10 грудня 2019 року
м. Черкаси
справа 700/884/19 провадження № 22-ц/821/778/19
категорія: 312000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Бородічука В. Г., Нерушак Л. В.
секретаря: Анкудінова О. І.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» , товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів сплачених за наслідками укладення договорів, у складі судді Бесараб Н. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
21 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Авто Просто» та ТОВ «АТ Сервіс» про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів сплачених за наслідками укладання договорів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 12 липня 2019 року між нею та відповідачем ТОВ «Авто Просто» було укладено Договір № 802090, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему «Автофонд». Сторонами було підписано даний Договір та Додатки № 1 та № 2, які є невід'ємною частиною даного Договору.
12 липня 2019 року між нею та ТОВ «АТ Сервіс» було укладено Договір доручення № 802090, предметом якого є зобов'язання сплатити «АТ Сервіс» винагороду ТОВ «Авто Просто» в сумі 26 496 грн. 00 коп. за її рахунок.
Наданий ТОВ «АТ Сервіс» рахунок був нею оплачений, що стверджується відповідною квитанцією. Зазначає, що підписання вказаних правочинів здійснювала одна і та ж особа, менеджер консультант ТОВ «Авто Просто». Так, метою підписання Договору про адміністрування було отримання автомобіля марки/моделі МТЗ Білорус вартістю 152 000 грн. 00 коп., а метою Договору доручення - оплата останнього договору, здійснена за умови виконання першого договору, інакше отримання оплати є необґрунтоване.
Отже, предметом оскаржуваних договорів є здійснення оплати винагороди та надання особі послуг з адміністрування системи, що називається «Автофондом» та базується на створенні груп покупців (Учасників), метою яких є придбання автомобілів. Вона була ознайомлена із даними договорами, однак не в повному обсязі зрозуміла їх зміст.
Вважає, що спірні договори були укладені під впливом обману та із застосування нечесної підприємницької практики шляхом ненадання їй необхідної, доступної та достовірної інформації щодо діяльності відповідачів.
Позивач просила визнати недійсним з моменту укладення Договір фінансових послуг № 802090 від 12 липня 2019 року з Додатком № 1, Додатком № 2 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто».
Стягнути з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 348 грн. 96 коп.
Визнати недійсним з моменту укладення Договір доручення № 802090 від 12 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс».
Стягнути з ТОВ «АТ Сервіс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 26 496 грн. 00 коп.
Судовий збір стягнути солідарно у дохід держави, оскільки позивач звільнена від його сплати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела, що умови оспорюваних договорів призводять до дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, не відповідають умовам ринку, обраному порядку придбання автомобіля, що є її обов'язком відповідно до засад змагальності процесу.
Посилання позивача на те, що умови договору містять жорсткі обов'язки для неї, як до споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, не вказуючи на те у чому саме полягає несправедливість таких положень угоди.
Відповідач ТОВ «Авто Просто» відповідно до умов Договору № 802090 від 12 липня 2019 року укладеного із позивачем ОСОБА_1 та Додатками до нього за № 1, № 2 надав фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля марки МТЗ Беларус вартістю 152 000 грн. 00 коп. за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи. Відповідач ТОВ «АТ Сервіс» відповідно до умов договору, отримавши повідомлення про формування груп, перерахувало кошти в сумі 26 496 грн. 00 коп. на рахунок ТОВ «Авто Просто», чим виконало свої зобов'язання за Договором доручення № 802090 від 12 липня 2019 року.
За викладених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачами будь-яких порушень згідно з договорами не допущено, незаконних підстав здійснення ними нечесної підприємницької діяльності та обставин, за яких дані договори були укладені під впливом обману, з порушенням норм Закону України «Про захист прав споживачів» судом не вбачається, а тому позовні вимоги позивача щодо незаконності укладених договорів та стягнення суми коштів із відповідачів задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 07 листопада 2019 року, ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, визнавши недійсним з моменту укладення Договір фінансових послуг № 802090 від 12 липня 2019 року з Додатком № 1, Додатком № 2 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто». Стягнути з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7348 грн. 96 коп.
Визнати недійсним з моменту укладення Договір доручення № 802090 від 12 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс». Стягнути з ТОВ «АТ Сервіс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 26 496 грн. 00 коп.
Судовий збір стягнути солідарно у дохід держави, оскільки позивач звільнена від його сплати.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована ти, що судом не враховано, що зміст Договору фінансових послуг та Договору доручення за своїм змістом є досить заплутаними та незрозумілими для пересічного споживача. Переконана, що вона уклала вказані договори під впливом обману із застосуванням нечесної підприємницької діяльності, оскільки при їх укладенні їй була надана не чітка та неправдива інформація, що суперечить вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Підписуючи умови спірних договорів, позивач помилялася щодо механізму набуття автомобіля у власність, внаслідок надання неправдивої інформації, доведеної до неї працівником відповідача, а сама схема придбання авто в групах шляхом перерахування коштів є непрозорою.
Всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Крім того, при укладенні оспорюваних правочинів сторонами не був встановлений строк, після якого договір припиняє свою дію, не було встановлено строків (термінів) отримання автомобіля та не визначено ціну автомобіля.
Водночас договором фінансових послуг встановлюються жорсткі обов'язки для споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору.
Переконана, що оспорювані договори не відповідають вимогам чинного законодавства України, грубо порушують її права як споживача, а тому в силу положень ч. ч. 1 та 2, п. п. 2 - 4, 11 - 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» такі умови є несправедливими для неї та відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягають визнанню недійсними.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» вказує, що апеляційна скарга ідентична позовній заяві, не містить посилання в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Посилання у вказаній скарзі на складність для сприйняття укладених договорів є необґрунтованим. Крім того, скаржницею не надано належних та обґрунтованих доказів щодо введення її в оману при укладенні оспорюваних договорів.
Водночас договори, що стали предметом оскарження укладено у відповідності до вимог законодавства України, Ліцензійних умов надання таких послуг та на підставі Ліцензії на надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними. З урахуванням викладеного, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення місцевого суду залишити без змін.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 10 грудня 2019 року на 15:30 год. в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд, але без виклику сторін в судове засідання.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
12 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» було укладено Договір № 802090 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі», що підтверджується підписами сторін та заявою ОСОБА_1 про ознайомлення з умовами договору та отримання нею примірника укладеного Договору, з Додатками №, № 1, 2, які є невід'ємними частинами Угоди.
Відповідно до умов розділу 1 ст. 1 предметом Договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Автофонд». Договір укладається шляхом його підписання та підписанням Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
ТОВ «Авто Просто» є Товариством, що надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах «Автофонд». «Авто Просто» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених договором про адміністрування.
Відповідно до ст. 5 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі» договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом десяти років, але у будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених договором.
Строки (терміни) отримання автомобіля визначено й Договором № 802090 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі», оскільки в розділі II пункту 1.2 зазначено, що право на отримання автомобіля надається на найближчому розподілі товару, який буде проводитись у місяці, наступному за місяцем, в якому учасник повністю виконав усі зобов'язання за договором, але не пізніше двох місяців з моменту повної оплати поточної ціни автомобіля та виконання інших зобов'язань за договором.
Угодою не передбачено можливості зміни ціни послуг ТОВ «Авто Просто» ані шляхом погодження, ані тим більше в односторонньому порядку, оскільки ціна послуг погоджена між учасниками у відсотках від взаємно обраного критерію і складає узгоджений відсоток від поточної ціни автомобіля на весь період дії угоди між сторонами. Крім того, відповідач в межах своїх повноважень не має змоги самостійно встановлювати поточну ціну автомобіля, оскільки у відповідності до умов угоди (що також відповідає чинним ліцензійним умовам) поточна ціна автомобіля щомісячно повідомляється компанії ТОВ «Авто Просто» постачальником/виробником/імпортером автомобіля в останній робочий день кожного місяця.
Відповідно до умов Додатку № 1 до Договору № 802090 від 12 липня 2019 року позивачем погоджено марку автомобіля та його модель, а також поточну ціну автомобіля, а саме: транспортний засіб МТЗ Беларус, вартістю 152 000 грн. 00 коп.
Згідно з умовами Додатку № 1 до Договору № 802090 від 12 липня 2019 року ОСОБА_1 зобов'язано сплатити винагороду за послуги, пов'язані з включенням Договору до системи «Автофонд» та формування групи у % + ПДВ у розмірі 26 496 грн.00 коп., періодичний платіж у % - 0,8333, щомісячна винагорода - 0,415+ПДВ; винагороду за послуги, пов'язані з передачею автомобіля учаснику 3,00+ПДВ.
Відповідно до умов Додатку № 2 до Договору № 802090 від 12 липня 2019 року, ОСОБА_1 як учасника, зобов'язано протягом строку дії договору належним чином та у встановлений договором строк виконати усі зобов'язання зі сплати періодичних платежів разом із щомісячною винагородою Товариства, учасник має право на сплату 50 % від розміру щомісячної винагороди у складі кожного сплаченого авансового платежу.
Також, 12 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс» укладений Договір доручення, відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов'язується вчинити визначені договором дії від імені довірителя.
Відповідно до умов пункту 2.1 Договору доручення передбачено, що між довірителем та ТОВ «Авто Просто» укладено Договір «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі» через систему «Автофонд» № 8020090 від 12 липня 2019 року.
Умовами Договору про адміністрування передбачений обов'язок довірителя зі сплати на користь ТОВ «Авто Просто» винагороди у розмірі 26 496 грн. 00 грн, що визначена у Договорі про адміністрування як винагорода за послуги ТОВ «Авто Просто», пов'язані з включенням договору про адміністрування до системи «Автофонд» та формуванням групи.
Відповідно до умов пункту 2.3 Договору доручення шляхом укладення цього договору довіритель уповноважує повіреного сплатити від імені довірителя винагороду ТОВ «Авто Просто» , отриману повіреним від довірителя за цим договором.
12 липня 2019 року згідно з квитанціями № ТS 211580, на розрахунковий рахунок ТОВ «АТ Сервіс» ОСОБА_1 сплатила 26 496 грн. 00 грн.
Крім того, позивач сплатила на рахунок ТОВ «Авто Просто», передбачені Додатком № 1 до договору кошти в сумі 7 348 грн. 96 коп., що підтверджується квитанцією від 24 липня 2019 року № 38.
Згідно з умовами Договору № 802090 від 12 липня 2019 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі» передбачено, що даний договір укладений у письмовій формі, згідно з яким Товариство за винагороду зобов'язується забезпечити придбання автомобіля учаснику за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи, а учасник зобов'язується сплатити загальну кількість періодичних платежів, необхідних для повної оплати поточної ціни автомобіля та вартість послуги (винагороди товару).
ТОВ «Авто Просто» відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19 січня 2012 року було зареєстроване у державному реєстрі фінансових установ згідно з вимогами закону та 15 січня 2013 року отримало ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах № 198421 у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг.
ТОВ «Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі угод з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, судом в цілому вірно застосовано норми матеріального права, якими врегульовуються спірні правовідносини, та не допущено порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
З аналізу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики і в цій статті наведено перелік випадків, в яких підприємницька діяльність може бути визнана нечесною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
За ч. ч. 2 та 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару ; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.
Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, апеляційний суд вважає, що укладений договір в рамках системи придбання товарів у групах не містить порушень вимог ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ТОВ «Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі угод з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін Договору № 802090 від 12 липня 2019 року у зв'язку з тим, що його умови визначені з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості і позивачка мала можливість на власний розсуд приймати чи не приймати ці умови, виходячи із принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 ЦК України, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним з моменту укладення договору фінансових послуг, оскільки умови зазначеного договору та додатки до нього містять детальний опис послуг, що надаються ТОВ «Авто Просто», із визначенням поточної ціни автомобіля та інших платежів, порядку зміни ціни, вибір марки та моделі автомобіля і процедури його отримання.
Апеляційний суд також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним Договору доручення № 802090 від 12 липня 2019 року, оскільки цей договір, хоч і є взаємопов'язаним з договором фінансових послуг, проте носить самостійний характер, має свій предмет, строки, містить притаманні йому права та обов'язки сторін, їх відповідальність та ін., водночас, позивач погодився з його умовами, підписавши його та вчинивши дії на його виконання шляхом сплати ТОВ «АТ Сервіс» коштів в сумі 7 348 грн. 96 коп.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Частиною 1 ст. 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Тобто, договір доручення є способом представництва в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з умов Договору фінансових послуг від 19 лютого 2019 року та Додатків до нього, укладених між сторонами.
У зв'язку з викладеним, оскільки відсутні підстави для визнання недійсними договору фінансових послуг № 802090 від 12 липня 2019 року із усіма додатками до нього, то відсутні правові підстави для визнання недійсним договору доручення № 802090 від 12 липня 2019 року, укладеного з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України.
Водночас, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів грошових сум, сплачених на виконання оспорюваних договорів, є похідними від основних її вимог про визнання недійсними цих правочинів, у задоволенні яких судом відмовляється, отже вказані вимоги позивача також не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення позову по суті заявлених вимог, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення.
Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2019 рокe, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 10 грудня 2019 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г.Бородійчук
Л. В. Нерушак