11 грудня 2019 року
Київ
справа №420/1538/19
адміністративне провадження №К/9901/28991/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року в справі №420/1538/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу від 01.03.2019 №42, зобов'язання вчинити дії,
21 жовтня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Скаржником пропущено 30-денний строк на касаційне оскарження, проте у касаційній скарзі заявник просив поновити строк на касаційне оскарження.
28 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А. визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження; касаційну скаргу залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали Суду від 28.10.2019 скаржник подав до Суду заяву про усунення недоліків, в якій порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Зазначає, що отримав рішення суду апеляційної інстанції на звернення від 04.10.2019 та додає супровідний лист Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 №420/1538/19/30953/19 про надання копії постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 в справі №420/1538/19.
Частиною другою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З урахуванням указаного, Суд уважає, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення скаржнику копії судового рішення.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності.
Отже, судові рішення у справах, пов'язаних із перебуванням іноземців або осіб без громадянства на території України, можуть бути оскаржені в касаційному порядку виключно за наявності умов, визначених у пунктах "а"-"в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Предметом розгляду цієї справи є наказ Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеській області від 01.03.2019 №42 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи, за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Аналіз доводів касаційної скарги, у сукупності з установленими в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи, не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку умов, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06).
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року в справі №420/1538/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу від 01.03.2019 №42, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко