Справа № 541/690/19
Провадження № 1-кп/525/54/2019
11.12.2019 року Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_4
цивільного позивача ОСОБА_5
захисника адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.09.2018 року за №12018170260000759 про обвинувачення
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Велика
Багачка Полтавської області, зареєстрованого та
проживаючого в
АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
з середньо-технічною освітою, одруженого, не працюючого,
в силу ст.89 КК України не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч.1 ст.286 КК України, -
28 вересня 2018 року близько 20 години обвинувачений ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , в м. Миргород Полтавської області на перехресті вулиць Гоголя та Озерна, в порушення вимог п.10.1 та п.16.13 Правил дорожнього руху України, перед виконанням повороту ліворуч не переконався в безпечності виконуваного ним маневру, змінив напрямок свого руху, не надавши перевагу в русі автомобілю УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався назустріч по своїй смузі руху та перевозив в якості пасажира ОСОБА_10 , тим самим створив небезпеку для руху автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого відбулося зіткнення передньою лівою частиною автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 з передньою лівою частиною автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому (водію автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №308 від 07.12.2018 року спричинено тілесні ушкодження у вигляді: компресійного перелому тіла 1-го поясничного хребця першого ступеню, перелому правого поперечного відростку 1-го поясничного хребця з незначним розходженням уламків, перелому задньої колони хребця: заднього краю тіла зправа, правої і лівої дужок 12 грудного хребця, переломів 3-4,7 ребер зліва по середньо-ключичній лінії без зміщення уламків, забою лівої легені, забійної рани лівого надбрів'я, забою м'яких тканин голови, забою м'яких тканин спинної області, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів, по давності утворення можуть відповідати даті та обставинам дорожньо-транспортної пригоди та по ступеню тяжкості, у своїй сукупності, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я та не є небезпечними для життя в момент отримання.
Відповідно до висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №140/141 від 15.03.2019 року, в умовах місця пригоди, з врахуванням встановлених в ході дослідження об'єктивних даних, технічна можливість уникнути пригоди з боку водія автомобіля Nissan Sanny ОСОБА_7 полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру; в умовах місця пригоди дії водія автомобіля Nissan Sanny ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України при зазначених вище обставинах по суті не визнав і суду пояснив, що 28.09.2018 року близько 20 години в м. Миргород Полтавської області він їхав до себе додому на автомобілі Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 . Він їхав по вулиці Гоголя з увімкненим ближнім світлом фар, потім, з метою здійснення повороту ліворуч, зупинився на перехресті вулиці Гоголя та вулиці Озерна, попередньо увімкнувши лівий показник повороту. Вказав, що він суцільної лінії не перетинав і бачив, як по лівій смузі руху по зустрічній стороні на відстані близько 20 м рухається автомобіль УАЗ, на якому горіло світло фар, однак у вигляді «полосок», оскільки як потім вже бачив, що на передніх фарах знаходилися захисні накладки по типу військових. Через декілька секунд раптово він відчув удар в його ліву передню частину його автомобіля лівою передньою частиною автомобіля УАЗ, внаслідок чого автомобілі змістилися в сторону узбіччя. Після зіткнення на місце події прибули карети швидкої медичної допомоги, його та інших учасників події було госпіталізовано. Вважає, що водій автомобіля УАЗ здійснив виїзд на розподільчу смугу руху і допустив зіткнення на його ( ОСОБА_7 ) полосі руху. При цьому, в момент зіткнення керований ним автомобіль Nissan Sanny не рухався, оскільки він стояв з увімкненим лівим поворотом, щоб пропустити автомобіль УАЗ, який рухався на зустрічній смузі руху в лівій полосі. Цивільні позови прокурора визнав повністю, цивільні позови потерпілого ОСОБА_4 та цивільного позивача ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав в повному обсязі, позовні вимоги позивачів в частині відшкодування моральної шкоди не визнав.
Не дивлячись на по суті невизнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України доведена такими доказами, дослідженими в судовому засіданні:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який суду пояснив, що близько 20 години 28.09.2018 року він їхав на автомобілі УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 по головній вулиці Гоголя в м. Миргород Полтавської області до місцевого відділу поліції. Вони рухалися в лівій полосі руху і суцільну лінію розмітки не перетинали. В салоні даного автомобіля також перебував працівник поліції ОСОБА_10 . Швидкість автомобіля була близько 40-50 км/год, було увімкнене ближнє світло фар, опадів не було, дорога була суха, видимість була добра, горіли вуличні ліхтарі, автомобіль був технічно справним. Не доїжджаючи перехрестя вулиці Гоголя та Озерна він попереду побачив, що на зустрічній смузі руху зупинився легковий автомобіль, на якому було увімкнено лівий показник повороту. Він продовжував рух автомобілем УАЗ у звичайному режимі, оскільки перешкод для руху не було і коли залишилося близько 5 м до перехрестя, легковий автомобіль (Ніссан Санні) раптово почав повертати ліворуч, виїжджаючи на його смугу руху. Він ( ОСОБА_4 ), з метою уникнення зіткнення почав гальмувати та різко викрутив руль праворуч, однак зіткнення автомобілів уникнути не вдалося, його автомобіль УАЗ перекинувся і його цим автомобілем придавило. Потім прибула карета швидкої допомоги і він був доставлений до медичного закладу. Вказав, що на передніх фарах автомобіля УАЗ були накладки, однак вони не опускалися, світло було добре. Зазначив, що він не пересікав суцільну розподільчу смугу і не виїздив на смугу зустрічного руху, де знаходився автомобіль Ніссан Санні, водій останнього автомобіля ОСОБА_7 не надав йому переваги в русі і сам допустив виїзд на його смугу руху, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів. Вказав, що в результаті ДТП він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, тривалий час лікувався, в даний час також потребує реабілітації та лікування. Поданий цивільний позов підтримав у повному обсязі;
- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що близько 20 години 28.09.2018 року в м. Миргород Полтавської області він перебував в якості пасажира в автомобілі УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_4 . Вони з ним слідували до районного відділу поліції для з'ясування обставин порубки деревини і рухалися на даному автомобілі по головній дорозі - вулиці Гоголя в лівій полосі руху з увімкненим ближнім світлом фар, суцільну лінію розмітки автомобіль УАЗ не перетинав. Дорога була суха, вуличні ліхтарі вже горіли, видимість була добра, перешкод для руху не було. Не доїжджаючи до перехрестя вулиць Гоголя та Озерна він побачив, що попереду на зустрічній смузі руху їхав легковий автомобіль, який зупинився біля даного перехрестя, увімкнувши лівій попередній показник повороту. Приблизно за 4-5 м до перехрестя, той легковий автомобіль (як пізніше виявилося ОСОБА_11 ) різко і неочікувано почав здійснювати поворот ліворуч, виїхавши на смугу руху їхнього автомобіля УАЗ. Водій ОСОБА_4 , щоб уникнути зіткнення, почав гальмувати та викручував кермо праворуч, однак зіткнення транспортних засобів уникнути не вдалося. Від удару автомобіль УАЗ перекинувся, він виліз з цього автомобіля і почув, що водій ОСОБА_4 знаходиться позаду пошкодженого від ДТП автомобіля УАЗ і йому терміново була потрібна медична допомога. Після цього на місце прибули карети швидкої медичної допомоги, які госпіталізували ОСОБА_4 , його та ОСОБА_7 з місця події;
- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_12 (допит свідка проведено в присутності матері ОСОБА_13 ) про те, що близько 20 години 28.09.2018 року в м. Миргород Полтавської області в районі керамічного технікуму на перехресті вулиць Гоголя та Озерна вона по пішохідному переходу переходила дорогу, цей перехід добре освітлювався ліхтарями, видимість була хороша. Вона бачила, як на проїзній частині дороги перед пішохідним переходом стояв легковий автомобіль темно-сірого кольору з увімкненим лівим показником повороту; також бачила, що на іншій смузі руху в напрямку центра міста рухався інший автомобіль (не вантажний) з достатньою, як їй здалося, швидкістю, потім через декілька секунд вона почула звук удару і побачила, що цей інший автомобіль (який рухався в сторону центру міста) лежав перевернутий на узбіччі дороги; про побачене вона по телефону розповіла матері, а потім пішла у своїх справах;
- показаннями цивільного позивача ОСОБА_5 в частині того, що останній пояснив про те, що йому на праві власності належить автомобіль УАЗ-469 (загальний легковий фаетон-В), д.н.з. НОМЕР_2 , даний автомобіль станом на 28.09.2018 року був технічно справний та зареєстрований у встановленому порядку; 28.09.2018 року у вечірній час він перебував у відрядженні та дізнався, що на його автомобілі УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_4 , який того вечора в м. Миргород слідував до районного відділу поліції потрапив у ДТП, оскільки йому не надав перевагу в русі водій автомобіля Ніссан Санні. В результаті ДТП водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження і тривалий час лікувався, а належний йому автомобіль УАЗ був технічно пошкоджений і з часу ДТП знаходиться на штрафмайданчику відділу поліції м. Миргород, що унеможливлювало його ремонт та подальше належне використання за цільовим призначенням; поданий цивільний позов до ОСОБА_7 підтримав у повному обсязі;
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2018 року зі схемою та фототаблицею до нього (т.1 а.с.а.с.149-175), де з участю понятих зафіксовано загальний вид перехрестя вулиці Гоголя та Озерна, де відбулася ДТП з участю автомобілів Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7 та УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 ; зафіксовано місце розташування на проїзній частині дороги пошкодженого автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 та розташування на узбіччі пошкодженого автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ; зафіксовано розлиття рідини коричневого кольору на проїзній частині вулиці Гоголя неподалік автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 , а також на асфальтовому покритті зафіксовано подряпини цього покриття неподалік пішохідного переходу; детально зафіксовано пошкодження автомобілів Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 та УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 , в т.ч. і лівої передньої частини цих транспортних засобів; детально зафіксовано осипи скла та лакофарбового покриття на асфальтовому покритті; з даного протоколу огляду місця пригоди та схеми вбачається, що вони підписані всіма учасниками цієї слідчої дії без будь-яких зауважень, застережень чи доповнень;
- даними постанови слідчого СВ Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області від 29.09.2018 року про визнання речовими доказами по даній справі автомобілів Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 та УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 , які передані на зберігання на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області (т.1 а.с.175);
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 про те, що автомобіль УАЗ-469 (загальний легковий фаетон-В), д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (т.1 а.с.179);
- висновком експерта (судово-медичної експертизи) №308 від 07.12.2018 року про те, що при судово-медичній експертизі, із історії хвороби №7383/585/805 Миргородської ЦРЛ та історії хвороби №20924 Полтавської обласної клінічної лікарні імені М.В.Скліфосовського у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 1-го поясничного хребця першого ступеню, перелому правого поперечного відростку 1-го поясничного хребця з незначним розходженням уламків, перелому задньої колони хребця: заднього краю тіла зправа, правої і лівої дужок 12 грудного хребця, переломів 3-4,7 ребер зліва по середньо-ключичній лінії без зміщення уламків, забою лівої легені, забійної рани лівого надбрів'я, забою м'яких тканин голови, забою м'яких тканин спинної області, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів, по давності утворення можуть відповідати даті та обставинам дорожньо-транспортної пригоди та по ступеню тяжкості, у своїй сукупності, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я та не є небезпечними для життя в момент отримання (т.1 а.с.а.с.187-189);
- висновком експерта (судової транспортно-трасологічної експертизи) №504 від 31.10.2018 року з фототаблицями до неї про те, що місце зіткнення автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться на перехресті вулиці Гоголя та вулиці Озерна в м. Миргород Полтавської області на проїзній частині дороги по напрямку руху автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , перед подряпиною на асфальтобетонному покритті та ймовірне місце зіткнення (позначка №4) в схемі до протоколу огляду місця пригоди (зображення 1); також експертом вказано, що місце знаходження слідів та механічних пошкоджень в лівій передній частині автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , напрямок утворення увігнутостей, відшарувань та нашарувань лакофарбового покриття, вм'ятин та деформацій дають можливість стверджувати про те, що вказані пошкодження утворились в результаті ударної сили, напрямок якої був спрямований зліва направо та зпереду назад відносно повздовжньої вісі автомобіля (т.1 а.с.а.с.193-199);
- даними протоколу додаткового огляду місця події від 21.11.2018 року зі схемою та фото таблицею до нього, де з участю понятих, а також водія автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 (на момент ДТП) ОСОБА_4 та пасажира, який перебував в салоні даного автомобіля на час ДТП - свідка ОСОБА_10 було проведено вищевказаною слідчу дію, в ході якої на місці пригоди було визначено положення автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 відносно меж проїзної частини дороги та визначено відстань, яку долає автомобіль УАЗ з моменту зміни свого напрямку руху (т.1 а.с.а.с.206-210); вбачається, що даний протокол підписаний всіма учасниками даної слідчої дії без будь-яких зауважень, доповнень чи застережень;
- висновком експерта (судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи) №569/570 від 06.12.2018 року в частині того, що покази водія автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 в частині розташування місця зіткнення є технічно спроможними; покази водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 в частині розташування місця зіткнення є технічно неспроможними (т.1 а.с.а.с.215-220);
- висновком експерта (судової експертизи технічного стану транспортного засобу) №9 від 16.01.2019 року з фото таблицею до нього про те, що на момент проведення огляду ходова частина досліджуваного автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 знаходилася у працездатному стані; на момент проведення огляду рульове керування та гальмівна система досліджуваного автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 знаходилося у працездатному стані (т.1 а.с.а.с.225-233);
- висновком експерта (комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи) №140/141 від 15.03.2019 року зі схемами та фото таблицями до нього про те, що в момент первинного контактування автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 своєю передньою лівою частиною контактував з передньою лівою частиною автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому, кут між подовжніми вісями транспортних засобів та векторами їх швидкості в момент первинного контактування з врахуванням напрямку деформацій та погрішностей при зіставленні контактуючих пар становив приблизно 150 градусів; місце зіткнення автомобілів УАЗ-469 та Nissan Sanny знаходилося перед початком подряпин на проїзній частині та розливу технологічної рідини по напрямку руху автомобіля УАЗ-469 в поперечному напрямку на відстані порядку 2,85 м від правого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля УАЗ і в подовжньому напрямку не ближче як 2,25 м до дальньої межі вулиці Озерна, яка примикає праворуч по напрямку руху автомобіля УАЗ-469, тобто на правій по напрямку руху останнього смузі; показання водія ОСОБА_7 в частині розташування місця зіткнення є технічно неспроможними; показання водія ОСОБА_4 в частині розташування місця зіткнення є технічно спроможними; в умовах місця пригоди з врахуванням встановлених в ході дослідження об'єктивних даних, технічна можливість уникнути пригоди з боку водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру; в умовах місця пригоди дії водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з ДТП (т.2 а.с.а.с.1-38);
- висновком експерта (судової автотоварознавчної експертизи) №66 від 28.03.2019 року з фото таблицею до нього про те, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП становить 41710 грн. (т.2 а.с.а.с.43-52).
Дослідивши та проаналізувавши докази по даній справі, що надані на засадах змагальності та диспозитивності, і давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 порушив правила безпеки дорожнього руху при керуванні автомобілем Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 , що спричинило потерпілому ОСОБА_4 (водію автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ) середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто він вчинив кримінальне правопорушення і його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України.
У пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року).
Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України (оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч.2 ст.94 КПК України).
Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виходити з положень ст.94 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
З даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 вересня 2018 року (огляд проводився в період часу з 20 год. 25 хв. по 21 год. 40 хв.), що мало місце 28.09.2018 року в м. Миргород Полтавської області на перехресті вулиць Гоголя та Озерна, план-схеми до даного протоколу та фотознімків з огляду місця події (кольорових), вбачається, що в них детально зафіксовано місце розташування на проїзній частині дороги пошкодженого автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 та розташування на узбіччі пошкодженого автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ; зафіксовано розлиття технологічної рідини коричневого кольору на проїзній частині вулиці Гоголя неподалік пошкодженого автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ; на асфальтовому покритті також зафіксовано подряпини цього покриття неподалік пішохідного переходу; також детально зафіксовано та описано пошкодження автомобілів Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 та УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 , в т.ч. і лівої передньої частини цих транспортних засобів; детально зафіксовано осипи скла та лакофарбового покриття на асфальтовому покритті (т.1 а.с.а.с.149-174).
В ході судового розгляду справи учасниками процесу не заперечувалося, що обидва водії - учасники ДТП, яке мало місце близько 20 год. 28.09.2018 року перед ДТП знаходилися на головній дорозі - вулиці Гоголя в м. Миргород, при цьому, водій автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 - обвинувачений ОСОБА_7 мав намір здійснити поворот ліворуч з даної головної дороги (вулиці Гоголя) на вулицю Озерна, при цьому, потерпілий ОСОБА_4 (водій автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ) продовжував свій рух по головній дорозі (вулиці Гоголя) до центру міста.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), диспозиція норми ст.286 КК України є бланкетною, у зв'язку з чим необхідно детально встановлювати, у чому саме полягають порушення певних правил дорожнього руху і яких з них і ким не додержано та чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
У відповідності до положень пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Як визначено пунктом 16.13 Правил дорожнього руху України, перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
За змістом юридичної конструкції статті 286 КК України, вказаний злочин належить до злочинів із так званим матеріальним складом. Тому, ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1,2 або 3 цієї статті, і перебувають з ними у причинному зв'язку. Про необхідність з'ясування і відображення у вироку, чи є причинний зв'язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками, зазначено також у правових позиціях Верховного Суду України (№5-18кс14 від 20.11.2014 року) та у роз'ясненні, яке міститься у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
З детального аналізу змісту протоколу додаткового огляду місця пригоди від 21.11.2018 року зі схемою та фототаблицею до нього (даний огляд проведений з участю водія автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 та пасажира цього автомобіля на момент ДТП - ОСОБА_10 ) вбачається, що в ході проведення даної слідчої дії, були перевірені та встановлені додаткові дані, на підставі яких в подальшому було призначено та проведено судово-автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу та комплексну судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу (дані експертизи проведені різними експертизи установами).
Детальний аналіз висновку судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №569/570 від 06.12.2018 року, проведеної старшим судовим експертом Полтавського НДЕКЦ ОСОБА_14 вказує на те, що при проведенні даної експертизи експертом досліджувалася вся сукупність матеріалів кримінального провадження, зокрема, протокол додаткового огляду місця пригоди від 21.11.2018 року (з участю потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 ); при цьому, як слідує з висновків цієї експертизи, покази водія автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 в частині розташування місця зіткнення є технічно спроможними, а покази водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 в частині розташування місця зіткнення є технічно неспроможними; експерт також вказує, що в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності з вимогами п.10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП і в даній дорожній ситуації ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання ним п.10.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру; також в даному експертному висновку зазначено, що в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 не вбачається будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
Також, суд зазначає, що детальний та ґрунтовний аналіз висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №140/141 від 15.03.2019 року зі схемами та фототаблицями, проведеної провідним судовим експертом Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса також вказує на те, що при проведенні даної комплексної експертизи експертом досліджувалася вся сукупність матеріалів кримінального провадження, в тому числі і дані протоколу додаткового огляду місця пригоди від 21.11.2018 року з участю водія ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 ; при цьому, як слідує з висновку даної експертизи (поряд з іншими її висновками), експертом вказується про те, що в умовах місця пригоди з врахуванням встановлених в ході дослідження об'єктивних даних, технічна можливість уникнути пригоди з боку водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру; в умовах місця пригоди дії водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з ДТП.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що експертами різних експертних установ, при проведення відповідних видів судових експертиз вивчалися матеріали кримінального провадження, які були зібрані в ході досудового розслідування та які були надані в розпорядження експертів, і в досліджених судом експертизах (у висновках цих експертиз) експерти прийшли до висновку про наявність порушень ПДР України в діях водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 (п.10.1 ПДР України), а також і п.16.13 ПДР України (у висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи), які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (в межах обгрунтування та висновків комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи).
Виходячи з сукупності досліджених доказів у справі, вказаних висновків суду, з урахуванням роз'яснень, що міститься у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд детально проаналізував і приймає до уваги висновки проведеної у справі судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №569/570 від 06.12.2018 року та проведеної у справі комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №140/141 від 15.03.2019 року в частині порушення водієм автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, а також приймає до уваги і висновок комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №140/141 від 15.03.2019 року в частині порушення водієм автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимог п.16.13 Правил дорожнього руху, які також з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, а також щодо місця зіткнення автомобілів УАЗ та Nissan Sanny (відповідь на друге питання цієї комплексної експертизи), оскільки саме в цих частинах (щодо водія ОСОБА_7 ) ці висновки судових експертиз узгоджуються між собою і не суперечать один одному, при проведенні розрахунків та при експертному дослідженні експерти в своїй сукупності досліджували наявні відомості та дані, які, зокрема, стосувалися дій водія ОСОБА_7 в конкретній дорожній обстановці, яка склалася близько 20 год. 28.09.2018 року на перехресті вулиць Гоголя та Озерна в м. Миргород Полтавської області. При цьому, суд, приймаючи ці висновки вищевказаних експертиз в межах обвинувального акту щодо порушення водієм ОСОБА_7 (враховуючи положення ст.337 КПК України) п.10.1 та п.16.13 Правил дорожнього руху, враховує і роз'яснення, що містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (із змінами), про те, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду.
Суд, враховуючи вищевказані висновки, до яких він дійшов, виконуючи положення ст.94 КПК України, також приймає до уваги як належні і допустимі показання потерпілого у справі ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 , оскільки їхні показання щодо обставин та механізму ДТП, що мала місце 28.09.2018 року у вечірній час в м. Миргород Полтавської області на перехресті вулиць Гоголя та Озерна є стабільними та послідовними, узгоджуються системно як між собою, так і з даними, що містяться у протоколі додаткового огляду місця пригоди від 21.11.2018 року (з їх участю на місці події), а також об'єктивно та «поза розумним сумнівом» не суперечать висновкам як судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №569/570 від 06.12.2018 року, так і комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №140/141 від 15.03.2019 року в їх сукупності та взаємозв'язку.
Суд не приймає до уваги дані, які містяться у протоколі проведення додаткового огляду місця пригоди від 21.11.2018 року з фототаблицями до нього з участю водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 (т.1 а.с.а.с.200-205), оскільки відомості, які вказані в даному протоколі зі слів водія (обвинуваченого ОСОБА_7 ) щодо положення керованого ним 28.09.2018 року автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 відносно меж проїзної частини дороги (вулиці Гоголя), а також положення (зі слів ОСОБА_7 ) автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 відносно меж проїзної частини (з виїздом за межі подвійної розподільчої смуги руху-як про те вказував ОСОБА_7 ) об'єктивно суперечать стабільним і послідовним показанням потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 щодо руху автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 в межах своєї полоси руху без виїзду на смугу зустрічного руху, а також їх показанням щодо механізму та обставин даної дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього, такі посилання обвинуваченого ОСОБА_7 (у вищевказаному протоколі додаткового огляду місця пригоди від 21.11.2018 року) спростовуються висновками судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №569/570 від 06.12.2018 року та комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №140/141 від 15.03.2019 року, в яких зазначено про те, що покази водія автомобіля Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 в частині розташування місця зіткнення є технічно неспроможними.
Отже, у зв'язку з викладеним, в своєму взаємозв'язку, не визнання по суті обвинуваченим ОСОБА_7 обставин вчиненого кримінального правопорушення суд оцінює з одного боку як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення, що є процесуальним правом обвинуваченого згідно Конституції України та положень КПК України, а також з іншого боку оцінює як намагання применшити свою роль у порушенні Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої потерпілий ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
З урахуванням об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, того, що кримінальна відповідальність за вчинення даного злочину настає у разі спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_7 посилання у обвинувальному акті на заподіяння в результаті ДТП, що мало місце 28.09.2018 року на перехресті вулиць Гоголя та Озерна в м. Миргород Полтавської області легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я пасажиру автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_10 , оскільки заподіяння такого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (які виявлені у ОСОБА_10 ), не охоплюється об'єктивною стороною складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.20 своєї постанови від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст.286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ст.65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду і міри покарання суд враховує вищевикладені положення ст.61 Конституції України, практику Європейського суду з прав людини, роз'яснення наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, а також відповідно до ст.65 КК України тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що згідно ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України є необережним злочином невеликої тяжкості, те, що дане кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив у тверезому стані, обстановку та обставини вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, наслідки, що настали, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, характеристику обвинуваченого ОСОБА_7 , який є особою працездатного віку, в силу ст.89 КК України не судимий, не працює (відомості про місце роботи в матеріалах справи відсутні), те, що за місцем свого проживання обвинувачений характеризується позитивно, його сімейне становище, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра обвинувачений не перебуває, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, думку потерпілого щодо призначення покарання, матеріали досудової доповіді уповноваженого представника органу пробації, зі змісту яких вбачається, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, і з урахуванням сукупності вищевикладеного приходить до висновку, що з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів йому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.286 КК України із застосуванням положень ст.75 КК України.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), що передбачений ч.1 ст.286 КК України, який є необережним злочином невеликої тяжкості, те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, враховуючи характер допущених ним порушень Правил дорожнього руху України та його ставлення до цієї події, з урахуванням відсутності обставин, що пом'якшують його покарання, а також те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні об'єктивні дані про те, що обвинувачений ОСОБА_7 є приватним підприємцем і наявність у нього права керування транспортними засобами є його єдиним джерелом постійного доходу (за посилання сторони захисту), суд вбачає підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Цивільні позови прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 в інтересах держави в особі фінансового управління Миргородської райдержадміністрації до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок кримінального правопорушення на суму 3020 грн. 46 коп. (т.1 а.с.а.с.6-7) та в інтересах держави в особі КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок кримінального правопорушення на суму 8313 грн.91 коп. (т.1 а.с.а.с.9-10) підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч.1 ст.1206 Цивільного Кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. У відповідності до вимог ч.3 цієї статті, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Так, з досліджених матеріалів справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 після отримання тілесних ушкоджень проходив лікування в травматологічному відділенні Миргородської ЦРЛ в період з 28.09.2018 року по 04.10.2018 року, за даний період на стаціонарне лікування Миргородською ЦРЛ затрачено грошові кошти в сумі 3020 грн.46 коп. (т.1 а.с.8).
Вбачається, що після отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 також проходив лікування у нейрохірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського, де перебував з 04.10.2018 року по 16.10.2018 року, при цьому, відповідно до розрахунку вищевказаного медичного закладу, вартість фактичних витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4 становить 8313 грн.91 коп. (т.1 а.с.11).
Враховуючи викладене та те, що даний позов уповноваженого прокурора в інтересах відповідних медичних закладів визнається у повному обсязі обвинуваченим у справі ОСОБА_7 , з урахуванням обґрунтувань та доводів, які наведені прокурором на підтвердження заявлених позовних вимог та наданих і досліджених в судовому засіданні розрахунків лікування та надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь Фінансового управління Миргородської райдержадміністрації (ГУДКУ в Полтавській області, р/р 31418544700305, код 37845125, ОПЕР МФО 831019, призначення платежу КЕКД 24060301) витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в сумі 3020 грн.46 коп. та на користь Комунального підприємства «Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради» (м. Полтава, вулиця Шевченка, 23, ГУДКУ у Полтавській області, р/р 35437091131527, код 01999106, МФО 831019) витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 8313 грн.91 коп.
Потерпілим ОСОБА_4 подано цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину (т.1 а.с.а.с.38-39). Також, ОСОБА_5 (власником автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ) подано цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину (т.1 а.с.а.с.65-66).
При вирішенні вищевказаних цивільних позовів суд виходить з наступного.
Згідно пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до загального правила частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Поряд з цим, відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 (т.1 а.с.а.с.38-39) про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в частині відшкодування матеріальної шкоди, то суд виходить з суб'єктного складу відповідачів, які зазначенні в даному позові, суті заявлених позовних вимог та доказів, що подані на його підтвердження, правового висновку Верховного Суду України, який викладений в постанові від 20.01.2016 року по справі №5-2808цс15, а також визнання відповідачем ОСОБА_7 позовних вимог ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди і приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином в сумі 50909 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення
Що стосується цивільного позову ОСОБА_4 в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином), суд, виходячи з положень ст.ст.23,1167,1187,1188,1192 ЦК України та роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами), а також правового висновку Верховного Суду України, який викладений в постанові від 20.01.2016 року по справі №5-2808цс15 про те, що потерпілий на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги, зокрема, до особи, яка заподіяла шкоду (відповідно і до особи, яка відповідальна за заподіяння шкоди), з урахуванням вчинення необережного злочину невеликої тяжкості (ч.1 ст.286 КК України), того, що в результаті ДТП потерпілий ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, як наслідок, поза розумним сумнівом відчував сильний фізичний біль та переносив душевні страждання, переживання, емоційну напругу, відчував та зазнавав фізичні незручності та психологічний дискомфорт, даною подією були порушені його актуальні життєві плани, він був змушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя після отриманих тілесних ушкоджень та відновлення свого стану здоров'я (т.1 а.с.а.с.40-59), і в сукупності вищевикладених обставин, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, а також можливості реального відшкодування моральної шкоди потерпілому, характеру та часу моральних і душевних страждань потерпілого, з урахуванням меж заявлених позовних вимог потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) частково і стягнути на його користь з обвинуваченого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином 30000 грн.
Що стосується цивільного позову ОСОБА_5 (власника автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, суд зазначає, що з урахуванням положень ст.ст.22,1166,1187,1188 ЦК України, роз'яснень, що викладені в п.п.4,8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4 та того, що суд прийняв до уваги висновки проведеної у справі відповідної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №569/570 від 06.12.2018 року, згідно якої у діях водія автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху не вбачається, а в діях водія ОСОБА_7 вбачаються невідповідності з вимогами пп.10.1,16.13 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної події (згідно висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №140/141 від 15.03.2019 року), а також враховуючи висновки проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи №66 від 28.03.2019 року про те, що матеріальний збиток у зв'язку з пошкодженням автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 станом на час ДТП становить 41710 грн., в даному конкретному випадку, при вирішенні позовних вимог власника вищевказаного автомобіля ОСОБА_5 , що пред'явлені до обвинуваченого ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди, розмір відшкодування повинен бути визначений у відповідній частці залежно від вищевказаних обставин (враховуючи положення ч.1 ст.1188 ЦК), тому, з огляду на характер та суттєвість допущених обвинуваченим ОСОБА_7 порушень Правил дорожнього руху, наслідків цивільно-правового характеру, що настали (в частині пошкодження транспортного засобу позивача, що розглядається в питанні вирішення саме цивільного позову), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у заподіянні власнику автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 становить 100 (сто) відсотків, відповідно, до стягнення з ОСОБА_7 підлягає матеріальна шкоди за пошкоджений вищевказаний автомобіль на користь ОСОБА_5 в сумі 41710 грн.
Що стосується даного цивільного позову ОСОБА_5 в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) (пошкодженням транспортного засобу) з ОСОБА_7 , суд, виходячи з положень ст.ст.23,1167,1187,1192 ЦК України та роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами), а також правового висновку Верховного Суду України, який викладений в постанові від 20.01.2016 року по справі №5-2808цс15 про те, що потерпілий на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги, зокрема, до особи, яка заподіяла шкоду (відповідно і до особи, яка відповідальна за заподіяння шкоди), з урахуванням вчинення необережного злочину (ч.1 ст.286 КК України), того, що в результаті ДТП транспортний засіб, що належить ОСОБА_5 (т.1 а.с.67) - автомобіль УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 пошкоджений і не може в даний час використовуватися за призначення, що змінило хід звичного ритму життя позивача-власника транспортного засобу, об'єктивно змусило його докладати значних зусиль для організації свого життя після цієї події, і власник не міг користуватися своїм транспортним засобом, внаслідок чого зазнав переживань, відсутність транспортного засобу призвела до порушення нормальних життєвих зв'язків, а також враховуючи, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 не керував і не був пасажиром даного транспортного засобу, враховуючи також і межі заявлених позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди до обвинуваченого ОСОБА_7 , а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) частково і стягнути на його користь з обвинуваченого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином 5000 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 під час досудового розслідування не обирався; підстав для обрання йому запобіжного заходу в даний час суд не вбачає.
По даному кримінальному провадженню маються витрати на залучення експертів в загальній сумі 12314 грн. (т.1 а.с.а.с.193,214,224,246; т.2 а.с.42), які відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Речові докази по даному кримінальному провадженню: легковий автомобіль марки Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 та який під час досудового розслідування був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 (т.2 а.с.39) належить передати у власність ОСОБА_9 ; легковий автомобіль УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 , серійний номер кузова НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , що знаходиться на майданчику зберігання транспортних засобів Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вулиця Я.Усика, 34 (т.1 а.с.п.180-181) належить повернути його власнику - ОСОБА_5 , знявши арешт з даного автомобіля, який був накладений на нього ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Куцин від 01.11.2018 року (т.1 а.с.180-181).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Призначити ОСОБА_15 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
У відповідності до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер суду невідомий, зареєстрованого на проживання в АДРЕСА_1 на користь Фінансового управління Миргородської райдержадміністрації (ГУДКУ в Полтавській області, р/р 31418544700305, код 37845125, ОПЕР МФО 831019, призначення платежу КЕКД 24060301) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в сумі 3020 грн.46 коп.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер суду невідомий, зареєстрованого на проживання в АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради» (м. Полтава, вулиця Шевченка, 23, ГУДКУ у Полтавській області, р/р 35437091131527, код 01999106, МФО 831019) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 8313 грн.91 коп.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер суду невідомий, зареєстрованого на проживання в АДРЕСА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) - 50909 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) - 30000 грн., а всього 80909 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер суду невідомий, зареєстрованого на проживання в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) - 41710 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) - 5000 грн., а всього 46710 грн.
В рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта, стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер суду невідомий, зареєстрованого на проживання в АДРЕСА_1 на користь держави кошти в загальній сумі 12314 грн.
Речові докази по даному кримінальному провадженню: легковий автомобіль марки Nissan Sanny, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 та який під час досудового розслідування був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - передати у власність ОСОБА_9 ; легковий автомобіль УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2 , серійний номер кузова НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , що знаходиться на майданчику зберігання транспортних засобів Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вулиця Я.Усика, 34 - повернути власнику ОСОБА_5 , знявши арешт з даного автомобіля, який був накладений на нього ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду ОСОБА_16 від 01.11.2018 року.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1