ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 грудня 2019 року Справа № 918/716/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Грязнов В.В.
судді Олексюк Г.Є.
без повідомлення учасників справи
розглянувши у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 р. у справі № 918/716/19 (суддя Церковна Н.Ф., м.Рівне, повний текст складено 04.11.2019)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення заборгованості в сумі 4 465, 08 грн.
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.
1. У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості в сумі 4 465, 08 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №142/16-ТЕ(Т)-28 від 29.02.2016 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 4 465, 08 грн, в тому числі пеня в сумі 4 180, 08 грн та три проценти річних в сумі 285,00 грн.
3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 у справі № 918/716/19 з урахуванням додаткового рішення від 04.11.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 090, 04 грн пені, 285, 00 грн три проценти річних та 1 921,00 грн судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 090, 04 грн відмовлено.
4. Рішення господарського суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору. Вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення три проценти річних в сумі 285,00 грн. Водночас, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4180,08 грн, суд першої інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Судом першої інстанції враховано, що відповідач Військова частина НОМЕР_1 виконала зобов'язання зі сплати боргу до прийняття рішення у справі. При цьому, позивач не надав суду належних та допустимих доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ. Також встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 є неприбутковою організацією, відповідно до своїх завдань здійснює забезпечення захисту та охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, та інше, а періоди прострочення заборгованості є незначними. Зважаючи на наведені обставини справи, суд першої інстанції вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % від заявленої суми 4 180, 08 грн, та стягнути її в сумі 2 090, 04 грн. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 090, 04 грн необхідно відмовити.
ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
5. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 р. у справі № 918/716/19 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України»» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
6. Зазначає, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".
7. При цьому частина 3 статті 7 Закону окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
8. Звертає увагу на те, що єдиною умовою для списання на підставі ч.3 ст.7 Закону неустойки, інфляційних втрат та процентів річних, які нараховані на погашену відповідачем заборгованість, є набрання чинності 30.11.2016 р. Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що у даному випадку є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст. З даного Закону, оскільки є нормою прямої дії.
9. Господарським судом Рівненської області було встановлено, що заборгованість за поставлений природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу № 142/16- ТЕ(Т)-28 від 29.02.2016 відповідачем була погашена в повному обсязі 19.04.2016р. Тобто, розрахунки за Договором проведені до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Враховуючи, що на день набрання чинності Законом відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за Договором купівлі- продажу природного газу № 142/16- ТЕ(Т)-28 від 29.02,2016, а також враховуючи, що газ закуплявся для виробництва теплової енергії (п. 1.2. Договору) і на нього поширюється дія Закону та беручи до уваги, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону, яка є нормою прямої дії не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, в тому числі і включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну оплату отриманого природного газу. Аналогічна правова позиція щодо застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в подібних правовідносинах, викладена в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 906/576/18.
10. Таким чином, вважає, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який в даному випадку підлягав застосуванню. За приписами ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема незастосування закону, який підлягав застосуванню.
11. Враховуючи, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та прийшов до висновку про обґрунтованість позову, скаржник вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 у справі № 918/716/19 слід скасувати повністю та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.
ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.
12. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 у справі № 918/716/19 та розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 у справі № 918/716/19 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено строк Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" для надання суду - відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Військовій частині НОМЕР_1 копії відзиву та доданих до нього документів, витягу з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - до 06.12.2019 включно.
13. Однак, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 .
14. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ІV. Мотивувальна частина постанови.
15. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 р. у справі № 918/716/19 скасувати та ухвалити нове рішення, виходячи з наступного.
16. Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) укладено договір №142/16-ТЕ(Т)-28 постачання природного газу (далі за текстом - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживача у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезеного на митну територію України Публічною акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(п. п. 1.1.-1.3. договору) (а.с. 16-22).
17. За умовами п.п. 3.4., 3.5. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місцем продажу газу, споживач зобов'язується надати Постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
18. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).
19. Положеннями п. 8.2. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
20. Відповідно до п. 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
21. За п. 12 договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.02.2016 року і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
22. На виконання умов договору позивач протягом лютого - березня 2016 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 301 446, 67 грн, в тому числі за лютий 2016 року в сумі 196 983, 21 грн та за березень 2016 року в сумі 104 463, 46 грн. Факт поставки природного газу відповідачеві стверджується актами приймання - передачі природного газу від 29.02.2016 року та від 31.03.2016 року(а.с. 23-24).
23. Дослідивши сальдо по підприємству відповідача за період з 01.01.2016 року по 31.01.2019 року, виписки по рахунку, встановлено відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, тобто не у строк визначений договором, чим порушив вимоги п. 6.1. договору(а.с. 25-26).
24. У зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 4 180,08 грн та три проценти річних в сумі 285,00 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом до Господарського суду Рівненської області.
25. За результатами розгляду Господарським судом Рівненської області ухвалено рішення від 29.10.2019 у справі № 918/716/19 з урахуванням додаткового рішення від 04.11.2019, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2090,04 грн пені, 285,00 грн три проценти річних та 1921,00 грн судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 090, 04 грн відмовлено.
26. Однак, колегією суддів встановлено, що вищезазначені висновки господарського суду Вінницької області не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляду на наступне.
27. Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
28. Нормами ч.1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
29. Судовою колегією встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного договору постачання природного газу №142/16-ТЕ(Т)-28 від 29.02.2016.
30. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
31. Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
32. Положеннями ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
33. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
34. За змістом ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
35. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
36. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
37. Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
38. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
39. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.
40. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості в сумі 4465,08 грн., з яких пеня в сумі 4180,08 грн. та три проценти річних в сумі 285,00 грн. у зв'язку із порушенням відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором №142/16-ТЕ(Т)-28 від 29.02.2016 року про постачання природного газу, оскільки у п. 6.1 договору сторони погодили строк оплати отриманого природного газу, а саме: до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки.
41. Разом з цим, колегія суддів відзначає, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016 №1730-VIII (далі за текстом - Закон №1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
42. Згідно приписів статті 1 Закону №1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
43. Статтею 2 Закону №1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
42. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону №1730-VIII).
43. За приписами частини першої статті 5 Закону №1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
44. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону.
45. Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
46. Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
47. Водночас, частиною 3 статті 7 Закону №1730-VIII встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
48. Пунктом 1.2 договору постачання природного газу №142/16-ТЕ(Т)-28 від 29.02.2016 передбачено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
49. Отже, аналіз вищевказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.
50. Зокрема, застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону №1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.
51. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону №1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII.
52. Враховуючи викладене, колегію суддів встановлено, заборгованість за поставлений природний газ за договором постачання природного газу №142/16-ТЕ(Т)-28 від 29.02.2016 відповідачем була погашена в повному обсязі за лютий 2016 року - 30.03.2016, за березень 2016 року - 20.04.2016, що вбачається із розрахунку заборгованості Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", операціях по договору №142/16-ТЕ(Т)-28 по підприємству відповідача за період з 01.01.2016 по 31.01.2019 (а.с. 26), виписки по банківському рахунку позивача за 30.03.2019 та 20.04.2016, та не спростовується позивачем.
53. Отже, розрахунки за договором №142/16-ТЕ(Т)-28 від 29.02.2016 проведені відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
54. Враховуючи, що на день набрання чинності Законом №1730-VIII відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу №143/16-БО(Т)-28 від 29.02.2016, а також враховуючи, що газ закуплявся для виробництва теплової енергії (п. 1.2. договору) і на нього поширюється дія Закону та беручи до уваги, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону, яка є нормою прямої дії не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, в тому числі і включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню та 3% річних за несвоєчасну оплату отриманого природного газу.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в подібних правовідносинах, викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16, 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі № 925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 12.02.2019 у справі № 917/440/18, від 26.02.2019 у справі № 926/992/18, від 04.04.2019 у справі № 906/576/18, від 13.05.2019 у справі № 914/1535/18, від 14.05.2019 у справі № 905/300/18, від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, № 916/2278/18 від 25.07.2019.
55. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який в даному випадку підлягав застосуванню.
56. За приписами ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема незастосування закону, який підлягав застосуванню.
57. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
58. Підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
59. Отже, враховуючи те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та прийшов до хибного висновку про обґрунтованість позову, лише зменшивши розмір пені до 2090 грн. 04 коп., відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення 2090 грн. 04 коп. пені, рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 у справі № 918/716/19 слід скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.
60. Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
61. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
62. На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. покладається на позивача, а за подачу апеляційної скарги судовий збір в розмірі 2 881,50 грн. підлягає стягненню з позивача на користь скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 у справі № 918/716/19 скасувати та ухвалити нове рішення:
«В позові Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості в сумі 4 465, 08 грн, в тому числі пеня в сумі 4 180, 08 грн та три проценти річних в сумі 285,00 грн., відмовити повністю.»
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, будинок 6, код 20077720) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) - 2881 грн. 50коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання даної постанови.
5. Справу №918/716/19 повернути до господарського суду Рівненської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "12" грудня 2019 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Олексюк Г.Є.