Провадження № 33/821/11/19 Головуючий по 1 інстанції
Справа № 695/3185/18 Середа Л.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції:
Биба Ю. В.
06 грудня 2019 р. м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОБ №129919 від 22.09.2018, 22.09.2018 о 20 год. 05 хв. в с.Кедина гора по вул.Шевченка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21214, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.9. а) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.
Не погодившись з постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження; скасувати постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що постанова місцевого суду необґрунтована й така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що про розгляд даної справи йому суд не повідомляв та про прийняте рішення йому нічого відомо не було.
Вказує, що судом неповно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи, не досліджено всіх наявних доказів, не надано їм належної юридичної оцінки, зокрема, не викликано для допиту в судовому засіданні безпосередніх свідків, не взято до уваги те, що пояснення свідків є бланками, які були заповнені працівниками поліції, свідків на місці складення адміністративного протоколу не було, не долучено до матеріалів справи відеофіксацію правопорушення та дані про час фактичної зупинки транспортного засобу.
Також апелянт зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити час його фактичної зупинки працівниками поліції, адже рапорт, який повинен був складений працівниками поліції, в матеріалах справи відсутній.
Крім того зазначає, що його вимогу пред'явити сертифікат на спеціальний технічний засіб, за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння, працівники поліції відреагували відмовою, а у самому протоколі про адміністративне правопорушення не вказали ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Одночасно вказує, що судом порушено вимоги ст.277 КУпАП, у відповідності до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 , викликався п'ять раз, шляхом направлення повісток, на адресу зазначену в його апеляційній скарзі, в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, що не є перешкодою для розгляду справи без його участі.
Крім того, вважаючи за можливе не відклади розгляд даної справи та провести судове засідання у відсутністьапелянта, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, враховуючи те, що діючим КУпАП передбачені стислі строки розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2018 ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, копію постанови отримав у Золотоніському міськрайонному суді 19.06.2019, а апеляційну скаргу подано 27.06.2019.
За таких обставин, вважаю, що апелянтом не пропущено строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшають і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
Так, відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст.254-256 КУпАП.
Висновки суду про доведеність вини та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Не зважаючи на позицію ОСОБА_1 , викладену в апеляційній скарзі, про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і безпідставність складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, його вина підтверджується зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення О Б №129919 від 22.09.2018, складеного інспектором СРГГ №1 Золотоніського ВП Худоба О.М., згідно якого, 22.09.2018 о 20 год. 05 хв. в с.Кедина гора по вул.Шевченка ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21214, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , чим порушив п.п.2.9. а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП;
- тестування на алкоголь приладом «Драгер» Алкотест 6810, результат тесту - 0,88 ‰, з яким ознайомлений ОСОБА_1 ,про що свідчить його підпис на роздруківці результатів тесту;
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, свідками якого є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в присутності яких було проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та встановлено позитивний результат 0,88 ‰.
Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, спростовуються наведеними доказами, дослідженими та оціненими як судом першої, так і апеляційної інстанції.
Посилання апелянта на те, що про розгляд даної справи суд не повідомляв та про прийняте рішення йому нічого відомо не було, спростовується матеріалами справи, а саме, клопотанням самого ОСОБА_1 , датованого 18.12.2018, з якого вбачається його обізнаність в розгляді даної справи, призначеної судом першої інстанції на 22.12.2018.
Не підлягають до задоволення твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не викликано в судове засіданні свідків, не взято до уваги те, що їх пояснення є бланками, які були заповнені працівниками поліції, свідків на місці складення адміністративного протоколу не було, оскільки відповідно до вимог ст.268 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право давати пояснення, зокрема, щодо змісту протоколу.
Із самого протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 з ним незгідний. При складанні протоколу ОСОБА_1 роз'яснювались права і обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, про що свідчить підпис останнього в протоколі та який ним отриманий, однак будь-яких пояснень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, про невідповідність внесення даних до нього з приводу свідків, тощо він не надавав.
Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, були лише свідками проходження ним огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», а не свідками керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, цілком узгоджується із вимогами п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, згідно якого огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Не можуть бути задоволенні доводи апелянта про те, що до матеріалів справи не долучалася відеофіксація правопорушення та дані про час фактичної зупинки транспортного засобу і, що з матеріалів справи неможливо встановити час його фактичної зупинки працівниками поліції, адже рапорт, який повинен був складений працівниками поліції, в матеріалах справи відсутній, оскільки статтею 251 КУпАП визначено докази, які можуть бути в справі про адміністративне правопорушення, тоді як рапорт не є доказом, на основі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до вимог даної норми закону, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення, про те аналізуючи докази, які містяться в матеріалах справи, приходжу до висновку, що докази в їх сукупності вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, не можуть бути задоволенні доводи апелянта, що на його вимогу пред'явити сертифікат на спеціальний технічний засіб, за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння, працівники поліції відреагували відмовою, а в самому протоколі про адміністративне правопорушення не вказали ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
При цьому, враховую, що будучи незгодним з діями працівників поліції по даному факту, зі слів ОСОБА_1 , він будь-яких заперечень під час складання протоколу не надавав.
Що ж стосується того, що у самому протоколі про адміністративне правопорушення не вказано ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , то вони вказані в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного в присутності двох свідків та який наявний у матеріалах справи.
Також слугують підставою для задоволення скарги та скасування оскаржуваної постанови доводи апелянта щодо порушення строків розгляду даної справи судом першої інстанції. Крім того, відповідно до змісту ч.2 ст.38 КУпАП, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Згідно матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення складено 22.09.2018, тоді як оскаржувану постанову винесено 22.12.2018, тобто в межах строків, визначених даною нормою.
Враховуючи вищевикладене, оскільки вина ОСОБА_1 доведена належними доказами, які містяться в матеріалах справи, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню та особі правопорушника.
З огляду на викладене, вважаю, що постанова Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, як того просить апелянт, - відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба