вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.12.2019м. ДніпроСправа № 904/3774/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Ковтун А.В.
та представників:
позивача - Демченко А.Г., адвокат;
відповідача - Малєєва О.М., адвокат
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
про врегулювання розбіжностей до договору № 11760 від 28.05.2019
Суддя Колісник І.І.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та просить визнати укладеним між сторонами пункт 3.2.1 договору про купівлю-продаж теплової енергії № 11760 від 28.05.2019 у наступній редакції позивача:
« 3.2.1. На момент укладення цього договору споживач-покупець бере на себе зобов'язання сплатити заборгованість за отриману теплову енергію за адресою:
- АДРЕСА_1, у сумі - 12 155,51 грн., яка утворилася станом на 16.08.16р. (відповідно до п. 4.1.4 договору купівлі-продажу квартири від 16.08.16р.) та суми - 19 381,91 грн., що склалась за період з 07.12.16р. по 01.05.19 (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності). Загальна сума боргу по АДРЕСА_1 становить - 31 537, 42 грн. з ПДВ.
- АДРЕСА_2 в сумі - 9 667,85 грн., що склалась за період з 03.05.2017 по 01.05.2019 (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).
Загальна сума боргу за цим договором становить - 41 205, 27 грн. (сорок одна тисяча двісті п'ять гривень 27 копійок) з ПДВ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони не можуть дійти згоди щодо редакції пункту 3.2.1 на етапі укладення договору про купівлю-продаж теплової енергії № 11760 від 28.05.2019.
Ухвалою суду від 02.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначено на 02.10.2019, після чого відкладалося до 21.10.2019.
21.10.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірний пункт договору містить зобов'язання зі сплати заборгованості за отриману теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 12 155,51 грн. станом на 16.08.2016, у той час як відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач набув право власності на об'єкт житлової нерухомості 07.12.2016 на підставі договору іпотеки від 04.10.2016.
Тому заборгованість з оплати теплової енергії станом на 16.08.2016 утворилась до набуття ним права власності на нерухоме майно, за яку він відповідальності не несе.
Крім того, представник відповідача зауважує, що позивачем пропущено передбачений частиною сьомою статті 181 Господарського кодексу України двадцятиденний термін звернення до суду для врегулювання розбіжностей умов договору.
21.10.2019 відповідачем подано до суду також заяву про застосування строків позовної давності в частині пропозиції позивача включити до спірного пункту договору зобов'язання відповідача сплатити заборгованість у сумі 12 155,51 грн., що виникла станом на 16.08.2016 (а.с. 126-127).
Ухвалою суду від 21.10.2019 було задоволено клопотання представника відповідача про надання сторонам можливості подати заяви по суті справи та з метою виконання завдань підготовчого провадження, передбачених статтею 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено до 02.12.2019, підготовче засідання відкладено до 18.11.2019.
31.10.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що зобов'язання відповідача зі сплати заборгованості за теплову енергію станом на 16.08.2016 передбачена підпунктом 4.1.4 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 16.08.2016 відповідачем-продавцем із покупцем ТОВ «Естейт Селлінг».
06.11.2019 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, зміст яких аналогічний змісту заперечень, викладених у відзиві на позов.
15.11.2019 представник позивача через канцелярію суду подав письмові пояснення, в яких підтримує свою правову позицію, що викладена в позові та відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 18.11.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 03.12.2019.
Під час розгляду справи по суті сторони надали пояснення, аналогічні за змістом своїх заяв по суті справи.
У судовому засіданні 03.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
20.03.2019 до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач, виконавець) звернулось Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, споживач) з проханням надати йому довідки про заборгованість за послуги з теплопостачання за квартирами, що набуті ним у власність та знаходяться за адресами:
- АДРЕСА_1 за період з набуття у власність - 07.12.2016 й по 18.03.2019;
- АДРЕСА_2 за період з набуття у власність - 03.05.2017 й по 18.03.2019 (а.с. 24-25).
У відповідь позивач надіслав на адресу відповідача проект договору купівлі-продажу теплової енергії № 1760 від 28.05.2019 (а.с. 27 - 29).
15.07.2019 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" повернуло Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" зазначений проект договору з протоколом розбіжностей від 12.06.2019 (а.с. 30-31).
Відповідно до протоколу розбіжностей до договору спірним є пункт 3.2.1.
Так, позивачем було запропоновано до підписання проект договору з пунктом 3.2.1 у наступній редакції:
« 3.2.1. На момент укладення цього договору споживач-покупець бере на себе зобов'язання сплатити заборгованість за отриману теплову енергію за адресою:
- АДРЕСА_1, в сумі - 12 155,51 грн., яка утворилася станом на 16.08.16р. (відповідно до п. 4.1.4 договору купівлі-продажу квартири від 16.08.16р.) та суми - 19 381,91 грн., що склалась за період з 07.12.16р. по 01.05.19 (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності). Загальна сума боргу по АДРЕСА_1 становить - 31 537, 42 грн. з ПДВ.
- АДРЕСА_2 в сумі - 9 667,85 грн., що склалась за період з 03.05.2017 по 01.05.2019 (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності). Загальна сума боргу за цим договором становить - 41 205, 27 грн. (сорок одна тисяча двісті п'ять гривень 27 копійок) з ПДВ».
Запропонована відповідачем у протоколі розбіжностей редакція пункту 3.2.1 проекту договору має інший зміст:
« 3.2.1. На момент укладення цього договору споживач-покупець бере на себе зобов'язання сплатити заборгованість за отриману теплову енергію за адресою:
- АДРЕСА_1, в сумі - 19 381,91 грн., що склалась за період з 07.12.16р. по 01.05.19 (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).
- АДРЕСА_2 в сумі - 9 667,85 грн., що склалась за період з 03.05.2017 по 01.05.2019 (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).
Загальна сума боргу за цим договором становить - 29 049,76 грн. (сорок одна тисяча двісті п'ять гривень 27 копійок) з ПДВ».
Тобто, розбіжність стосується змісту пункту проекту договору в частині зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості у сумі 12 155,51 грн. станом на 16.08.2016 за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідачем не визнається як окремо, так і у складі загальної суми боргу, як за цією квартирою у сумі 31 537, 42 грн., так і за двома квартирами у сумі 41 205,27 грн.
За результатом опрацювання протоколу розбіжностей позивачем 23.07.2019 був підготовлений протокол врегулювання розбіжностей, суть якого полягає у залишенні пункту 3.2.1 проекту договору в редакції позивача без змін.
Супровідний лист позивача з протоколом врегулювання розбіжностей № 1725/13 від 23.07.2019 був надісланий на адресу відповідача 26.07.2019 (а.с.23, 31 - 33).
У відповідь відповідач направив на адресу позивача лист від 11.09.2019 № Е.КР.0.0.0/4-352 з повідомленням про незмінність своєї позиції щодо спірної редакції пункту 3.2.1 проекту договору та пропозицією звернутись за вирішенням спору до суду (а.с. 57).
Позивач стверджує, що пункт 3.2.1 проекту договору купівлі-продажу теплової енергії повинен бути викладений у його редакції, з чим не погоджується відповідач, що й стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у цій справі є можливість вирішення цього спору судом, дотримання позивачем процедури врегулювання розбіжностей під час укладення договору, правова прийнятність запропонованої ним редакції пункту 3.2.1 проекту договору на етапі врегулювання розбіжностей під час його укладення.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За змістом частин другої та третьої зазначеної статті цього Закону договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов'язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
За змістом статті 13 Закону № 2189 договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV (із змін. і доп.) «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633) одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Статтею 1 цього Закону визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198), встановлено, що споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил № 1198).
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина друга статті 275 Господарського кодексу України).
Оскільки, на цей час типова форма договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії не затверджена, такий договір укладається сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання, зокрема Закону № 2633, Правил користування тепловою енергією та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної нормами Господарського кодексу України та главою 53 Цивільного кодексу України («Укладення зміна та розірвання договору»).
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.03.2019 у справі № 904/547/18.
Порядок укладення договору визначено статтями 638 - 650 Цивільного кодексу України та статтями 179 - 187 Господарського кодексу України.
За частиною другою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Аналогічне положення міститься також у частині другій статті 649 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Згода відповідача на вирішення спору щодо спірного пункту договору під час його укладення підтверджується наданим позивачем доказом і відповідачем не оспорюється (а.с.57).
За частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначений статтею 181 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами другою - шостою статті 181 цього Кодексу проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Відповідно до частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
За частиною сьомою статті 181 цього Кодексу якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Головним доводом, покладеним позивачем в основу його редакції пункту 3.2.1 проекту договору, є зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу квартири від 16.08.2016 (а.с. 17-18).
Згідно з цим договором відповідач, діючи на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17.06.2013 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу як предмета іпотеки від імені власника ( ОСОБА_1 ), продав зазначену квартиру на користь ТОВ «Естейт Селлінг».
При цьому в пункті 4.1.4 цього договору відповідач прийняв на себе зобов'язання перед покупцем квартири сплатити на час звільнення всі обов'язкові комунальні платежі з передачею йому всіх довідок (а.с. 105 - 112).
У подальшому за договором від 04.10.2016 № DNTFLOK0662/D1212 відповідач прийняв від ТОВ «Естейт Селлінг» цю ж квартиру в іпотеку і відповідно до його умов звернув на неї стягнення, прийнявши її у власність у позасудовому порядку (а.с. 19 - 22).
Реєстрація права власності на цю квартиру за відповідачем відбулась 07.12.2016 на підставі договору іпотеки від 04.10.2016, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 17882496) (а.с. 15).
Пункт 4.1.4 договору купівлі-продажу квартири від 16.08.2016 не може бути достатнім правовим обгрунтуванням для прийняття спірного пункту 3.2.1 проекту договору в редакції позивача щодо зобов'язань відповідача сплатити заборгованість за теплову енергію, що утворилася за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_1 станом на 16.08.2016.
Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Зобов'язання за договором купівлі-продажу квартири від 16.08.2016 не стосуються позивача у цій справі. Докази щодо заміни кредитора у зобов'язанні за цим договором з передачею прав позивачу в порядку статей 512, 514 Цивільного кодексу України відсутні.
Крім того, за змістом статті 511 цього Кодексу зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора, але виключно у випадках, встановлених договором.
За договором купівлі-продажу квартири від 16.08.2016 жодних прав позивачу як можливій третій особі щодо зобов'язань відповідача за пунктом 4.1.4 не надавалось.
За статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 334 цього Кодексу право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже, заборгованість попередніх власників квартири не може бути покладена на відповідача у справі, а тому правові підстави для прийняття пункту 3.2.1 проекту договору в редакції позивача відсутні.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2018 у справі № 209/4456/16 (провадження № 61-17562св18).
Заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, які за обставинами справи, що розглядається, відсутні.
Крім того, предметом позову є вимоги, пов'язані з врегулюванням розбіжностей до договору під час його укладення, а не стягнення заборгованості з відповідача.
Тому загальний строк позовної давності під час звернення позивача з позовом дотриманий.
Судовий збір у сумі 1 921,00 грн. покладається на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про врегулювання розбіжностей до договору № 11760 від 28.05.2019 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12.12.2019.
Суддя І.І. Колісник