Справа № 415/5537/19
Провадження № 22-ц/810/929/19
10 грудня 2019 року Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лозко Ю.П.
суддів: Назарової М.В., Стахової Н.В.
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2019 року, ухваленого Лисичанским міським судом у складі: судді Фастовця В.М. в приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 127787,03 грн., який мотивовано тим, щовідповідно до укладеного договору № б/н від 10 вересня 2010 року відповідач від позивача отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ та складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач в порушення умов кредитного договору не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з неї заборгованість за кредитним договором №б/н від 10 вересня 2010 року в сумі 127787,03 грн., з яких: 24977,16 грн. заборгованість за кредитом, 102809,87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 10.09.2010 по 30.09.2016, а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2019 року позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 10.09.2010 року у вигляді заборгованості за кредитом станом на 27 травня 2019 року у розмірі 24977 грн. 16 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 375 грн. 56 коп.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог про стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку у цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін.
За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, зокрема безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17, не маючи обґрунтованих заперечень відповідача та відповідних доказів проти заявлених вимог. За змістом ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 1 ст. 1048 ЦК України не передбачено надання безпроцентних кредитів. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 127787,03 грн., тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 * 100 = 192100 грн.), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині незадоволених вимог щодо стягнення відсотків з відповідача за користування кредитом.
Відповідно до ст.263ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про погодження сторонами договору розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, тому відсутні підстави для задоволення цих вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Довід апеляційної скарги про те, що діючим законодавством надання безпроцентних кредитів не передбачено, і встановивши заборгованість за тілом кредиту суд не мав підстав для відмови позивачу у стягненні з відповідача відсотків по кредиту є помилковим, оскільки підписана ОСОБА_1 заява не містить розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, тобто позивачем не надано доказів погодження сторонами договору розміру процентної ставки. Посилання у скарзі на ч.1 ст. 1048 ЦК України є безпідставними, оскільки вимог про стягнення з відповідача на користь Банку відсотків на рівні облікової ставки НБУ позивачем не заявлялось.
Довід апеляційної скарги про безпідставне посилання суду на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 протирічить змісту оскаржуваного рішення суду.
Посилання у скарзі на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28.03.2019 по справі 428/2873/17 та на висновки у постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 по справі №923/760/18 є безпідставними, оскільки вказані висновки постанов ухвалені за інших фактичних обставин і є результатом перегляду справ за певними доводами касаційних скарг.
Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Загальні посилання в скарзі на підрив основ банківської системи не стягненням процентів не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права.
У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2019 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: М.В. Назарова
Н.В. Стахова