справа № 753/18455/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Шклянка М.П.
10 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.,
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року в справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15307/2019
У жовтні 2017 ОСББ «Молодіжне» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з врахуванням інфляційної складової та 3% річних в розмірі 40 059, 40 грн. та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Молодіжне» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з врахуванням інфляційної складової та 3% річних в розмірі 40 059, 40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Молодіжне» 1 600 грн. судового збору та 5 000 грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить призначити судово-почеркознавчу експертизу розписок, що містяться у матеріалах справи та застосувати строки позовної давності. Скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Пояснює, що відповідач належним чином оплачувала рахунки за житлово-комунальні послуги за спірний період, а розрахунки позивача не відповідають дійсним обставинам справи.
Крім того, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем здійснювався з урахуванням невірної площі квартири, а саме 92, 10 кв .м. , натомість, згідно технічного паспорта на вказану квартиру площа становить 88, 4 кв. м.
Зазначає, що судом не було належним чином повідомлено відповідача про дату, час і місце розгляду справи, а розписка, яка міститься в матеріалах справи, не складалася, а ні відповідачем, а ні будь - ким із сім'ї ОСОБА_1 , тому необхідно призначити судово-почеркознавчу експертизу розписки.
Зазначає, що позивачем було порушено строки позовної давності, оскільки позовну заяву подано 09.10.2017, а здійснений розрахунок заборгованості з липня 2014 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник ОСББ «Молодіжне» - Бардаш О.В. просить у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначив, що відповідач знав про розгляд справи призначений на 11.04.2018, окрім розписки й поштою рекомендованим листом з повідомленням, а тому мав можливість надати докази ще до моменту винесення оскаржуваного заочного рішення та при подачі заяви про його перегляд. Вказує на відсутність доказів щодо підтвердження факту підроблення підпису в розписці та зворотному повідомленні.
Звертає увагу на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не подавала заяви про застосування строків позовної давності та відсутні докази на підтвердження наявності для цього перешкод.
Зауважує, що подання заяви про видачу судового наказу перериває позовну давність, як і вчинення особою дій, що свідчать про визнання боргу (здійснення сплати за житлово-комунальні послуги).
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив останню задовольнити.
Представник ОСББ «Молодіжне» - Бардаш О.В. та Голова правління Вирченко М.В. заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за надані послуги, він є таким, що прострочив виконання зобов'язання. Окрім основної суми боргу, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат за весь період прострочення.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до п. 2.1 Статуту метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне» є забезпечення захисту прав його співвласників і дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинків, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Пунктом 1.1 Статуту визначено наступне місцезнаходження об'єднання 02140, м. Київ, вул. Вишняківська,13-Б та вул. Руденко, 21 А.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 29.08.2003 ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_2 .
01.01.2003 між ОСББ «Молодіжне» та ОСОБА_1 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.
Пунктом 2.2.2 даного договору встановлено обов'язок Відповідача не пізніше 20 числа наступного місяця вносити плату на рахунок Позивача за обслуговування прибудинкової території та технічного обслуговування будинку, ремонт, комунальні та інші послуги передбачені цим договором.
Пунктом 4.3 даного договору визначено, що він діє безстроково.
Окрім договору, обов'язок брати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території передбачено також і положеннями Статуту та чинним законодавством України.
Згідно п. 8.2.7 та 8.2.9 Статуту на співвласника покладено обов'язок додержуватися вимог правил користування і утримання житлового будинку а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до розрахунку боргу по сплаті вартості фактично отриманих житлово-комунальних послуг загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги за період з липня 2014 року по жовтень 2017 року з урахуванням основної суми - 31 385,01 грн., 3% річних - 1 285,54 грн. та інфляційних витрат - 7 388,85 грн., становить - 40 059,40 грн.
Враховуючи вищевикладене, ОСББ «Молодіжне» звернулося до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є:
одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Обов'язком виконавця - забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлові комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає можливість зробити висновок про те, що відповідальність споживача за надані житлово-комунальні послуги, за їх несплату, наступає у випадку підтвердження установою або організацією, яка їх надає, факти несплати останніх.
Матеріали справи свідчать, що відповідачі своєчасно та в повному обсязі не сплачують вартість наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка з липня 2014 року по жовтень 2017 року з урахуванням основної суми - 31 385,01 грн., 3% річних - 1 285,54 грн. та інфляційних витрат - 7 388,85 грн., становить - 40 059,40 грн. (а. с. 6-12).
Таким чином, у ОСОБА_1 перед ОСББ «Молодіжне»виникли зобов'язання щодо повернення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Враховуючи наведені обставини, а також те, що в суді першої інстанції було встановлено, що відповідач свої обов'язки щодо сплати за житлово-комунальні послуги не виконував, колегія суддів вважає висновки суду щодо стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги правильними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила призначити судово-почеркознавчу експертизу розписок, що містяться у матеріалах справи, зазначаючи на неналежне повідомлення відповідача про дату, час і місце засідання, в якому було ухвалено оскаржуване рішення.
Зазначене клопотання не підтримано відповідачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Матеріали справи свідчать, що у серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року (а. с. 65-66). У самій заяві відповідач зазначила, що 19.07.2018 поштою отримала копію оскаржуваного рішення за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 63). За вказаною адресою відповідач належним чином була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції 02.04.2018 відповідно до зворотного поштового повідомлення (а. с. 56). Також вказану адресу, як місце проживання ОСОБА_1 зазначала і в заяві про перегляд заочного рішення й в апеляційній скарзі, де відповідач зареєстрована у встановленому законом порядку відповідно до даних реєстру (а. с. 39).
ОСОБА_1 , звертаючись із апеляційною скаргою, просила застосувати строки позовної даності, оскільки позовну заяву подано 09.10.2017, а здійснений розрахунок заборгованості з липня 2014 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Будучи належним чином повідомленою про розгляд справи в суді першої інстанції та звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не подавала відповідної заяви, доказів неможливості звернення із даною заявою суду апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того встановлено, що в травні 2017 року ОСББ «Молодіжне» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за житлового-комунальні послуги, однак ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2017 було відмовлено у видачі судового наказу та роз'яснено право на звернення із відповідною вимогою в порядку позовного провадження. На момент звернення із заявою про видачу судового наказу строк позовної давності охоплював період з травня 2014 року по травень 2017 року.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Враховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом II ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року (справа N 6-214 цс14).
Таким чином, подання позивачем в травні 2017 року заяви про видачу судового наказу перериває строк позовної давності.
Крім того, відповідач періодично сплачувала кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, а тому здійснювалось переривання строків позовної давності на підставі ч. 1 ст. 264 ЦПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що розрахунки позивача не відповідають дійсним обставинам справи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Судом першої й апеляційної інстанцій перевірений розрахунок заборгованості наданий позивачем, який є належним та покладений в основу судового рішення.
Разом з тим, ОСОБА_1 на його спростування не надала суду свого розрахунку в порушення вимог законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем здійснювався з урахуванням невірної площі квартири також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідач здійснювала реконструкцію квартири, а тому розрахунок заборгованості було здійснено відповідно до належної площі.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідачем на підтвердження своїх вимог не надано суду належних та допустимих доказів.
Крім того, представник позивача при розгляді справи в суді апеляційної інстанції зазначив, що при проведенні розрахунку заборгованості враховувалась кількість осіб, які проживають в спірній квартирі, відповідно до інформації, яка безпосередньо надавалася мешканцями останньої.
За наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 11.12.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова