№ справи: 756/15753/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12415/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Диба О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
05 грудня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.,
секретар - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки та застосування наслідків недійсності правочину,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року,
встановив:
у листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним укладений 24.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 Договір про розірвання Договору іпотеки, укладеного 08.02.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 , визнати позивача попереднім іпотекодержателем з 08.12.2011 за Іпотечним договором №76774, укладеним 08.02.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про припинення іпотеки на підставі Рішення про припинення іпотеки №19584974 та запис про припинення обтяження на підставі Рішення про припинення обтяження №19584502, внесені приватним нотаріусом КМНО Степаненком Д.В.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року позов було задоволено частково - визнано ПАТ «Дельта Банк» попереднім іпотекодержателем з 08.12.2011 за Іпотечним договором, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , скасовано записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про припинення іпотеки та запис про припинення обтяження, в задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції було неправильно визнано встановленими обставини, які недоведені, рішення ґрунтується на неналежних та допустимих доказах, неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача ПАТ «Дельта Банк» - Васильєвої І.В., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Герасименко Т.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, 08.02.2008 між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11296069000, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 400 000 дол. США строком до 08.02.2027. На забезпечення виконання договору між ними того ж дня було укладено Договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Того ж дня з ОСОБА_4 було укладено Договір поруки
08.12.2011 між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого АКІБ «УкрСиббанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту.
06.02.2015 до ТОВ «Вердикт Фінанс» перейшло право вимоги належного виконання зобов'язань ОСОБА_1 на підставі Договору про відступлення права вимоги.
09.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про дострокове розірвання Договору поруки від 08.02.2008, а 24.02.2015 - Договір про розірвання договору іпотеки, згідно якого припиняється іпотека та заборона відчуження предмету іпотеки - належної ОСОБА_1 квартири.
24.09.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено перевірку та віднесено Договір про відступлення права вимоги до категорії нікчемних, повідомлення про що було направлено сторонам.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07 червня 2915 року, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року, було визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 06.02.2015, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс».
24.02.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір дарування вказаної вище квартири, яка була предметом іпотеки.
У зв'язку з цим позивач просив визнати недійсним Договір про розірвання Договору іпотеки, укладений 24.04.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , визнати ПАТ «Дельта Банк» попереднім іпотекодержателем з 08.12.2011 за Іпотечним договором від 08.02.2008, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис про припинення іпотеки, внесений приватним нотаріусом КМНО Степаненком Д.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про припинення іпотеки №19584974 від 24.02.2015, та запис внесений тим же нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження на підставі рішення №19584974 від 24.02.2015.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року позов було задоволено частково - визнано ПАТ «Дельта Банк» попереднім іпотекодержателем з 08.12.2011 за Іпотечним договором, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , скасовано записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис про припинення іпотеки та запис про припинення обтяження, в задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведені підстави для визнання вказаного договору про розірвання договору іпотеки нікчемним в силу вимог закону, що є підставою для застосування наслідків нікчемності правочину та визнання за позивачем прав іпотекодержателя.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», стст. 15, 16, 203, 215 ЦК України.
Як видно з матеріалів справи, 08.02.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 76774, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком Д.С., зареєстровано в реєстрі за № 225, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . Квартира, яка є предметом цього договору, має загальну площу 116,40 кв.м., складається з 3 жилих кімнат, жилою площею 58, 40 кв.м. Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком Д.В., 08.02.2008 за реєстровим №221, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 08.02.2008, за реєстраційним № 2680782. Відповідно до п. 1.2. договору сторонами було узгоджено, що заставна вартість предмету іпотеки становить 2 126 856, 00 грн., що еквівалентно 421 160, 00 доларів США.
08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за №№ 2949, 2950, відповідно до якого продавець відступив (продав) покупцю права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11296069000 від 08.02.2008, а також його забезпеченням.
02.10.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 11296069000 від 08.02.2008, відповідно до якого сторони домовились підпункт 1.3.1. пункту 1.3. розділу 1 договору викласти в наступній редакції: За використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування ставка встановлюється у розмірі 0,01 % річних.
06.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги, умовами якого передбачено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 11296069000 від 08.02.2008, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , по якому з 19.12.2011 перейшли права вимоги, з усіма додатковими правочинами, до ПАТ «Дельта Банк», а саме право вимоги щодо:
- повернення заборгованості за кредитом у розмірі 361 917, 48 дол., що згідно з курсом НБУ станом на 06.02.2015, складає 6 514 428, 87 грн.;
- повернення заборгованості за процентами в розмірі 43 881, 50 дол., що згідно з курсом НБУ станом на 06.02.2015, складає 789 856, 60 грн.
Всього загальна сума вимог, які виникли і нараховані за основним договором на день укладання цього договору складає 405 798, 98 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 06.02.2015, складає 7 304 285, 47 грн.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В.
03.08. 2015 Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку АТ «Дельта Банк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
В ч. 1, 2, 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Так, Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно положень ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення, визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Уповноваженою особою Фонду Кадировим В.В. 24.09.2015 було виявлено та віднесено до категорії нікчемних на підставі вказаних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Договір відступлення прав вимоги від 06.02.2015, укладений між ТОВ «Вердикт Фінанс» та АТ «Дельта Банк», про що направлено повідомлення сторонам.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07 червня 2915 року, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року, було визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 06.02.2015, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс».
Відповідно до Протоколу №66/1 від 04.08.2017 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015, було встановлено нікчемність Договору про розірвання Договору іпотеки №76774 від 24.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк».
Доводи, викладені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, всі були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Договір розірвання Договору іпотеки від 24.02.2015 зі сторони ПАТ «Дельта Банк» було підписано уповноваженою особою ОСОБА_7 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 27.06.2014 приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., реєстровий номер №4836, виданої від імені ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_8 .
При цьому ОСОБА_7 не була уповноважена на укладення такого правочину, оскільки вона могла діяти лише за рішенням колегіального органу - Ради директорів АТ «Дельта Банк», що передбачено в пп. 6.5.5-6.5.7 Статуту ПАТ «Дельта Банк», а посилання апелянта на протокол №4/42 засідання Кредитного комітету АТ «Дельта Банк» від 29.01.2015, який був підписаний ОСОБА_9 яка була на той час Головою ради директорів, є необґрунтованим.
Вказана обставина була встановлена в рішенні Господарського суду м. Києва від 07 червня 2017 року, в якому зроблено висновок, що Договір про відступлення права вимоги від 06.02.2015 року від імені банку укладено та підписано особою, яка не мала повноважень на укладення зазначеного договору без відповідного рішення колегіального органу управління банку (ради директорів), тобто з порушенням вказаних положень статуту Позивача, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним. При цьому, суд зазначає, що сама лише довіреність без наявності рішення ради директорів не надає повіреному права укладення договорів відступлення права вимоги, в тому числі і спірного договору.
Також в рішенні було дано оцінку обставині щодо наступного схвалення вказаного правочину банком відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України. Суд зробив висновок про відсутність наступного схвалення банком спірного договору, а наведені Відповідачем доводи з посиланням на акт приймання-передачі від 06.02.2015 не свідчить про наступне схвалення банком спірного договору, оскільки, зокрема, акт приймання-передачі прав вимоги від 06.02.2015 був підписаний тією ж особою, що й спірний договір, на підставі тієї ж довіреності.
В ч. 4 ст. 82 ЦПК України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також є безпідставними посилання апелянта те, що суд першої інстанції не з'ясував обставини по справі та не дав оцінку тій обставині, що ОСОБА_1 виконала в повному обсязі свої зобов'язання за Договором споживчого кредиту та сплатила всю суму заборгованості на користь
ОСОБА_10 , оскільки вона не виконала своїх зобов'язань на користь ПАТ «Дельта Банк». Перехід права вимоги до ОСОБА_10 на підставі Договору відступлення права вимоги №1/1 від 30.04.2015 від ТОВ «Вердикт Фінанс» не відбувся, оскільки товариство не набуло в свою чергу такого права.
Також не може бути підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог посилання апелянта на відсутність у позивача оригіналів письмових доказів, оскільки ця обставина - факт передачі ТОВ «Вердикт Фінанс» оригіналів документів ОСОБА_10 була встановлена в рішенні Господарського суду м. Києва від 07 червня 2017 року.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, рішення було ухвалено судом першої інстанції при дотриманні норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2019 року.
Головуючий
Судді