Провадження № 22-ц/803/9490/19 Справа № 201/1403/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
10 грудня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Черкас Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Солошенко Юлія Володимирівна про визнання недійсним договору дарування частини квартири,-
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Солошенко Ю.В. про визнання недійсним договору дарування частини квартири.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 15 травня 2017 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір дарування 2/3 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю.В. та зареєстровано у Державному реєстрі нерухомого майна. Частка квартири належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом міськради м. Дніпропетровська та свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18 жовтня 2016 року про право власності № 17032200, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 18 жовтня 2016 року державним реєстратором Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазською Н.В. Зазначала, що укладанню оспорюваного правочину передували тяжкі обставини, зумовлені смертю чоловіка та синів. Вона почала вживати алкогольні напої, познайомилась з жінкою на ім'я ОСОБА_3 , у якої купувала спирт для власного вживання. Жінка запропонувала укласти з її дочкою - відповідачем ОСОБА_1 договір дарування частини квартири, в обмін на те, що остання буде за нею доглядати, купувати їжу, надавати фінансову допомогу, тощо. Тобто, фактично, вона мала на меті укладання договору довічного утримання. Наразі їй 71 рік, спірна квартира, в якій вона і на теперішній час проживає, є її єдиним житлом, відповідач не надає їй матеріальної допомоги, не здійснює за нею догляду, а тому просила суд визнати недійсним та скасувати договір дарування 2/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який було укладено 15 травня 2017 року між нею та ОСОБА_1 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В. та зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним та скасовано договір дарування 2/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який було укладено 15 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В. та зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна.
З таким рішенням не погодилася відповідач ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, 15 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування частки квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю.В. та зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна за номером 1851 (а.с. 82, 83).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 04 липня 2001 року, вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї - сину ОСОБА_4 , сину ОСОБА_5 (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача - ОСОБА_4 (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивача - ОСОБА_5 (а.с. 9).
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач зазначала, що після смерті другого сина ОСОБА_5 у 2016 році вона почала вживати спиртні напої, та познайомилася із матір'ю відповідача ОСОБА_1 , у якої купувала спиртні напої для власного вживання, посилалася на те, що вона перебувала у важкому психологічному стані, її матеріальні статки були незначними, пенсії, яку вона отримувала, було недостатньо для життя, вона фактично голодувала, а тому погодилась на пропозицію відповідача на постійний догляд та матеріальну підтримку до кінця її життя в обмін на частину квартиру, та фактично, укладаючи договір дарування, вона розуміла договір довічного утримання (а.с.6, 7).
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною першою статті 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на обман або помилку, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Лише у разі встановлення цих обставин норми статей 203, 229 та 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 308/3593/17.
З матеріалів справи вбачається позивач ОСОБА_2 після укладення оспорюваного договору дарування частки квартири 15 травня 2017 року та до теперішнього часу зареєстрована та проживає у цій квартирі (а.с. 11, 12).
Зазначена квартира є єдиним житлом позивача.
Отже, матеріалами справи підтверджується відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником ОСОБА_2 обдаровуваному ОСОБА_1 та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Встановивши вказані обставини у справі, враховуючи вік позивача, наявність у ОСОБА_2 спірного житла, як єдиного, а також відсутність фактичної передачі квартири за оспорюваним договором обдарованому - відповідачу ОСОБА_1 та продовження позивачем проживати у спірній квартирі після укладення договору дарування, суд дійшов обгрунтованого висновку про визнання оспорюваного договору дарування частки квартири недійсним.
Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.
Стосовно вимог позивача про скасування оспорюваного договору дарування частки квартири, слід зазначити відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Захист порушених прав та інтересів можливий кількома способами. Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, суд не може захищати порушені права та інтереси у спосіб, якій не передбачений законом, або договором.
Однак, скасовуючи оспорюваний договір дарування частки квартири, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані норми закону та не звернув уваги на те, що такі вимоги позивача - про скасування договору не відповідають можливим способам захисту цивільних прав, і дійшов безпідставного висновку про задоволення вимог позивача про скасування договору дарування частини квартири.
Тому, рішення суду в частині скасування договору дарування 2/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який було укладено 15 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. та зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування договору дарування частини квартири .
Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для визнання договору дарування частини квартири недійсним є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в частині визнання недійсним договору дарування частини квартири в апеляційній скарзі не наведено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Солошенко Юлія Володимирівна про визнання недійсним договору дарування частини квартири скасувати в частині скасування договору дарування 2/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який було укладено 15 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлією Володимирівною та зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Солошенко Юлія Володимирівна про скасування договору дарування частини квартири - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді