Справа № 752/818/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3736/2019
04 грудня 2019 року м. Київ
колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого Болотова Є.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г.,
при секретарі Маштаковій Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Плахотнюк К.Г.,-
встановила:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом.
Просила, з урахуванням уточнень: розірвати договір довічного утримання, укладений 22 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., за реєстровим № 156.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконує умови договору. Відповідач не звертає уваги на потреби та стан здоров'я позивача, не забезпечує медикаментами, необхідною допомогою, не сплачує комунальні платежі, не надає обумовлене матеріальне забезпечення. Крім того відповідачем не було виконано обов'язок щодо забезпечення утримання та догляду доньки позивача - ОСОБА_4 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору довічного утримання.
Протокольною ухвалою суду від 04 грудня 2019 року у справі після смерті ОСОБА_1 залучено правонаступника - ОСОБА_2 .
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала.
ОСОБА_3 та її представник проти апеляційної скарги заперечили.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для розірвання договору довічного утримання.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., за реєстровим № 156.
Відповідно до п. 1 договору ОСОБА_1 передає у власність, а набувач отримує у власність квартиру АДРЕСА_1 , та взамін чого, набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах цього договору.
Згідно п. 6 матеріальне забезпечення на утримання, яке щомісячно має надаватись відчужувачу, оцінюється сторонами у суму 2 000 гривень. Крім цього сторони домовилися, що до укладення та підписання цього договору набувач передав, а відчужував отримав 40 000 гривень.
Сторони також домовилися, що набувач також зобов'язується забезпечити утриманням та доглядом довічно доньку відчужувача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також у разі її смерті поховати її (п. 8 договору).
Згідно п. 9 договору утримання відчужувача набувачем визначається сторонами наступним чином. Набувач надає відчужувачу: всі види матеріального забезпечення, при чому ця сума може перевищувати суму визначену пунктом 6 цього договору; види матеріального забезпечення та догляду мають надаватися відповідно до засад справедливості та розумності; всі види догляду (опікування), соціальну допомогу (при потребі); витрати, щодо надання медичної допомоги, в тому числі на ліки тощо.У разі смерті відчужувача, поховати його, за християнським звичаєм.
Відповідно до п. 11 договір може бути розірваний як за згодою сторін так і за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача. Цей договір припиняється зі смертю відчужувача.
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач не виконує належним чином умови договору, систематичного догляду та утримання не забезпечує, грошових коштів на утримання доньки позивача не передає. Відповідач не здійснює оплату житлово-комунальних послуг. В діях відповідача відсутній систематичний і сумлінний характер. З жовтня 2016 року відповідач квартиру не відвідує внаслідок відмови позивача підтримувати стосунки.
Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_3 надав до суду копії чеків на придбання продуктів, ліків, платіжних доручень по сплаті комунальних послуг. Крім того, зазначив, що факт належного виконання умов договору підтверджується показаннями свідків.
Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.
Згідно ч. 2 ст. 749 ЦК України якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (ч. 1 ст. 756 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з вимогами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Правова природа договору довічного утримання має ознаки, які не притаманні для переважної більшості зобов'язальних правовідносин.
Такий вид договору укладають, здебільшого самотні люди похилого віку, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснити свої життєві потреби. Відтак змушені укладати такі договори, та передавати у власність своє житло, як правило - стороннім особам. Натомість, очікуючи від цього - поваги, турботи, допомоги, піклування, а найголовніше - небайдужості.
Так, договором довічного утримання передбачено обов'язок ОСОБА_3 надавати ОСОБА_1 щомісячно матеріальне забезпечення на утримання у розмірі 2 000 грн. Набувач надає відчужувачу всі види матеріального забезпечення, при чому ця сума може перевищувати суму визначену пунктом 6 цього договору (2 000 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження факту належного виконання набувачем умов договору до суду надано копії чеків про придбання продуктів харчування та ліків.
Утім надані відповідачем копії чеків не підтверджують надання набувачем матеріального забезпечення у визначеному договором розмірі - 2000 грн., які відповідач зобов'язувався надавати щомісячно.
Надані копії чеків про переказ 2000 грн через ПАТ «Укрпошта» підтверджують виконання умов договору лише за шість місяців: квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2017 року.
При цьому слід звернути увагу, що зазначені перекази здійснені уже після подання до суду позовної заяви про розірвання договору довічного утримання.
Вищенаведене дає підстави вважати, що ОСОБА_3 не виконувала належним чином свох зобов'язань за договором довічного утримання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що договір довічного утримання від 22 квітня 2016 року слід розірвати.
Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 19 жовтня 2018 року постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 22 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., за реєстровим № 156.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2019 року.
Головуючий Є.В. Болотов
Судді: О.Ф. Лапчевська
С.Г. Музичко