яка вчинила ці записи, міститься підпис цієї особи, а записи завірені печаткою підприємства.
Крім того, військовим квитком ОСОБА_1 НОМЕР_2 підтверджується факт його перебування на військовій службі з 23 жовтня 1977 року по 26 жовтня 1979 року (а.с. 17).
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вказаний недолік в оформленні трудової книжки не може вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
З огляду на викладене вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком від 20 вересня 2019 року підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком з 11 вересня 2019 року з урахуванням страхового стажу за період роботи в Костянтинівському заводі високовольтної апаратури з 27 жовтня 1976 року по 18 жовтня 1977 року, то суд зазначає наступне.
За змістом статті 81 Закону № 1788 призначення і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому відповідач має виключну компетенцію в питаннях призначення, перерахунку та виплати пенсії позивачеві.
Комітетом Міністрів Ради Європи розроблені Рекомендації № К (80) 2 для держав-членів стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень обирає те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 задоволенню не підлягають, оскільки вони входять до дискреції відповідача, а не суду.
За таких обставин та з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 вересня 2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 27 жовтня 1976 року по 18 жовтня 1977 року на Костянтинівському заводі високовольтної апаратури.
Відповідно до речення 1 частини першої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що згідно з квитанцією від 07 листопада 2019 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 768 гривень 40 копійок судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 512 гривень 27 копійок.
Керуючись статтями 139, 244-250, 255, 263, 295, 297 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько - Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113) про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Рішення Костянтинівсько - Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 вересня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Костянтинівсько - Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 вересня 2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 27 жовтня 1976 року по 18 жовтня 1977 року на Костянтинівському заводі високовольтної апаратури.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько - Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113) судовий збір в сумі 512 (п'ятсот дванадцять) гривень 27 (двадцять сім) копійок на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12 грудня 2019 року.
Суддя Ю.М. Льговська