09 грудня 2019 року Справа № 280/4872/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Степура Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу періоду навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна до вислуги років, зобов'язати відповідача провести перерахунок вислуги років з зарахуванням у загальний строк його військової служби строк навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, внести зміни до його особової справи в частині запису періоду навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна.
Ухвалою суду від 11.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено перше судове засідання на 07.11.2019 з викликом сторін.
Згідно із Довідкою вих. № 02-35/19/92 від 19.11.2019 суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В. був відсутнім на роботі в період з 05.11.2019 по 15.11.2019, листок непрацездатності серії АДУ № 604288.
У звязку з цим розгляд справи було відкладено на 09.12.2019.
Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України 09 грудня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Зокрема зазначив, що проходить військову службу у Національній гвардії України на посаді начальника розвідки відділення розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 . В період з 01.09.1998 по 17.06.2000 навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. 21.05.2001 був призваний на строкову військову службу до військової частини НОМЕР_4 , в подальшому переведений до військової частини НОМЕР_5 . 15.07.2002 зарахований на посаду курсанта Військового інституту внутрішніх військ МВС України. 16.06.2006 присвоєно військове звання лейтенант та призначено на посаду командира 2 патрульного взводу 1 патрульної роти 18 окремого спеціального батальйону міліції ВВ МВС України. в подальшому проходив військову службу на різних посадах підрозділів внутрішніх військ МВС України та Національної гвардії України.
19.09.2019 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 щодо внесення змін до особової справи та провести перерахунок вислуги років із зарахуванням у загальний строк військової служби періоду навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Відповідач листом від 19.09.2019 відмовив у із зарахуванні у загальний строк військової служби періоду навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, у звязку з цим просить позов задовольнити, оскільки вважає такі дії відповідача протиправними.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов та запереченнях на відповідь на відзив. Зокрема зазначив, що нова редакція статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка набрала чинності 31.07.1999, вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Крім того, позивач зарахований на навчання до ліцею у п'ятнадцятирічному віці, в той час як необхідною умовою прийняття на військову службу є досягнення громадянином України повноліття. З урахуванням наведеного, правових підстав для зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна з 01 вересня 1998 року по 17 червня 2000 року, немає.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Встановлено, що з 21.05.2001 по даний час ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України.
Відповідно до Довідки № 143 від 13.09.2018, виданої Київським військовим ліцеєм імені Івана Богуна, позивач дійсно навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна з 01.09.1998 по 17.06.2000.
З метою зарахування до вислуги років періоду навчання в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, позивач подав рапорт до військової частини НОМЕР_2 .
Листом від 19.09.2019 відповідач відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні зазначеного періоду до вислуги років. Мотивами відмови слугувало наступне: відповідно до п. 1.3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначений момент початку перебування на військовій службі, а саме - початком перебування на військовій службі вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. В звязку з вищенаведеним на внесення змін до особової справи офіцера та проведення перерахунок вислуги років з зарахуванням у загальний строк військової служби строк навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", в редакції Закону від 25.03.1992, яка діяла до 31.07.1999, початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
При цьому вказана норма прирівнює до військово-навчального закладу також і військовий ліцей, на що при її семантичному аналізі вказують, зокрема, дужки, в які взято словосполучення "військового ліцею" одразу після "навчального закладу".
Ця норма дублювалась у абзаці 4 пункту 4 розділу першого "Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами", затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року №174/93 (діяв до 01.01.2002).
З 31.07.1999, тобто в передостанній рік до закінчення позивачем навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, редакція ч.1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" змінена, та початок проходження військової служби вже не пов'язувався із днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).
Проте, слід відзначити, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду від 13.05.1997 № 1-зп встановлено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийнятими більш пізнього закону чи іншою нормативно-правового акту.
Також, у рішенні Конституційного Суду від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 зазначено, що, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
Отже, суд приходить до висновку, що для правильного вирішення даного спору необхідно застосовувати саме статтю 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, яка діяла в період вступу позивача до Київського військового ліцею імені Івана Богуна з 01.09.1998, якою початок перебування на військовій службі пов'язувався з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаним у приписі, виданим військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
За таких обставин, у суду відсутні підстави не застосовувати імперативний припис ч.1 статті 24 Закону N 2232-XII у редакції, яка діяла на момент початку проходження навчання ОСОБА_1 з урахуванням принципу, встановленого статтею 58 Конституції України, в частині зарахування до вислуги років часу навчання в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна з 01.09.1998 по 17.06.2000.
При цьому суд наголошує, що посилання відповідача на: відсутність у Законі України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" такого виду військової служби, як навчання у ліцеях; необхідність досягнення позивачем 18-річного віку під час навчання у ліцеї; що навчання у ліцеї не дорівнює проходженню військової служби, - не можуть бути підставою для відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років навчання в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна з 01.09.1998 по 17.06.2000, оскільки ч.1 ст.24 Закону N 2232-XII (у редакції станом на 1998 рік) не пов'язує з наведеними обставинами початок проходження військової служби осіб, які прибули на навчання до військового ліцею. Достатньо лише встановлення факту такого прибуття, а інші додаткові вимоги (досягнення 18-річного віку, аналіз статусу військового ліцею тощо) Законом не визначено, а отже Військова частина НОМЕР_2 не вправі самостійно визначати позивачу початок проходження військової служби з тими обставинами, які прямо не встановлені в ч.1 ст.24 Закону N 2232-XII.
При цьому в частині позовних вимог щодо внесення змін до особової справи позивача в частині запису періоду навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна слід відмовити, оскільки такі дії є дискреційними повноваженнями відповідача і суд не може перебирати на себе не властиві йому повноваження.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, необхідність у розподілі судових витрат в даному випадку відсутня.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не зарахування начальнику розвідки відділення розвідки штабу Військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_1 , періоду навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна до вислуги років.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок вислуги років з зарахуванням у загальний строк ОСОБА_1 військової служби строк навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено та підписано 10.12.2019.
Суддя А.В. Сіпака