03 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3890/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Шамшуріна Ю.В.,
представника відповідача за довіреністю - Копачинської І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/3890/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування рішення,
15 жовтня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області , в якому просить скасувати рішення від 07.10.2019 №0041095133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску у загальній сумі 6 830,28 грн, у тому числі штраф у сумі 3072,24 грн у розмірі 20% за період з 01.01.2015, а також пеню у сумі 3758,04 грн, що становить 0,1% розміру суми недоїмки за період з 20.10.2015 до 22.10.2018.
В обґрунтування позовних вимог заявник вказує на обставини порушення його прав через безпідставне, як на його думку, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату ним єдиного внеску, обов'язок зі сплати якого на позивача не поширюється в силу приписів пункту 94 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Наголошував на ігноруванні відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №440/4694/18, яке набрало законної сили та яким скасовано попереднє рішення про застосування штрафних санкцій та пені за подібних обставин.
Ухвалою судді від 21.10.2019 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
01.11.2019 позивач надав уточнену позовну заяву із аналогічними вимогами адресованими вже до Головного управління ДПС у Полтавській області, чим усунув недоліки визначені судом.
У зв'язку з цим ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
18.11.2019 відповідач подав до суду письмовий відзив, у якому висловив свої заперечення проти позову, посилаючись на те, що єдиний внесок сплачувався ним несвоєчасно, борг погашався в порядку календарної черговості, у зв'язку з чим нараховувалася штрафна санкція та пеня на підставі Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №499 від 20.04.2015. Пояснював, що до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 №1669-VII внесено зміни, зокрема виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону, в якому скасовано норму, зазначену в п. 94 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону про ЄСВ, платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО. І якщо, фізичною особою - підприємцем у період з 30.10.2014 до 04.11.2014 (дія розпорядження №1053) та в період з 02.12.2015 по 31.12.2015 (період між дією розпорядження №1079 та набранням чинності Законом №911) заява та сертифікат Торгово-промислової палати України до контролюючого органу не надавалися, то підстави для визнання недоїмки з єдиного внеску безнадійною і такою, що не підлягає списанню, відсутні. З огляду на це, 07.10.2019 ГУ ДПС у Полтавської області винесено оскаржуване рішення №0041095133 (а.с. 30-31).
У зв'язку з надходженням 15.11.2019 клопотання представника відповідача щодо розгляду справи з викликом сторін, суд ухвалою від 18.11.2019, задовольнивши вказане клопотання, призначив справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 03.12.2019.
02.12.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повідомляє про факт ігнорування відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №440/4694/18, в якому мова йде про той самий період та аналогічне рішення від 25.10.2018 №0003285113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. При цьому, в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.03.2018 у зразковій справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) висловлено позицію, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску (а.с. 60).
Позивач та його представник, які приймали участь у судовому засіданні в режимі відеокнференції, вимоги позовної заяви підтримали, просили її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.10.1997, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13).
Представник відповідача у відзиві за позовну заяву надав пояснення, за змістом яких 08.10.1997 позивача взято на облік як платника податків у Луганській ОДПІ, у зв'язку зі зміною місця проживання з 08.10.2015 ОСОБА_1 взято на обік як платника податків в Кременчуцькій ОДПІ, з 01.01.2012 по даний час позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності (І група) (а.с. 30-31).
Як встановлено судом з письмових доказів у справі, 25.10.2018 ГУ ДФС України у Полтавській області прийнято рішення №0003285113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 164,06 грн. (10% до 01.01.2015) за період з 22.07.2014 до 16.01.2017, штраф у розмірі 760,76 грн. (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 2437,84 грн. (0,1 % суми недоїмки).
Не погоджуючись з прийнятим щодо нього рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 №440/4694/18 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0003285113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.10.2018 (а.с. 7-11).
В ході розгляду справи №440/4694/18 судом встановлено, що у зв'язку із зарахуванням контролюючим органом коштів, які сплачувалися позивачем, починаючи з 12.10.2015 по зобов'язанням зі сплати єдиного внеску за період з 08.10.2015 у рахунок погашення заборгованості, що рахувалася за позивачем згідно з даними інтегрованої картки за період з 20.07.2014 по 30.09.2015 та внаслідок чого у позивача у подальшому виникла несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, строк сплати якої припадав на період і після 08.10.2015 (переходу на облік як платника податків до Кременчуцької ОДПІ), 25.10.2018 ГУ ДФС України у Полтавській області прийнято неправомірне рішення №0003285113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі 164,06 грн. (10% до 01.01.2015) за період з 22.07.2014 до 16.01.2017 штраф у розмірі 760,76 грн. (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 2437,84 грн. (0,1 % суми недоїмки).
Вказане рішення суду набрало законної сили 27.05.2019.
Аналогічно й у даній справі, як видно з інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 (а.с. 32-41), сплачені позивачем своєчасно кошти за грошовими зобов'язаннями з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зараховувалися контролюючим органом в порядку черговості на погашення заборгованості, що рахувалася за позивачем за період до 30.09.2015, внаслідок чого у ФОП ОСОБА_1 у подальшому виникло прострочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, строк сплати якої припадав і після 08.10.2015 (переходу на облік як платника податків до Кременчуцької ОДПІ), у зв'язку з чим 07.10.2019 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято рішення №0041095133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 3072,24 грн за період з 20.10.2015 до 22.10.2018 та нараховано пеню у розмірі 3758,04 грн (0,1 % суми недоїмки).
Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ДПС у Полтавській області, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (надалі - Закон №2464-VI).
Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб'єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 1 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Таким чином, згідно з наведеними положеннями Закону на фізичну особу - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, покладено обов'язок з обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу, частиною 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII (надалі - Закон №1669-VІІ).
Статтею 1 цього Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 93 такого змісту:
"Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Згідно з пунктом 2 Закону України від 02.03.2015 № 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", пункт 93 в редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважати пунктом 94.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".
Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.
З урахуванням абзацу 3 пункту 93 (у подальшому пункт 94) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Судом встановлено, що спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 №0041095133 за період проведення антитерористичної операції прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, який до 08.10.2015 перебував на обліку в Луганській ОДПІ, тобто на обліку в органі доходів і зборів, що розташований в м. Луганськ (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція).
Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція, тобто за період з 14.04.2014 по 08.10.2015 (дата переходу позивача на облік до Кременчуцької ОДПІ).
З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням приписів абзацу 3 пункту 93 (у подальшому пункту 94) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку про те, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону №2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути “почуті”, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону №1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Статтею 141 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.
Також в абзаці 2 пункту 93 (у подальшому пункт 94) Закону №1669-VII зазначено про підставу для звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, а саме, подання заяви до органу доходів та зборів за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Зміни до Закону №2464-VI у частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території антитерористичної операції, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом №1669-VII.
За змістом статті 1, частин першої, другої статті 8 Конституція України, Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.
Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.
Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону №2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №1669-VII.
Суд зауважує, що 04.10.2016 позивач звертався до Кременчуцької ОДПІ із заявою про продовження граничних строків подання податкових декларацій, до якої додавав сертифікат Полтавської торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №5462 (а.с. 61), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, акти тероризму на території Луганської області.
При цьому, суд зазначає, що єдина підстава для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску передбачена пунктум 93 (у подальшому пункт 94) розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, яка не передбачає обов'язку подання сертифікату Торгово-промислової палати України.
З урахуванням наведеного, суд вказує на те, що подання сертифікату Торгово-промислової палати України, як передумови для звільнення від штрафу та/або пені за несвоєчасне та/або не в повному обсязі нарахування, обчислення чи сплату єдиного внеску, є необґрунтованою вимогою з боку органу доходів та зборів.
Щодо подання заяви, як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, суд зазначає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.
Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі №2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює "незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій" та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Тож суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Не спростовують доводи позовної заяви й посилання відповідача на те, що Законом №911-VIII із Закону № 1669-VIІ виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ пункт 93 (у подальшому пункт 94), оскільки безпосередньо до Закону № 2464-VІ відповідні зміни не вносились. Отже, пункт 93 (у подальшому пункт 94) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ залишився чинним.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0041095133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним.
Зважаючи на те, що спірне рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, суд на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог про скасування рішення, натомість визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0041095133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019.
Таким чином, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тож сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перрерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 №0041095133.
Стягнути за користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складений 09.12.2019.
Суддя Є.Б. Супрун