Житомирський апеляційний суд
Справа №295/1959/19 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.
Категорія 29 Доповідач Павицька Т. М.
10 грудня 2019 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г. С., Миніч Т.І.,
за участю секретаря Ковальської Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/1959/19 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про порушення конституційних прав на оскарження судових рішень, відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2019 року, постановлену під головуванням судді Лєдньова Д.М. у м. Житомирі,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що 21.11.2018 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про перегляд судових рішень по справі №296/10376/16а, в якому оскаржувались незаконно ухвалені рішення судів, які, на думку позивача, містять численні порушення норм процесуального права. Верховним Судом з приводу даного клопотання надіслано лист, який також не відповідає вимогам законів України. Вважає, що вказаними діями Верховного Суду порушено конституційне право на оскарження судових рішень, чим заподіяно йому моральну шкоду.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2019 року закрито провадження по даній цивільній справі.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу обґрунтовуючи її тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що постановлена із порушенням норм процесуального права, судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано усіх обставин, які мають значення для даної справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами до Верховного Суду про захист порушених конституційних прав на оскарження судових рішень по справі №296/10376/16а та відшкодування моральної шкоди. У позовні заяві ОСОБА_1 зазначав, 21.11.2018 до Верховного Суду ним було подано клопотання про перегляд судових рішень по справі №296/10376/16а. Верховним Судом по даному клопотанню надіслано лист, який не відповідає нормам Законів України. Відтак, такими діями Верховним Судом порушено конституційні права позивача на оскарження судових рішень та заподіяно моральну шкоду.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскарження дії судді, суду, що пов'язані з ухваленням рішення по справі або постановленням ухвали можливе лише в порядку визначеному процесуальним законом, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» передбачено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і, відповідно до цього, дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про порушення конституційних прав на оскарження судових рішень та відшкодування моральної шкоди, на підставі вимог п.1. ч.1 ст. 255 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді