Постанова від 12.12.2019 по справі 310/10241/18

Дата документу 12.12.2019 Справа № 310/10241/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №310/10241/18 Головуючий у 1 інстанції Стручкова Л.І.

Провадження № 22-ц/807/3828/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про визнання неправомірними дій щодо нарахування вартості не облікованого природного газу, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про визнання неправомірними дій щодо нарахування вартості не облікованого природного газу.

В позові зазначала, що вона є власницею будинку АДРЕСА_1 та споживачем послуг з газопостачання.

З нею був укладений договір та присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 .

12 квітня 2018 року працівниками ПАТ «Запоріжгаз» було виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, про що було складено Акт про порушення №000488 від 12.04.2018 року, який був засвідчений позивачем особистим підписом.

Цього ж дня за адресою позивача працівниками відділу обслуговування вузлів обліку газу ПАТ «Запоріжгаз» було демонтовано лічильник газу G4 «GALLUS» заводський №01714193, 2007 року випуску, про що був складений Протокол №000522 щодо направлення засобу вимірювальної техніки на позачергову повірку.

13 квітня 2018 року в приміщенні Управління метрології ПАТ «Запоріжгаз» Державним повірником ДП «Запоріжжястандартметрологія» було проведено позачергову повірку побутового лічильника газу G4 «GALLUS» заводський №1714193, 2007 року випуску, в результаті якої було виявлено, що фактичне значення похибки перевищує допустиме. Лічильник не придатний до подальшої експлуатації, підлягає заміні.

В акті про порушення №000488 від 12.04.2018 року в пункті 8 відсутня дата та місце проведення комісії, що не відповідає вимогам п.8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС. 20.04.2018 року, на засіданні комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС, без присутності позивача, було розглянуто Акт про порушення від 12.04.2018 року №000488 та прийнято рішення про його задоволення, у зв'язку з чим були здійснені донарахування обсягу природного газу за період з 12.10.2017 року по 31.03.2018 року відповідно до вимог п.1 глави 3 розділу XI Кодексу ГРС.

На адресу ОСОБА_1 надійшов Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу та його вартості в сумі 36834,35 грн. та рахунок на його сплату супровідним листом від 11.10.2018 року за №zp03.2 - СЛ - 11376-1018 за порушення Кодексу ГРС (п. 1.3 глави 2 розділу XI - несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу, а саме відсутність охоронюваної пломби).

З вказаною сумою заборгованості та порушенням ОСОБА_1 не згодна оскільки законом чітко встановлено, що порушенням є тільки несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу), але не відсутність пломби.

Вважає, що в її випадку, несанкціонованого втручання не було, тому що акт експертизи складено не було, який би підтвердив факт несанкціонованого втручання. А є лише факт відсутності пломби, яке відбулося в наслідок часу.

Законом відсутність пломби не передбачено, як порушення, а тому і відповідальності не повинно бути.

Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу та його вартості складено без дати, що в свою чергу є порушенням порядку його складання, де обов'язковим реквізитом є дата складання.

З проведеним розрахунком вона також не згодна, оскільки для проведення розрахунку витрат (споживання) природного газу законодавець зазначив необхідні показники, а саме: граничні об'єми спожитого природного газу населенням; кількість газових приладів і пристроїв; період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення. Як вбачається акт-розрахунок, без дати, жодного з цих даних не містить. Відповідач повинний був обґрунтувати та довести належними доказами застосування необхідних показників для розрахунку витрат (споживання) природного газу. Відсутність найменування та переліку газових приладів і пристроїв, періоду розрахунку, дати останнього контрольного зняття показань лічильника у розрахунку позбавляє можливості перевірити ці обставини, та суму боргу.

Посилаючись на вищевикладене, просила суд визнати дії відповідача неправомірними, щодо нарахування їй заборгованості в розмірі 36834,35 грн. за несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу, а саме: відсутність охоронної пломби в місці приєднання лічильника газу до діючого газопроводу, оформленої Актом-розрахунком вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу без дати на підставі Акту про порушення №000488 від 12.04.2018 року.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що несанкціонованого втручання не було, тому що акт експертизи складено не було, який би підтвердив факт несанкціонованого втручання. А є лише факт відсутності пломби, яке відбулося внаслідок часу. Законом відсутність пломби не передбачено, а тому і відповідальності не повинно бути.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по нарахуванню вартості не облікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу за період з 12.10.2017 року по 31.03.2018 року на суму 36834,35 грн. за несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ шляхом пошкодження пломби (відсутності охоронної пломби), оформленого актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості на підставі акту про порушення №000488 від 12.04.2018 року відповідають вимогам закону.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду законним та обґрунтованим, таким, що відповідає матеріалам справи.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає та є власницею будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Між сторонами існують договірні правовідносини з надання послуг з газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції вірно встанволено, що Права та обов'язки оператора ГРМ, визначаються Законом України «Про ринок природного газу», іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 ЦК України, за формою Типового договору розподілу природного газу, який укладається між оператором ГРМ та споживачем шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.

Відповідно до п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала оплату спожитого природного газу на підставі наданих їй з боку постачальника - ТОВ «Запоріжгаз збут» відповідних рахунків за послуги з газопостачання. Зазначений факт сторонами визнано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт оплати позивачем спожитого природного газу підтверджує споживання газу останнім, а отже є діями, які засвідчують бажання останнього укласти договір розподілу природного газу, що є фактом приєднання до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п.1 гл. 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та Договору.

Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 14.08.2013 року встановлено лічильник газу типу «G4», 2007 року виготовлення, заводський № НОМЕР_2 , який опломбовано представником ПАТ «Запоріжгаз» пломбою № НОМЕР_3 .

Таким чином, визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється за даними вузла обліку газу встановленого у споживача.

Згідно п.п. 1 та 5 глави 5 та п. 1 глави 6 розділу Х Кодексу газорозподільних систем комерційний вузол обліку (комерційний ВОГ) та його складові мають бути опломбовані пломбами з тавром відповідного органу, уповноваженого на проведення метрологічних робіт, та пломбами заводу-виробника.

Власник комерційного ВОГ або сторона, відповідальна за збереження комерційного ВОГ, згідно з відповідним договором про відповідальне зберігання та/або актом про пломбування чи іншим документом, який був оформлений при встановленні пломб / магнітних індикаторів, відповідає за збереження і цілісність пломб (номерних, з відбитками тавр), пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломби (дріт, кордова нитка тощо), та гвинтів, на яких закріплено пломбувальний матеріал.

Відповідно до п. 4 гл. 1 Розділу І Кодексу газорозподільних систем, контрольний огляд вузла обліку - це виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності ЗВТ (корпусу, скла, кріплення, з'єднання тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показань ЗВТ, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів несанкціонованого втручання в роботу ГРМ та/або ЗВТ/лічильника газу, а несанкціоноване втручання в роботу газорозподільної системи - це втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом несанкціонованого відновлення газоспоживання, несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або під'єднання несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого порушується нормальний режим роботи ГРМ та/або здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що пунктом 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, визначено, що до порушень споживача, які кваліфікуються, як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, зокрема належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Відповідно до п. 4 Глави 1 Розділу І Кодексу газорозподільних систем, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу зокрема це - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб.

Пошкодження пломб це - відсутність чи пошкодження цілісності пломб, пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломби (дріт, кордова нитка тощо), гвинтів, на яких закріплено пломбувальний матеріал, у тому числі відсутність чи пошкодження на ЗВТ (лічильнику газу) пломб з відбитками тавр про їх повірку або індикаторів дії впливу постійного магнітного поля (далі - магнітні індикатори), або підтверджений факт підробки пломби за умови наявності акта про пломбування (іншого документа, що підтверджує факт пломбування і передачу на збереження ЗВТ/лічильника газу та установлених пломб і магнітних індикаторів).

Відповідно до п.1 гл. 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з положеннями Кодексу газорозподільних систем, про те, що сам факт пошкодження пломби (її відсутність) є порушенням наслідком якого є складення акту про порушення та донарахування необлікованих об'ємів природного газу і його вартості, при цьому фіксація такого порушення процедурно не пов'язана з проведенням позачергової повірки чи експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2018 року працівниками ПАТ «Запоріжгаз» на об'єкті споживання ОСОБА_1 , який знаходиться на АДРЕСА_1 , за участю споживача ОСОБА_1 , складено акт про порушення №000488, яким встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем шляхом несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, а саме відсутність пломби оператору ГРМ №R11800662 в місці приєднання ЗВТ до діючого газопроводу (а.с.7, 40). Зазначений акт підписано працівниками ПАТ «Запоріжгаз» та позивачем без зауважень.

Цього ж дня, представниками ПАТ «Запоріжгаз» побутовий лічильник газу G-4, 2007 року виготовлення, заводський №07714193 було демонтовано та поміщено в пакет, який опломбовано пломбою № НОМЕР_4 , про що складено Протокол направлення засобу вимірювальної техніки на позачергову повірку № 000522 (а.с.9).

13 квітня 2018 року державним повірником ДП «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» проведено позачергову повірку вказаного побутового лічильника газу, за результатами якої лічильник газу визнано непридатним до подальшої експлуатації (а.с.41).

20 квітня 2018 на засіданні комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем розглянуто Акт про порушення №000488 від 12.04.2018 року та прийнято рішення про його задоволення, у зв'язку з чим були здійснені донарахування обсягу природного газу за період з 12.10.2017 року по 31.03.2018 року, про що свідчать протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз», яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення №1211 та розрахунок не облікованого об'єму природного газу (а.с.42, 43-44).

У зв'язку з цим, 11 жовтня 2018 року ПАТ «Запоріжгаз» надіслало ОСОБА_1 листа за № zp 03.2-СЛ-11376-1018 з вимогою сплати 36 834,35 грн. за порушення п.1 глави 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем - несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу, а саме відсутність охоронної пломби, до якого додано Акт-розрахунок та рахунок на оплату вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу (а.с.12-14).

У разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення (п.1 гл. 3 розділу ХІ Кодексу).

Відповідно до п.11 гл.5 розділу XI при розрахунку необлікованоного (донарахованого) об'єму природного газу має бути віднятий об'єм природного газу, фактично сплачений споживачем протягом періоду порушення та розрахунок здійснюється за цінами закупівлі природного газу оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем правомірно здійснено перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу виходячи з граничних об'ємів споживання природного газу за період з 12.10.2017 року по 31.03.2018 року, з урахуванням підключених газових приладів (газова плита - 1 шт., котел 1 шт.), опалюваної площі (70 м2), кількості зареєстрованих осіб (1 особа) (а.с.43-44).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог та обґрунтовано зроблено висновок про те, що дії відповідача по нарахуванню вартості не облікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу за вказаний період на суму 36834,35 грн. за несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ шляхом пошкодження пломби (відсутності охоронної пломби), оформленого актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості на підставі акту про порушення №000488 від 12.04.2018 року відповідають вимогам закон.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньої аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2019 року.

Головуючий

Судді:

Попередній документ
86297405
Наступний документ
86297407
Інформація про рішення:
№ рішення: 86297406
№ справи: 310/10241/18
Дата рішення: 12.12.2019
Дата публікації: 16.12.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Запорізький апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг