Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2019 р. Справа№200/12427/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій та середньо грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені, суд -
22 жовтня 2019 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій та середньо грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 30.07.2019 року згідно наказу № 308 о/с ГУНП в Донецькій області позивача було звільнено за власним бажанням. Наказом № 308 о/с від 30.07.2019 року зазначено, що вислуга років на 01.08.2019року на календарному обчисленні - 10 років 06 місяців 14 днів, у пільговому обчислені 16 років07 місяців 20 днів. Зазначив, що відповідно довідки №3968/12/03-2019 у період з 2017 року по 2019 рік додаткові відпустки, як учаснику бойових дій не надавались. Вказує, що під час звільнення з ним не було проведено розрахунку, не виплачено грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у розмірі 14982,52 грн. Крім того, вважає, що відповідач повинен сплатити середньо грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.08.2019 року по день фактичного розрахунку.
Посилаючись на вказані обставини з урахування уточнення позовних вимог просить:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь - ОСОБА_1 несплачену компенсацію за невикористані додаткові відпустки у розмірі - 14 982,52 грн.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь - ОСОБА_1 середньо грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідач позовні вимоги не визнав та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню, з огляду на те, що така відповідальність передбачена нормами загального законодавства - Кодексу законів про працю України. Також зазначив, що позивач не має права на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку зі звільненням оскільки в період його тривав особливий періоду протягом якого надання додаткових відпусток учасникам бойових дій припинено.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
Рішенням № 6/I/V/322 від 22.09.2017 року ОСОБА_1 визнано учасником бойових дій, про надано посвідчення № 038593 від 10.10.2017 року.
ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції з 07.11.2015 року по 01.08.2019 року.
30.07.2019 року Наказом ГУНП в Донецькій області № 308 о/с відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції (за власним бажанням) 01.08.2019 року.
Згідно із Наказом № 308 о/с вислуга років ОСОБА_1 на 01.08.2019 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 10 років 06 місяців 14 днів, у пільговому обчислені - 16 років 07 місяців 20 днів, невикористана відпустка за 2019 рік у кількості 20 діб.
Згідно наявних в матеріалах справи довідки № 616 від 09.09.2019 року про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року позивачу виплачено грошове забезпечення за червень 10135,02 грн. та за липень 11799,03 грн.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Статтею 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою № 988 та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11 листопада 2015 р. грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем заперечується право позивача на отримання компенсації за дні невикористаної позивачем відпустки за 2017-2019 рік, з підстав відсутності в Законі України «Про Національну поліцію» норм, які б передбачали виплату грошової компенсації за невикористані відпустки за роки, що передують року звільнення.
Право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Законом визначається лише підстави, порядок та умови надання, тривалість відпусток. Законом України «Про Національну поліцію» врегульовано порядок надання відпусток поліцейським.
Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» визначені підстави та умови отримання відпустки поліцейськими. Наведеним законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому положеннями цього закону не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році. Частиною 11 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість приєднання невикористаної частини відпустки до чергової відпустки на наступний рік.
Таким чином, в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що такий є роком звільнення, поліцейський має право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках. За таких обставин, вимоги частини 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, слід розуміти як право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
Наведене тлумачення відповідає положенням Закону України «Про відпустки», стаття 24 якого містить пряму вказівку на виплату працівнику під час звільнення грошової компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність в позивача права на отримання грошової компенсації за невикористану ним відпустку за 2017-2019 рік тривалістю 42 календарних днів. При визначенні розміру компенсації суд виходить з положень з абзацу 8 пункту 8 Порядку № 260, відповідно до якого виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На день звільнення зі служби позивач мав право на грошове забезпечення за червень - 10394,89 грн. за липень 12101,57 грн. Сума компенсації становить за 2017 рік: 5167,12 грн. за 2018 рік: 6207,88 грн. за 2019 рік - 3607,52 грн. Загальна сума компенсації складає 14982,52 грн.
Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне вказати таке.
За своєю природою компенсація за час затримку розрахунку при звільненні є мірою покарання роботодавця за неналежне виконання обов'язків і сплачується на користь працівника. Такий правовий висновок відображений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 справа №910/4518/16.
Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановами Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», які є спеціальними у спірних правовідносинах щодо позивача, не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.
З огляду на неврегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року по справі № 804/3722/17.
Виходячи з приписів ст. 116, 117 КЗпП України з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право та частки, яку вона становила у заявлених вимогах, та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.
В матеріалах справи наявна копія наказу про звільнення позивача з посади № 308 о/с від 30.07.2019 року. Отже, оскільки позивач в день звільнення перебував на службі, обов'язок повного розрахунку відповідачем мав бути виконаний 01.08.2019 року.
Таким чином, строк несвоєчасно сплачених сум з компенсації відпустки становить з 01.08.2019 року по 10.12.2019 року (день прийняття судового рішення).
При вирішенні питання щодо правомірності визначення відповідачем середньоденного грошового забезпечення позивача, передуючих місяцю звільнення позивача суд виходить із наступного.
З огляду на відсутність спеціального нормативно-правового акта, який би регулював питання розрахунку середньої заробітної плати поліцейського, до спірних правовідносин слід застосовувати загальні положення, що регламентують порядок розрахунку середньої заробітної плати працівників, в частині визначення періоду, за який враховується середня заробітна плата.
Механізм обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 . Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Враховуючи, що звільнення позивача відбулося 01.08.2019 року, середній розмір грошового забезпечення позивача повинен обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за червень 2019 року та липень 2019 року.
Відповідно до довідки відповідача № 616 від 09.09.2019 року у червні 2019 року позивачу виплачено - 10394,89 грн., у т.ч. посадовий оклад 2500,00 грн., оклад за спеціальне звання 1800,00 грн., надбавка за стаж служби 1075,00 грн., премія затверджена НПУ 3869,09 грн., доплата за роботу в нічній час 301,72 грн., індексація 849,08 грн. у липні 2019 року виплачено 12101,57 грн. посадовий оклад 2500,00грн., оклад за спеціальне звання 1800,00 грн., надбавка за стаж служби 1075,00 грн., премія затвердження НПУ 5729,34 грн., доплата за роботу в нічний час 110,14 грн. індексація 887,09 грн.
В даному випадку наявні підстави для застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі № 825/325/16.
Розрахунок відшкодування позивачу за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку за період з 01.08.2019 року по 10 грудня 2019 року (кількість днів затримки 92) виглядає наступним чином: 103984,89 грн. + 12101,57 грн. = 22496,46 грн./42 (робочих днів) = 535,63 грн. (середньоденна заробітна плата), 535,63 грн. * 92 (кількість затримки) = 49277,96 грн.
Отже, розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні складає: 49277,96 грн.
Враховуючи викладене вище, відповідач має виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку за 2017-2019 рік в сумі 14982,52грн. та компенсацію за час затримку розрахунку при звільненні 49277,96 грн.
Отже, заявлені позивачем в цій частини вимоги підлягають задоволенню.
Обов'язок проведення компенсації виникає після припинення трудових відносин, а тому відсутні підстави допускати до негайно виконання рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за один місяць.
Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то необхідно зазначити наступне.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Кодексу законів про працю України, Закону України «Про Національну поліцію» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій та середньо грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 несплачену компенсацію за невикористані додаткові відпустки у розмірі 14 982,52 грн.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь - ОСОБА_1 середньо грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 49277,96 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.О. Галатіна