11 грудня 2019 року
Київ
справа №822/359/17
провадження №К/9901/34406/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
На розгляд колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян передано зазначену касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
При цьому за приписами абзацу 2 підпункту 15.4 пункту 15 частини першої Розділу VII "Прикінцеві положення" КАС України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Зазначеній справі визначено категорію «Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби» (пункт 12.2 Класифікатора категорій адміністративних справ, затвердженого рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31 жовтня 2013 року № 114; далі - Класифікатор).
Між тим, присвоєна цій справі категорія не відповідає суті правовідносин, з яких виник спір.
З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23 березня 2016 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0687906, виданою 23 березня 2016 року та постановою ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області" з установлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишніх працівників органів внутрішніх справ та національної поліції із числа осіб рядового й начальницького складу.
ОСОБА_1 звертався з заявами (рапортами) до відповідачів з проханням провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності з втратою працездатності 40% у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
За результатами розгляду заяви, представнику ОСОБА_1 надана відповідь Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області від 13 грудня 2016 року № 29/к-210, в якій зазначено, що відповідно статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", який набрав чинності 07 листопада 2015 року, передбачено що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання відповідно до підпункту 4 пункту 1 зазначеної статті, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок зазначених причин. Призначення одноразової грошової допомоги працівникам міліції згідно Закону України "Про міліцію" та Порядку, затвердженого постановою №850, не входить до компетенції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Також, за результатами розгляду заяви, представнику позивача надана відповідь за підписом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 14 грудня 2016 року № 29/к-215, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року звільнений зі служби в міліції в зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) та 07 листопада 2015 року прийнятий на службу в поліцію згідно його заяви. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" наказом Головного управління Національної поліції від 08 лютого 2016 року №9 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за власним бажанням з 17 лютого 2016 року. Тобто, на момент звільнення він є старший сержант поліції і втратив право на грошову допомогу як працівник міліції. Отже, виходячи із вищенаведеного, дія постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2016 року не поширюється на працівників поліції, тому підстав для направлення до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги немає. Вважаючи такі відмови протиправними, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
З огляду на такі обставини справи та позовні вимоги, дана справа підпадає під категорію «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг (пункт 10.3 Класифікатора).
Наказом від 21 грудня 2018 року № 622 Державна судова адміністрація України затвердила Загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ (далі - Загальний класифікатор). Відповідно до Загального класифікатора (який чинний з 01 січня 2019 року) зазначена справа віднесена до категорії 112030100 "Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо соціального захисту (крім соціального страхування) осіб, звільнених з публічної служби".
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 5 від 06 грудня 2017 року було утворено судові палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісний склад.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 5 від 06 грудня 2017 року було утворено судові палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісний склад.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 1 від 14 січня 2019 року, визнано таким, що втратив чинність пункт 3 рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 5 від 06 грудня 2017 року щодо визначення спеціалізації. Проте, цим же рішенням № 1, збори суддів визначили нову спеціалізацію суддів та судових палат відповідно до Загального класифікатора спеціалізації суддів та категорій справ.
Судді Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян не спеціалізуються на розгляді категорій адміністративних справ за кодом 112000000- 112050000 Загального класифікатора (чинного з 01 січня 2019 року), так само, як і за пунктом 10.3 Класифікатора (чинного до 01 січня 2019 року).
На розгляді вказаної категорії справ спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
З огляду на вказане, суддею-доповідачем Смоковичем М. І. та суддями Бевзенком В. М., Данилевич Н. А. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації.
Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Отже, при визначення суддів для розгляду даної справи допущено помилку в їх спеціалізації, що є порушенням порядку визначення складу суду, встановленого статтею 31 КАС України, а тому колегія суддів вважає, що заяви суддів Смоковича М. І., Бевзенка В. М., Данилевич Н. А. про самовідвід підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України,
Задовольнити заяви суддів Смоковича М. І., Бевзенка В. М., Данилевич Н. А. про самовідвід.
Відвести суддів Смоковича М. І., Бевзенка В. М., Данилевич Н. А. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Передати касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 822/359/17 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич