вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.uа
11 грудня 2019 р. Справа №480/3700/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Боромлянської сільської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Боромлянської сільської ради Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Боромлянської сільської ради 33 сесії 08 скликання від 20.02.2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Боромлянську сільську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що рішенням Боромлянської сільської ради 33 сесії 08 скликання від 20.02.2019 року було відмовлено у задоволенні її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки дана земельна ділянка рішенням 30 сесії 08 скликання від 12.12.2018 року "Про затвердження переліку земельних ділянок, що виставляються на земельні торги для продажу права оренди", запланована для проведення земельних торгів, укладено договір та сплачено аванс з розробку технічної документації. Позивач вважає дане рішення протиправним та таким, що порушує його права, оскільки зазначена підстава для відмови не передбачена ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що Боромлянською сільською радою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року по справі 480/1101/19, яким було визнано протиправним та скасовано рішенням 30 сесії 08 скликання від 12.12.2018 року "Про затвердження переліку земельних ділянок, що виставляються на земельні торги для продажу права оренди", було подано апеляційну скаргу. Проте рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 року по справі № 480/1101/19 апеляційну скаргу було залишено без задоволення. На разі дане питання винесено на засідання чергової сесії сільської ради (а.с. 30).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено у позовній заяві, позивач надіслав до Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області (зареєстровано за № 31/02-13 від 13.02.2019 року). До клопотання Позивач додав копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали земельної ділянки.
Рішенням Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області 33 сесії 08 скликання від 20.02.2019 року було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки дана земельна ділянка рішенням 30 сесії 08 скликання від 12.12.2018 року "Про затвердження переліку земельних ділянок що виставляються на земельні торги для продажу права оренди", запланована для проведення земельних торгів, укладено договір та сплачено аванс за розробку технічної документації (а.с. 12).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 вказаного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З рішення Боромлянської сільської ради 33 сесії 08 скликання від 20.02.2019 року суд вбачає, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з тих підстав, що дана земельна ділянка рішенням 30 сесії 08 скликання від 12.12.2018 року "Про затвердження переліку земельних ділянок, що виставляються на земельні торги для продажу права оренди", запланована для проведення земельних торгів, укладено договір та сплачено аванс за розробку технічної документації (а.с. 12).
Проте вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.
Крім того судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року по справі № 480/1101/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Боромлянської сільської ради тридцятої сесії 08 скликання від 12.12.2018 р. "Про затвердження Переліку земельних ділянок, що виставляються на земельні торги для продажу права оренди" (а.с. 13-17, 35-36). Даний факт також не заперечувався представником відповідача у відзиві на позовну заяву.
Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А відтак враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Боромлянської сільської ради 33 сесії 08 скликання від 20.02.2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Боромлянської сільської ради надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.
Проте відповідачем при розгляді заяви позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 ЗК України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
У даній справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17 (провадження № К/9901/48636/18), яка згідно ч. 4,5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов'язання Боромлянської сільської ради Сумської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. А відтак позовні вимоги про зобов'язання Боромлянської сільської ради надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Боромлянської сільської ради Сумської області суму судового збору у розмірі 768,40 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 17.09.2019 року № 20_12 (а.с. 5).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Боромлянської сільської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Боромлянської сільської ради 33 сесії 08 скликання від 20.02.2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .
Зобов'язати Боромлянську сільську раду Сумської області (вул. Сумська, 2, с. Боромля, Тростянецький район, Сумська область, 42621, код ЄДРПОУ 04391693) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Боромлянської сільської ради Сумської області (вул. Сумська, 2, с. Боромля, Тростянецький район, Сумська область, 42621, код ЄДРПОУ 04391693) суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек