18 листопада 2019 року Справа № 200/6518/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняЗіненко А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача: від третьої особи: Самуха А.О. Шибка О.С. Ресенчук О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада про скасування постанови №30/0702 від 07.02.2019р., -
25.04.2019р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада та просить:
- скасувати постанову, винесену начальником Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Ратич Н.М., про накладення штрафу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №30/0702 від 07.02.2019р. за п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за якою на позивача накладено штраф у розмірі 69156 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювана постанова була прийнята відповідачем за результатами проведеної позапланової перевірки позивача за наслідками якої був складений акт від 22.01.2019р. за яким встановлено, що позивачем експлуатується об'єкт містобудування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новосамарська, буд.1,3 не прийнятий в експлуатацію, що є порушенням ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та за що до позивача застосовано штраф у розмірі 65156 грн. на підставі абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Позивач вважає вищевказану постанову незаконною, оскільки перевірку було проведено з порушенням норм чинного законодавства, а саме: позапланову перевірку було проведено без участі позивача або його представника, без пред'явлення службового посвідчення та без надання позивачеві копії направлення на проведення позапланової перевірки в порушення вимог п.7, п.9 Порядку №553; при проведенні перевірки посадовими особами відповідача жодними доказами не було встановлено, що саме позивач є замовником будівництва за вказаною адресою, оскільки саме замовник несе відповідальність за експлуатацію об'єкта будівництва не прийнятого в експлуатацію за абз.2 п.2 ч.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»; позивачеві відповідачем не було вручено ні акту перевірки, ні припису, а також і не повідомлено про час і місце розгляду справи (не пізніше як за три доби до дня її розгляду), перед початком розгляду справи не з'ясовано чи позивача сповіщено про розгляд справи, чим відповідачем було позбавлено позивача права бути присутнім під час здійснення архітектурно-будівельного контролю, надавати пояснення та зауваження до акту перевірки, приймати участь у розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що є порушенням вимог ч.2 п.17,п.п.3 п.20, п.21 Порядку №244.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, відзиву на позов з урахуванням вимог ухвали суду від 18.09.2019р. не надав, усно послався на те, що відзив надавався при розгляді справи у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, у якому просив у задоволенні позову позивача відмовити повністю посилаючись на те, що підставою для проведення позапланової перевірки був лист Дніпровської міської ради від 22.12.2018р. №4/20-1753 про що було видано наказ №31п від 08.01.2019р. та виписано направлення від 09.01.2019р. за №0032, що відповідають формам, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012р. №240. Під час проведення позапланового заходу було встановлено, що позивачем як фізичною особою-підприємцем експлуатується нежитлова будівля за адресою: м. Дніпро, вул АДРЕСА_1 буд.1,3, яка не має відповідних документів, які дають право на експлуатацію даного об'єкта, що є порушенням ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Окрім того, представник відповідача зазначає, що на сьогоднішній день у Реєстрі дозвільних документів ДАБК відсутня інформація щодо введення в експлуатацію вищенаведеного об'єкта будівництва, а тому даний об'єкт експлуатується з порушенням норм законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будівлі за наведеною вище адресою (нежитлова будівля) є позивач на підставі якої документи, які складаються за результатами позапланової перевірки, були складені на позивача як суб'єкта будівництва - власника майна, а тому вважає, що посадові особи відповідача діяли в рамках встановлених повноважень. Також представник відповідача вказує і на те, що за п.13 Порядку №553 передбачено право суб'єкта містобудування бути присутнім під час проведення перевірки, але це не є його обов'язком, складені документи за результатами перевірки були направлені позивачеві, що підтверджено відповідними розрахунковими чеками про направлення поштових відправлень та списком згрупованих поштових відправлень, проте, позивач умисно їх не отримував, а, відтак, належним чином був повідомлений про дату і місце розгляду справи, тому вважає, що у відповідача були наявні підстави для притягнення позивача до відповідальності за виявлені порушення у сфері містобудівної діяльності за оспорюваною постановою.
Представник третьої особи (Дніпровської міської ради) проти позову заперечував, у судовому засіданні та у письмових поясненнях просив позовну заяву позивача залишити без задоволення посилаючись на ті ж самі підстави, що і відповідач у його відзиві, при цьому, слід зазначити, що представником третьої особи було фактично у своїх письмових поясненнях дослівно переписано відзив на позов відповідача (а.с.184-190).
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.05.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 14.05.2019р. (а.с.24).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2019р. у даній справі позовні вимоги позивача були задоволені (а.с.105-111).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019р. рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2019р. було скасоване та справу направлено для розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю (а.с.160-161).
Згідно Витягу з протоколу автоматичного розподілу від 13.09.2019р., дана справа передана для розгляду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвій С.О. (а.с.165).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019р. дана справа була прийнята суддею Конєвою С.О. до свого провадження та призначена до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання на 09.10.2019р. (а.с.166).
09.10.2019р. за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 30.10.2019р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання (а.с.177).
У судовому засіданні 30.10.2019р., з метою надання учасниками справи додаткових документів (позивачем - відомостей про наявність документів, які були підставою для реєстрації права власності за позивачем на будівлю (зокрема, рішення суду про визнання права власності або інших документів); відповідачеві та третій особі - надати відомості із КП «ДМБТІ» на підставі яких документів проведена у 2007р.-2008р. державна реєстрація права власності за позивачем на будівлю за наведеною адресою, була оголошена перерва до 18.11.2019р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання (а.с.205-208).
Вищенаведена інформація ні представником позивача (адвокатом), ні відповідачем, ні третьою особою станом на 18.11.2019р. не була надана суду, у зв'язку з чим, з урахуванням строків розгляду справи, встановлених ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглядається дана справа за наявними у справі документами.
У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.11.2004р. за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку у ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується відомостями із ЄДРПОУ, наявними у справі (а.с.240).
Згідно копії інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2019р. ОСОБА_1 як фізична особа на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2008р. є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з моменту реєстрації - 17.09.2008р. (а.с.241).
22.12.2018р. міський голова м. Дніпропетровська звернувся із листом до відповідача за №4/20-1753 з метою ініціювання перевірок фактичного проведення суб'єктами господарювання у м. Дніпрі з проведення самочинного будівництва об'єктів нерухомого майна та у п.36 Додатку до зазначеного листа визначено об'єкт перевірки - житловий будинок загальною площею 1531,1 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Новосамарська, 1,3, який належить позивачеві (а.с.202-203,214-220).
На підставі вищенаведеного листа, п.6 ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.8 п.7 Порядку №553, відповідачем 08.01.2019р. було прийнято наказ за №31п «Про проведення позапланової перевірки на об'єкті містобудування, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Новосамарська, 1,3, житловий будинок, щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил» зі строком проведення перевірки з 09.01.2019р. по 22.01.2019р., що підтверджується змістом його копії, наявної у справі (а.с.221).
09.01.2019р. відповідно до Порядку №553, вищенаведеного наказу №31п відповідачем було сформовано направлення для проведення позапланового заходу за №0032, у якому зазначено, що направлення дійсне при пред'явленні службового посвідчення, що підтверджується змістом копії відповідного направлення (а.с.222).
22.01.2019р. посадовою особою відповідача за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: м. Дніпро, вул. Новосамаська, 1,3, було складено акт за №00000000018, де Замовником вказано - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , припис про усунення порушень та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за змістом яких видно, що у ході проведення позапланової перевірки було встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 експлуатуються не прийняті в експлуатацію об'єкт містобудування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку №461 за що передбачена відповідальність згідно абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зазначено, що розгляд справи призначений на 07.02.2019р. на 11 год. 15 хв. у приміщенні Управління ДАБК Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29-А) - (а.с.223-235).
При цьому, зі змісту вищенаведених акту позапланової перевірки, припису та протоколу вбачається, що позапланова перевірки проведена тільки посадовою особою відповідача без участі позивача та/або його представника, вказані копії документів надіслані відповідачем позивачеві засобами поштового зв'язку 23.01.2019р. згідно копії Списку №2846 та фіскального чеку (а.с.236).
Надалі, посадовою особою відповідача 07.02.2019р. за наслідками проведеної позапланової перевірки на підставі вищезгаданого акту від 22.01.2019р., протоколу та припису було прийнято постанову №30/0702 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за змістом якої за експлуатацію позивачем неприйнятого в експлуатацію об'єкта містобудування за адресою: м. Дніпро, вул. Новосамарська, буд.1,3 згідно до абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 65156 грн. (а.с.237-238).
Позивач оспорює вищенаведену постанову про накладення на неї штрафу, просить її скасувати посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідачем не забезпечено право участі позивача у проведення перевірки, а саме: перевірку проведено без участі позивача та/або його представника; позивачеві не пред'явлено службового посвідчення та направлення на перевірку; не повідомлено про проведення перевірки та не забезпечено право позивача на подання пояснень та зауважень до акту; не сповіщено про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення, що призвело до порушення відповідачем прав та інтересів позивача, які передбачені нормами Порядку №553, Порядку №244, а також і не встановлено жодними доказами факту того, що позивач є замовником будівництва вказаного об'єкту, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки така відповідальність передбачена лише щодо замовника будівництва згідно до вимог абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.
Правовідносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а повноваження органів нагляду (контролю) за додержанням суб'єктами містобудування законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлені Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553,у редакції, чинній на момент проведення перевірки - січень 2019р. (далі - Порядок №553) та Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244 (далі - Порядок №244).
Так, у відповідності до вимог ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає вищенаведений Порядок №553.
Згідно з пунктом 2 наведеного Порядку №553, у редакції, чинній на момент проведення перевірки, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Відповідно до вимог пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
За приписами пунктів 7-9 Порядку №553 встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівної діяльності.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
У відповідності до вимог п.12 наведеного Порядку №553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема:
- у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством;
- ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.
Також і згідно п.13 Порядку №553 передбачено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право:
- вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства;
- перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень;
- бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;
- за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю;
- подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.
Пунктом 21 Порядку №553 встановлено, що якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
Системний аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюються заходи контролю (нагляду) під час проведення позапланової перевірки, має право бути присутнім під час здійснення такого державного архітектурно-будівельного контролю, допускати посадових осіб до перевірки, надавати письмові пояснення та зауваження або заперечення до акту перевірки, за наслідками такої перевірки отримувати акт перевірки, припис, протокол та інші документи, які складаються під час перевірки, висловлювати відмову у їх отриманні, а посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю, в свою чергу, зобов'язані забезпечити участь такого суб'єкта містобудування (у даному випадку позивача) у проведенні перевірки шляхом пред'явлення суб'єкту містобудування (позивачу), щодо якого проводиться перевірка, службового посвідчення та наданням копії направлення для проведення позапланової перевірки.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи копії наданих документів, не містять відомостей чи доказів щодо пред'явлення позивачеві, як суб'єкту містобудування, щодо якого здійснювався держаний архітектурно-будівельний контроль, посадовою особою відповідача до початку проведення перевірки службового посвідчення та копії направлення для проведення позапланової перевірки (відповідачем на вимогу суду такі докази не надані без поважної причини).
Також і зі змісту копії акту перевірки від 22.01.2019р. №00000000018, протоколу про правопорушення від 22.01.2019р. та припису від 22.01.2019р. вбачається, що графи із відміткою про відмову від підписання позивачем акту (у акті перевірки), підпис керівника ФОП (у протоколі) та про одержання примірнику припису позивачем (у приписі) посадовою особою відповідача не заповнені в порушення вимог п.21 Порядку №553 (а.с.223-235).
Окрім того, і представник відповідача у ході судового розгляду справи підтвердив факт того, що позивачеві до початку проведення перевірки направлення на перевірку не вручалось, службове посвідчення не пред'являлось, позивач та/або його представник участі у проведенні перевірки 22.01.2019р. не приймав, при цьому, представник відповідача не зміг пояснити причин не виконання посадовими особами відповідача свого обов'язку щодо забезпечення участі позивача у проведенні перевірки щодо нього та майна, що йому належить, що прямо передбачено вищенаведеними дослідженими судом вимогами Порядку №553.
За викладених обставин, проаналізувавши наведені правові норми у сукупності із вище дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконавши свого обов'язку та не забезпечивши участь суб'єкта містобудування (позивача) у проведенні перевірки 22.01.2019р. у спосіб, встановлений Порядком №553, допустив порушення процедури проведення перевірки (не повідомили позивача про проведення перевірки та провели її без участі позивача), а, відповідно, складені за наслідками такої перевірки акти суб'єкта владних повноважень (акти, протоколи, постанови) не можуть мати будь-яких правових наслідків та підлягають безумовному скасуванню.
Слід зазначити, що при перевірці дотримання відповідачем процедури проведення позапланової перевірки, встановленої Порядком №553, яка відбулася 22.01.2019р. щодо майна, яке йому належить та є однією із підстав для скасування спірної постанови, адміністративним судом у даних правовідносинах застосована і правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019р. у справі №400/2866/18, яка є обов'язковою для застосування згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також судом встановлено, що п.17 Порядку №244 передбачено, що справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягується до відповідальності або його уповноваженого представника.
Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягується до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.
Отже, вищенаведені норми свідчать про те, що на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок повідомляти суб'єкта містобудування (у даному випадку позивача), який притягується до відповідальності, про час і місце розгляду справи та під час підготовки такої справи до розгляду, посадова особа відповідача має обов'язок з'ясувати (перевірити) чи сповіщено було суб'єкта містобудування (позивача) про час і місце розгляду справи.
При цьому, позивач як суб'єкт містобудування, який притягується до відповідальності, повинен бути повідомлений (сповіщений) про час і місце розгляду справи відповідачем не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.
Тобто, розглядаючи справу щодо притягнення позивача до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності 07.02.2019р., відповідач зобов'язаний був повідомити (сповістити) про час і місце розгляду справи позивача не пізніше ніж 04.02.2019р., а посадова особа відповідача при підготовці справи до розгляду повинна була з'ясувати чи сповіщено позивача про час і місце розгляду справи у строк, встановлений п.17 Порядку №244.
Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем позивача було повідомлено (сповіщено) про час і місце розгляду справи у строк до 04.02.2019р., а представником відповідача у ході судового розгляду справи на вимогу суду такі докази надані не були.
При цьому, посилання представника відповідача на те, що позивачеві були направлені акт перевірки, припис та протокол засобами поштового зв'язку 23.01.2019р. судом відхиляються, оскільки, по-перше, направлення вказаних документів відбувається лише за умови, якщо позивач відмовився від їх отримання та підписання під час проведення перевірки за приписами п.21 Порядку №553; по-друге, направлення лише протоколу у якому міститься інформація про час і місце розгляду справи без з'ясування посадовою особою відповідача перед розглядом справи обставин щодо отримання чи неотримання такого повідомлення позивачем до 04.02.2019р. (не пізніше як за три доби до дня розгляду справи) не може бути визнано судом належними доказами повідомлення позивача про час і місце розгляду справи у спосіб, встановлений п.17 Порядку №244 у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України; по-третє, надані копії фіскального чеку та Списку згрупованих поштових відправлень від 23.01.2019р. свідчать тільки про направлення позивачеві акту, протоколу та припису, проте, їх зміст не містить інформації про сповіщення (повідомлення) позивача про час і місце розгляду справи у строк, встановлений п.17 Порядку №244 (а.с.236).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про притягнення позивача до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було дотримано способу і порядку повідомлення (сповіщення) позивача про час і місце розгляду справи стосовно позивача, що призвело до порушення відповідачем пунктів 17,20 Порядку №244, а, відповідно, і призвело до порушення прав і інтересів позивача на участь у розгляді такої справи, як наслідок, відповідачем позбавлено позивача права його участі у процесі розгляду справи, надання пояснень та доказів, подання зауважень при розгляді справи, що суперечить не лише процедурі розгляду справи, встановленій Порядком №244, а й суперечить п.9 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право особи (позивача) на участь у процесі прийняття рішення.
Також слід зазначити, що абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність про правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлена відповідальність за експлуатацію об'єктів будівництва не прийнятих в експлуатацію лише до суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів або до тих, які виконують функції замовника і підрядника одночасно.
Проте, у ході судового розгляду справи відповідачем жодними доказами не доведено, що позивач є замовником будівництва або виконував функції замовника і підрядника одночасно при будівництві житлового будинку, розташованого за адресою; м. Дніпро, вул. Новосамарська, буд.1,3.
Судом критично надається оцінка доводам відповідача про те, що акт перевірки, припис та протокол були складені стосовно позивача як суб'єкта містобудування - власника вищенаведеного нерухомого майна згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2019р. та згідно відомостей з ЄДРПОУ стосовно позивача як фізичної особи-підприємця (а.с.240-241), оскільки аналіз змісту наведених документів не містить відомостей про те, що позивач є замовником будівництва даної житлової будівлі, а тому наведені документи не є належними доказами, які свідчать про експлуатацію позивачем вказаного житлового будинку без прийняття його в експлуатацію з урахуванням вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, а, відповідно, і застосування до позивача, як замовника будівництва, штрафу за оспорюваною постановою є протиправним та таким, що суперечить чинному вищенаведеному законодавству.
При цьому, слід зазначити, що зміст інформації з Витягу із ЄДРПОУ свідчить тільки про те, що позивач, як фізична особа-підприємець здійснює свою господарську діяльність за адресою місця свого проживання - АДРЕСА_2 та жодної інформації про експлуатацію позивачем житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .1,3 вказаний Витяг з ЄДРПОУ не містить (а.с.240).
Також і зі змісту копії інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2019р. видно, що позивач, як фізична особа згідно договору купівлі-продажу від 10.09.2008р. придбала у іншої особи житловий будинок загальною площею 1531,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 1,3, державна реєстрація якого в Державному реєстрі речових прав відбулася 17.09.2008р. (а.с.241).
Тобто, вказана наведена інформація із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також не може підтверджувати фактів того, що позивач є замовником будівництва даного будинку та доказами того, що цей будинок експлуатується без прийняття його в експлуатацію, оскільки такі відомості у Державному реєстрі відсутні.
Є безпідставними і не обґрунтованими посилання відповідача на те, що саме інформація із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно була підставою для прийняття акту перевірки, протоколу та оспорюваної постанови, оскільки вказана інформація із Державного реєстру була сформована лише 14.02.2019р., тобто на момент проведення перевірки - 22.01.2019р., на момент прийняття оспорюваної постанови 07.02.2019р. вказана інформація у відповідача була відсутня.
Також, судом відхиляється і надана в якості доказу на підтвердження того, що позивачем експлуатується будівля за адресою: м. Дніпро, вул. Новосамарська, буд.1,3 без прийняття її в експлуатацію, копія фотокартки від 11.01.2019р. із зображенням нежитлової будівлі на якій містяться вивіски - «Будинок меблів», «Люстри», «М'які меблі», «Продукти» та із зображенням чоловіка на сходах даної будівлі, оскільки, по-перше, дане зображення не дає суду можливості ідентифікувати за якою саме адресою знаходиться вказана будівля; по друге, зображення самої нежитлової будівлі разом з чоловіком на сходах такої будівлі (без адреси, без номера будинку), при цьому, з дописом ручкою адреси будівлі головним спеціалістом-інспектором Мєшковим В.І., не може служити належним доказом експлуатації саме позивачем ( ОСОБА_2 ) будівлі за адресою: АДРЕСА_1 без прийняття її в експлуатацію з урахуванням вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.242).
У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваної постанови з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу наданих учасниками справи документів та аналізу норм чинного законодавства, які суб'єктом владних повноважень дотримані не були, що не спростовано відповідачем жодними доказами.
Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються доводи відповідача про те, що у Реєстрі дозвільних документів ДАБК відсутня інформація щодо введення в експлуатацію вищенаведеного об'єкта будівництва за адресою: м. Дніпро, вул. Новосамарська, буд.1,3, оскільки відповідно до вимог ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ведення вказаного вище Реєстру розпочато 20.05.2011р., тобто, на момент державної реєстрації за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу - 17.09.2008р. ведення такого Реєстру законодавством передбачено не було.
Виходячи з того, що порядок введення об'єктів нерухомого майна в експлуатацію у 2007-2008р.р. не передбачав ведення відповідного Реєстру дозвільних документів ДАБК, з метою з'ясування питання щодо встановлення обставин проведення державної реєстрації права власності вищенаведеного об'єкту за законодавством, яке діяло станом на 2007-2008р.р., та в обов'язковому порядку включало в себе необхідність надання для такої реєстрації серед інших документів і акту введення об'єкта в експлуатацію до органів Бюро технічної інвентаризації м. Дніпропетровська, судом було зобов'язано представників відповідача та третьої особи, звернутися до БТІ та надати суду докази на підставі яких була проведена державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Новосамарська, буд.1,3 у зв'язку з чим була оголошена перерва до 18.11.2019р., проте, учасниками справи належних заходів для отримання вказаних доказів та надання їх суду вжито не було без поважних причин.
Окрім того, слід зазначити, що оскільки право розпорядження та користування майном виникає у позивача з моменту державної реєстрації прав на таке нерухоме майно у Державному реєстрі прав на нерухоме майно згідно до вимог ст.331 ЦК України, що, у даному випадку, відбулося 17.09.2008р., обмеження у такому користуванні відповідачем після державної реєстрації прав на таке нерухоме майно шляхом накладення штрафу за оспорюваною постановою є протиправним та таким, що суперечить вимогам ст.331 ЦК України, нормам Конституції України, оскільки вищенаведена житлова будівля пройшла державну реєстрацію права на нерухоме майно ще у 2003р., а відповідно, при проведенні такої державної реєстрації органи БТІ були зобов'язані зареєструвати таке право лише за умови надання акту введення такого об'єкта в експлуатацію, що не було перевірено відповідачем та відповідних доказів суду не надано.
Також і відповідачем не доведено жодними доказами факту того, що саме позивач була замовником будівництва даної будівлі та зазначені доводи спростовуються відомостями із Державного реєстру речових прав, зі змісту яких вбачається, що перша державна реєстрація даного об'єкта відбулася у 2003 році, а позивач набула право власності на дану будівлю у 2008р. не шляхом її будівництва, а шляхом її придбання у інших осіб за договором купівлі-продажу від 10.09.2008р.(а.с.241).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови про застосування до позивача штрафу у розмірі 69156 грн., суд приходить до висновку, що відповідачем вказана постанова прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням процедури та порядку проведення позапланової перевірки, встановленої Порядком №553 та Порядком №244, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з порушенням права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Отже, відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування оспорюваної постанови.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
При цьому, слід зазначити, що судом у даних правовідносинах враховується і практика Європейського Суду з прав людини, зокрема, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно квитанції №1758-6287-7339-0228 від 25.10.2019р.(а.с.201).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада про скасування постанови №30/0702 від 07.02.2019р. - задовольнити повністю.
Скасувати постанову Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про накладення штрафу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №30/0702 від 07.02.2019р.
Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29-А, код ЄДРПОУ 40498190) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено - 25.11.2019р.
Суддя С.О. Конєва