03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/10009/19
Головуючий у першій інстанції - Осаулова А.А.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14472/2019
11 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Максіма» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року у справі за позовом Фермерського господарства «Максіма» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на ремонт транспортних засобів, -
У березні 2019 року Фермерське господарство «Максіма» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на ремонт транспортних засобів, відповідно до якого просило стягнути з відповідача на користь Фермерського господарства «Максіма» кошти у розмірі 161 515,24 грн. понесені на ремонт транспортних засобів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 07 вересня 2011 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди транспортних засобів строком на 5 років. В кінці червня 2014 року позивач із листа відповідача дізнався про смерть орендодавця. Також позивач зазначає, що в листі було зазначено про розірвання договору у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та прохання повернути транспортні засоби. Проте, пунктом 10.3 Договору передбачено, що у випадку зміни власника машин (успадкування їх - у разі смерті власника) на набувача покладається обов'язок протягом строку дії договору не вимагати від орендаря припинення та змін умов договору.
Позивач вказує, що протягом дії договору ним було здійснено капітальний ремонт транспортних засобів на суму 74 050,00 грн., адже відповідно до договору орендар (позивач) має право відремонтувати транспортні засоби та вимагати відшкодування вартості ремонту у власника.
Окрім того, позивач зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, що відповідно до розрахунків позивача складає 87 465,24 грн.
З врахуванням викладеного позивач просив стягнути на його користь кошти у розмірі 161 515,24 грн., а саме: 74 050,00грн. - витрати понесені на ремонт транспортних засобів, та 87 465,24 грн. - інфляційне збільшення (інфляційні витрати).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року позовну заяву Фермерського господарства «Максіма» залишено без розгляду з підстав повторної неявки в судове засідання позивача у справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Фермерське господарство «Максіма» подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати зазначену ухвалу місцевого суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на помилковий висновок суду першої інстанції про повторну неявку позивача в судове засідання, адже першу неявку позивача 24 червня 2019 року визнано поважною та відкладено розгляд, а друга неявка 28 серпня 2019 року була визнана судом не поважною, проте вона була першою неявкою з неповажних причин. Позивач вважає, що суд мав відкласти розгляд справи за першої неявки сторони з неповажних причин, а не виносити ухвалу про залишення позову без розгляду, а тому сторона протизаконно втратила право на захист.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Представник відповідача у у справі ОСОБА_3 заперечила щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просила залишити її без задоволення, пояснивши що позивач умисно не 'являється на розгляд справи при цьому трактори які були передані йому у оренду використовує без відповідної правової підстави, та не повернення їх мотивує наявність судового спору.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явивсь в судове засідання, не повідомляв про причини неявки і не подавав заяв про розгляд справи за його відсутності.
Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 07 березня 2019 року до суду надійшла позовна заява ФГ «Максіма» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на ремонт транспортних засобів ( а.с.1-6)
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження на 24 червня 2019 року (а.с. 51).
Представник позивача у справі, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання на 24 червня 2019 року не з'явився у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 28 серпня 2019 року.
28 серпня 2019 року представник позивача повторно не з'явився до суду на розгляд вказаної справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року позов Фермерського господарства «Максіма» було залишено без розгляду (а.с. 93-95).
В апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що оскільки розгляд справи 24 червня 2019 року був відкладений за заявою позивача у зв'язку з перебуванням представника позивач у відпустці, таким чином суд визнав дану неявку з поважних причин, а тому неявка в судове засідання 28 серпня 2019 року не може вважати повторною без поважних причин і тому вважав вказану ухвалу суд, такою що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства.
Апеляційний суд із вказаними доводами апелянта не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що неявка представника позивача в судове засідання 24 червня 2019 року відбулася з поважних причин, а 28 серпня 2019 року - без поважних причин вперше, не заслуговують на увагу, оскільки наслідки, передбачені частиною п'ятою статті 223 ЦПК України та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, застосовуються судом в усіх випадках повторної неявки позивача до суду, незалежно від поважності причин такої неявки, чим забезпечується виконання вимог цивільного процесуального закону щодо строків розгляду справ у суді та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії, заява № 11681/85, пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року).
Встановивши, що позивач був належним чином повідомлений про судові засідання, призначені на 24 червня 2019 року, що підтверджується його заявою від 18 червня 2019 року ( а.с. 88) та 28 серпня 2019 року ( а.с.87), заява про розгляд справи у відсутності позивача до суду не надходила, доказів поважності причин нез'явлення в судові засідання суду першої інстанції подано не було, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви Фермерського господарства «Максіма».
Судом першої інстанції надано належну оцінку процесуальній поведінці представника позивача під час розгляду цієї справи.
Згідно з частинами третьою, п'ятою статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
З матеріалів справи вбачається, що і виклик до суду на 24 червня 2019 року і на 28 серпня 2019 року позивачу було направлено з дотриманням вимог ч.5 ст. 128 ЦПК України, що сприяло реалізації прав позивача на участь у вказаній справі, або подачі ним заяви про розгляд вказаного позову за його відсутності.
Отже, відповідно до вимог процесуального закону суд може залишити позовну заяву без розгляду лише при наявності одночасно двох умов: належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 28 січня 2019 року, за наслідками розгляду цивільної справи № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18)від 20 червня 2019 року у справі № 206/3653/15-ц, від 01 липня 2019 року у справі № 760/765/16, від 21 листопада 2019 року у справі №199/7514/18 .
Колегія суддів враховує, що залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами.
Разом із тим обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", заява № 36655/02).
Відтак суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Посилання представника апелянта на порушення місцевим судом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині доступу до правосуддя, не заслуговують на увагу, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).
Разом з тим особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
Інші доводи апелянта також не спростовують висновки викладені в рішення суду першої інстанції, та не можуть слугувати підставою для скасування зазначеного судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм процесуального законодавства і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Максіма» залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Мотивований текст постанови виготовлено 11 грудня 2019 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв